Актуально
19421 перегляд
 |
Не важно помітити, що газова війна, улаштована Путіним, не приносить йому бажаних результатів. Учора, віддаючи наказ Газпрому перекрити європейські газогони, він зробив виклик не тільки українському керівництву, яке безперервно чубиться, а й країнам ЄС. Російський прем’єр не робить аж ніякої таємниці із того, що використовує державну газову монополію у якості зброї. Із огляду на це, будь-яке посилання на те, що мовляв, причиною конфлікту є господарська суперечка – виглядає просто смішно.
Мета Путіна очевидна. По-перше, він карає український уряд за його бажання приєднатися до НАТО та ЄС та вийти з зони впливу Росії. По-друге, продемонструвати східноєвропейським країнам що їм не варто надто орієнтуватися на Захід, не озираючись на Москву. Це чергове нагадування для тих, хто вже забув перше – російську агресію проти Грузії.
Зараз важко прогнозувати, як діятиме Україна у відповідь. Однак, якщо брати до уваги надто високі цінові пропозиції Москви за російський газ, Путін продемонстрував, що карає Україну за її амбіції щодо вступу у НАТО та ЄС. Ціни, які Росія завищила вдвічі, у разі згоди на те України, повністю б поглинули $16 млрд. кредиту МВФ, який український уряд отримав два місяці тому. Зрозуміло, що на такі умови не пристане жоден український політик.
Але, якби українська сторона погодилася б на ці умови, то це б мало наслідком падіння уряду Юлії Тимошенко та Віктора Ющенка. Зараз Україна переживає війну за владу між олігархічними кланами, які цим руйнують країну. І спровоковане Путіним загострення цього зіткнення повністю б унеможливило будь-які реформи, необхідні для вступу до НАТО і ЄС. Це загострення збільшило б внутрішній розкол українського суспільства між тими, хто є прихильником європейського шляху і тими, хто досі вважає Україну і Росію однією державою.
Виклик Путіна також спрямовано країнам, які активно намагаються позбутися російського впливу на їхню політику, стати незалежними від Москви. Наприклад, Болгарія, яка постійно конфліктує із Брюсселем з-за неспроможності приборкати корупцію, має власні, далеко не ідеальні, газові угоди із Росією. Проте вони дають можливість підживлювати політиків, які постійно ставлять під сумнів європейський вибір країни, штовхаючи у обійми Сходу і міфічних дешевих цін.
Реальний авторитет Росії у Європі падає. Хоча, Путіну вдалося розколоти ЄС на тих, хто є прихильником жорсткої позиції проти його уряду і на тих, хто прагне не дратувати його уряд. Як результат, одноосібно, як тільки того забажав Путін, Ангела Меркель, німецький Канцлер, заблокувала на саміті НАТО ініціативу США про надання Україні і Грузії ПДЧ. Це надало йому впевненості і менш ніж за рік він почав претендувати на лідерство у ЄС, хизуючись перед телебаченням, виключати газ у холодну зиму, при чому, – не вперше.
ЄС, безперечно, не може надалі мовчки споглядати загрозу його власному енергопостачанню. Звичайно, Путін умовив декого із європейських керівників у необхідності пом’якшити або замаскувати його справжні наміри. Проте, він сьогодні насправді об’єднав опонентів із обох таборів у їхньому прагненні якомога скоріше позбутися залежності від російського газу.
Переклад Аратта-Україна
Публiкацiї за темою «Світ про Україну»:
