- у 1919-1920 роках Кам`янець-Подільський ненадовго став державним центром України - останньою столицею УНР. Сюди перемістилися Директорія та Уряд УНР. В місті постав Комітет охорони Республіки. Однак у 1920 році Червона армія розгромила війська УНР.
Розмова з Ларисою ВИНОГРОДСЬКОЮ, старшим науковим співробітником Інституту археології НАН України.
– Ларисо Іванівно, нещодавно у засобах масової інформації промайнуло кілька повідомлень про розкопки на території замку у Кам’янці-Подільському Хмельницької області. Чи не могли б Ви, як керівник цих робіт, дати свій коментар?
– Роботи там вів наш Інститут археології з залученням місцевих студентів та співробітників Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець». Розкопки проводилися «під архітектуру» – на замовлення реставратора Ольги Пламеницької. Тобто, копали ми цього року не там, де хотіли, а там, де було потрібно для підготовки реставраційних та реконструкторських робіт. Фінансувала нас міська рада Кам’янця-Подільського.
– Тобто, археологічні дослідження були частиною великого реставраційного проекту?
– Так, і серйозна архітектурна реставрація вже проводиться. Насамперед йдеться про Північний двір Кам’янецького замку.
Панорама Північного двору, який терасою нависає над дорогою, що веде повз замок до Старого міста. У центрі - Лянцкоронська башта
– А обсяг розкопок цього року великий був?
– Достатньо великий. Біля 400 кубічних метрів.
– Кубічних, не квадратних?
– Саме кубічних. Там глибина дослідження у деяких місцях сягала 8-ми метрів.
– І які результати?
– Ми на схилі Кам’янецького замку відкрили залишки численних археологічних культур. Зокрема, товщина тільки трипільського археологічного шару сягає метра.
– Якщо пояснити популярніше, «біля метра» – це про що говорить? Як довго там жили трипільці?
– Це дуже потужний шар і жили вони там дуже довго. «Біля метра» – це надзвичайно серйозна тривалість.
– Кілька століть?
– Так, а, можливо, й довше. Трипільської кераміки знайдено дуже багато
– І пізніші шари теж виявилися цікавими?
– Над трипільським йшов так само потужний шар епохи бронзи, а ще вище – набагато тонший, але цілком помітний давньоруський.
– Іншими словами, на місці всім добре відомого стародавнього замку впродовж століть, а то й тисячоліть до нього вже діяли укріплені поселення різних народів.
– Я не можу сказати, чи були вони укріпленими, бо самих укріплень ми поки не знаходили. Але поселення були і досить потужні. Всі перелічені мною археологічні культури там чітко фіксуються. Можливо, було і якесь ранньослов’янське поселення, але порівняно невелике, тож його залишки лишилися на території нинішнього замкового двору.
– А до ваших розкопок була якась інформація про існування таких культур на цьому місці?
– З 1970-х років у замку взагалі ніхто з археологів не копав. І я не маю відомостей про те, що хтось там досі знаходив такі шари у такій кількості. Ми вважаємо їх нововідкритими.
– А цікаво, на території Старого міста, цього острова-півострова-плато, аналогічні шари знаходили?
– Трипільські знахідки були. А от інші культури під питанням, бо розкопки, на жаль, не проводилися ще. Якщо хтось десь під час якогось будівництва якийсь фрагмент знайде і принесе до музею, то й добре. От мені показували, наприклад, очевидну трипільську кераміку. А іншого я не бачила, тому й нічого не можу сказати.
– І наскільки кам’янецька трипільська кераміка видалася цікавою Вам, як фахівцю?
– Надзвичайно цікавою! Там йдуть розписи трьома чи навіть чотирма кольорами. От уявіть, тут не звичний темно-червоний розпис на глині, а одночасно біла, червона, коричнева і ще якась фарби.
– Ну, це ж зона, максимально наближена до батьківщини трипільської цивілізації. До нинішніх Молдови, Румунії. Очевидно, якісь початкові мистецькі впливи тут могли бути сильнішими, ніж у Придніпров’ї?
– Принаймні, можна припустити, що і на території Старого міста було велике трипільське поселення. Якщо наступного року вдасться розкопки продовжити, знахідок буде більше і чіткості також побільшає.
Нарешті, надзвичайно насиченим і цікавим виявився шар 14-го – 16-го століття.
– Це вже період замку.
– Так, вірно. Але сам замок знаходиться вище, а ми досліджували схил – те, що зсовувалося, викидалося з центрального городища донизу.
– І щось таке виразно «рицарське» в археологічних матеріалах траплялося?
– Дуже багато кераміки і монет, зокрема досить ранніх. Скажімо, нумізмат Олег Погорілець визначив з цього масиву молдовські монети 14-го – 15-го століть.
Кам’яні ядра, вмуровані у зовнішню стіну Нової східної башти
– А уламки зброї чи захисних обладунків?
– Ми відкопали одне велике і кілька менших кам’яних ядер. З металевих виробів є кілька куль та наконечників стріл, однак металу знайдено небагато і не могло бути багато. В ту пору залізо було цінним матеріалом і все, що ламалося, невдовзі переплавляли на нові вироби.
– А кам’яні ядра переплавити не можна, отже…
– …отже, ми їх і знаходимо.
– Я пам’ятаю, кілька років тому у Хотинському замку під однією з башт знайшли цілий скарб – кілька сотень кам’яних ядер, що, очевидно, у певний період вийшли з ужитку (ними ні з чого вже було стріляти), а місця займали багато. От їх і сховали «під ногами».
– Мені розповідали у Кам’янці, що у підвалі однієї з башт за радянського часу також бачили аналогічний склад кам’яних ядер. Знайшли його, нібито, будівельники.
– А зараз що з цими ядрами?
– Вони десь засипані лежать. Їх ще треба буде знайти.
– Але, принаймні, два кам’яних ядра у замку може бачити кожен. Я маю на увазі ті, що вмуровані у зовнішню стіну Нової східної башти. Мабуть, вони також з числа тих, що свого часу, з розвитком артилерії, вийшли з ужитку? І перетворилися на ефектний «батальний» архітектурний елемент.
– Це не виключено. Цілком можливо, що саме так і було.
Водяна башта давно потребувала реставрації
– Всі цьогорічні знахідки стануть експонатами майбутньої експозиції Кам’янецького замку?
– Будемо на це сподіватися. Там триває реконструкція пристінних споруд саме для майбутньої оновленої експозиції.
– А наступного року передбачається розширити зону розкопок?
– Так. Ми плануємо продовжити роботи на Північному дворі, коло якого, за проектом, мають відбудувати Пільні ворота.
– Це та брама, що була неподалік Водяної башти? Через яку виїздили в бік Нового замку?
– Так, саме вона.
Приблизно на цьому місці колись стояли Пільні ворота. Нижче - ця сама історична брама після грунтовної перебудови у 18-му столітті на честь приїзду до Кам`янця-Подільського польського короля Станіслава-Августа
– Але найцікавішим, очевидно, буде дослідження центрального двору Кам’янецького замку. У Вас є вже якісь «пристріляні» місця майбутніх розкопок? Де можна очікувати найцікавіші знахідки?
– Я б дуже хотіла розкопати підніжжя Денної башти, зокрема дослідити місце, де у 1970-х роках археолог Євгенія Пламеницька знайшла залишки давньоруської башти-донжону.
Також існує стародавній готичного профілю в’їзд до Лянцкоронської башти. Нині він закладений, але є ідея наступного року його археологічно дослідити, перевірити, чи справді була там дорога. Якщо все піде добре, то не виключено, що ми цей в’їзд розкриємо для відвідувачів. Там усередині Лянцкоронської башти навіть збереглися ніші для охоронців.
– Тож є сенс повернутися до цієї розмови наприкінці наступного археологічного сезону, який у Кам’янці-Подільському обіцяє бути дуже насиченим і щедрим на знахідки.
– Сподіваюся, що наші очікування справдяться і нам буде про що поговорити через рік.
Природничі науки й релігію протиставляють одна одній лише люди, погано освічені як у першому, так і в другому” П. Сабатьє, французький хімік, Нобелівська премія 1912 р.
Актуально
90684 перегляди
Публiкацiї за темою «Археологія»:
