Актуально
57605 переглядів
|
Михайло Гончар: “Є декілька причин припинення постачань газу в Європу...” |
Якщо собі уявити, що щось схоже і трапилось, то при збереженні тиску в системі російських газопроводів, при збереженні обсягів подачі газу на експорт на магістральних газопроводах Росії, по яких подається газ, відбувалася б серія аварій. Або висловлюючись технічною мовою, відбулася б розгерметизація порожнин газопроводів унаслідок виникнення закритичного тиску в магістралях.
Нічого цього на території Росії не спостерігалося протягом останніх днів з того часу, як Росія припинила постачання газу.
Таким чином можна зробити єдиний висновок – коли на вході в українську транспортну систему газ не надходить, то, відповідно, через українську ГТС нічого не може далі транзитуватися.
Тобто Газпром просто припинив подачу газу, звалюючи при цьому всю відповідальність на українську сторону.
Безперечно, що потрібна більша інформаційна активність української сторони в цілому. Тому що під час Різдвяних свят виходило так, що віддувався тільки сам НАК Нафтогаз на інформаційному фронті. Але його ресурси не можна порівнювати з пропагандистськими можливостями Газпрому і цілої пропагандистської машини російської держави. Яка працювала достатньо наполегливо не тільки протягом останнього тижня, а й останніх півтора місяця.
Більше того, слід взяти до уваги, що Газпром залучив до своєї пропагандистської кампанії дуже серйозні європейські, американські піар-агенства, які допомагають йому донести позицію російської сторони до відповідальних осіб країн ЄС.
Як завжди, українська сторона залучилася тільки тоді, коли ситуація ввійшла у фазу ескалації конфлікту.
Я б не став зараз говорити про катастрофічність газотранспортної системи України… У будь-якому випадку ця ситуація є аномальною і безпрецедентною в історії того, що ми називаємо газотранспортною системою колишнього Радянського Союзу. Російська газотранспортна система також працює зараз не в оптимальних умовах, м’яко кажучи. Себто те, що робить російська сторона зараз, піддає серйозним технологічним перевантаженням російські магістральні газопроводи. Якщо, звичайно, у них є газ.
Складається таке враження, що проблема значною мірою пов’язується з поточним дефіцитом газу. Тобто Росія не в змозі в поточний період забезпечити водночас постачання газу внутрішнім споживачам і забезпечення експортних зобов’язань. Тому в них виникла ситуація, коли немає чого подати на експорт. Це тільки одна з гіпотез, поки прямих підтверджень ми ще не можемо вказати, але протягом останніх кількох років низка фахівців у Росії та ЄС висловлювалися, що в Росії є серйозні проблеми з забезпеченням балансу газу.
Ще у вересні минулого року тепер колишній глава іншого російського монополіста РАО «ЄЕС-Росія» Анатолій Чубайс відкритим текстом говорив про те, що в Росії взимку 2010-го року буде серйозний дефіцит газу. Швидше за все, Чубайс на рік помилився… Дефіцит почався раніше.
Російська сторона не ризикує про це офіційно оголосити, бо тоді доведеться оголошувати про дефолт Газпрому в плані його можливостей забезпечувати постачання газу. Тому вирішили розіграти сценарій війни.
Проте це не єдина причина… Є інші причини, які виходять, скажімо так, за рамки комерційної суперечки двох господарюючих суб’єктів.
Є декілька причин припинення постачань газу в Європу… Перша – як я уже сказав, у Росії існує дефіцит газового ресурсу водночас для задоволення усіх потреб.
Газотранспортна система так влаштована, що спочатку задовольнятимуться потреби того споживача, який знаходиться ближче до початку труби, тобто це буде російський споживач. А для решти буде те, що лишається.
Друга причина пов’язана з тим, що російська сторона, бачачи неухильну тенденцію до зниження цін на нафту впродовж останніх півроку, вирішила вдатися до застосування ескалації – відновлення зростання ціни. Звичайно, що це не може робитися публічно й декларативно, потрібно знайти низку приводів, які б зробили штучно створюваний дефіцит, тобто надали йому правдоподібного вигляду.
Третя причина – Росія у такий спосіб вирішила вдосконалити технологію ведення енергетичних воєн. Що є абсолютним абсурдом з їхнього боку, бо такі дії призводять до тотальної втрати довіри до Росії як постачальника.
У Росії є декілька цілей… Часто всі, особливо журналісти, хочуть знайти одну ціль, яку переслідує Росія. Насправді система цілей достатньо структурована, Росія діє багатоцільовим планом.
Перша ціль – дотиснути Україну, дотиснути НАК Нафтогаз, увести її в стан банкрутства з тим, щоб Україна через певний проміжок часу була вимушена здати газотранспортну систему Газпрому.
Друга ціль – зберегти принаймні на тимчасовий період непрозорого посередника РосУкрЕнерго при поставках центральноазіатського газу через Газпром в Україну та ЄС.
Третя ціль – показати Європейському Союзу Україну ненадійним транзитним елементом при постачанні російського газу і добитися остаточної згоди та фінансування від ЄС двох амбітних проектів “Північний потік” і “Південний потік”, які за замислом російської сторони, повинні стати компенсатором ненадійної України як транзитної гілки.
Чи витіснять нові газотранспортні системи Україну як транспортера? Ні, це ілюзії… У зв’язку зі зростанням на попит газу в країнах ЄС російська сторона та ЄС потребуватимуть і додаткових маршрутів, і використання української газотранспортної системи. Тому що тільки в Україні є система підземних сховищ газу, які вкрай необхідні російській стороні для забезпечення стабільності постачання газу до ЄС. Це те, чого немає і не може бути по інших маршрутах.
Це речі, про які Газпром не говорить, бо йому не вигідно говорити про це.
Публiкацiї за темою «Холодна війна-2»:
