Остання королева Олексія Мішуріна
Кіномистецтво
72083 перегляди
Опубліковано - 12.04.2006 | Всі публікації | Версія для друку
11 квітня 1963 року відбулася всесоюзна прем’єра відомої радянської кінокомедії “Королева бензоколонки”, знятої на кіностудії імені Олександра Довженка. Для режисера комедії Олексія Мішуріна ця стрічка стала останнім комедійним фільмом......Як усі дівчата шістдесятих років, Людмила Добрийвечір мріє танцювати в балеті на льоді. Але вона не проходить за конкурсом - і після низки пригод влаштовується на бензоколонці заправницею, де згодом домагається чималих успіхів, завойовує загальну любов і повагу.
Головні ролі у стрічці зіграли зірки радянського і українського кінематографу – Надія Рум’янцева, Андрій Сова, Нонна Копержинська, Олексій Кожевников, Юрій Бєлов, Володимир Бєлокуров, Сергій Блінников. Режисери фільму – Олескій Мішурін та Микола Літіс. Сценарій до фільму написав відомий український сатирик Павло Лубенський.
У пошуках місця для зйомок, асистенти режисера об’їздили мало чи не всю Україну. Місцем, де розгорталися основні події кіносюжету, українські кінематографісти обрали мало кому відомий райцентр на Полтавщині — Пирятин. Кажуть, що саме водонапірна вежа оригінального дизайну поблизу бензоколонки й схилила режисера фільму до рішення проводити зйомки в цьому містечку.
Але пожежники, з метою пожежної безпеки, заборонили зйомки на діючій АЗС. І реквізитори поруч побудували іншу АЗС, уже бутафорську. Ще одна автозаправка була побудована у павільйоні студії ім.О.Довженка.
Прем’єра стрічки відбулася 11 квітня 1963 року і вона мала шалений успіх серед радянського глядача. Весела комедія увійшла в п'ятірку лідерів прокату 1963 року – за короткий час її переглянули 35 мільйонів глядачів. Завдяки фільму став знаменитим і райцентр Пирятин. Пирятинська водонапірна вежа з’являлась в кадрі не менше, ніж головна героїня кінострічки, через що стала впізнаваним символом міста.
“Королева бензоколонки” популярна й нині серед любителів фільмів радянської епохи. Час від часу кінострічка повертається на сучасні екрани ТБ, непогано розходиться на дисках та відеокасетах.
До речі, фільм мав успіх і в заокеанського глядача – дві провідні голлівудські студії “Метро Голден Майєр” та “XX вік Фокс” запропонували режисеру стрічки Олексію Мішуріну вигідні контракти. Але він відмовився – попри всі негаразди, працювати міг лише в Києві, - лише ця земля надихала його на творчість...
Для Надії Румянцевої ця роль була ніби повторенням минулих стрічок, тому що бешкетливих дівчат вона вдосталь переграла в картинах “Непіддатливі” та “Дівчата”, і критики були дуже невдоволені, побачивши на екрані її Людмилу Добрийвечір у беретику.
З “легкої” руки метра радянського кінематографа Ігоря Ільїнського, який у газеті “Правда” розмістив нищівну критику, “Королева бензоколонки” стала “прикладом вульгарності” у радянському кінематографі.
Був час, коли фільм узагалі зник з екранів... Але глядач був щирішим і не звертав увагу на думку кінокритиків. Крилаті фрази розлетілися з фільму блискавично. Хто не пам`ятає цих висловів: “Два по сто в одну посуду”, “К полумерам не привык”, “Прибор для стройности фигуры”, “- Анонім?.. – Дав же бог фамілію!”...
Для Олексія Мішуріна “Королева бензоколонки” стала його останнім комедійним фільмом, він був позбавлений можливості знімати фільми у якості головного режисера. Видатний майстер вітчизняного кінематографа продовжував працювати другим режисером. Він “витягував” стрічки молодих режисерів, але комедії більше не знімав...
Народився Олексій Мішурін 30 травня 1912 року у Маріуополі. Вчився в художньо-індустріальній профшколі в Києві. У 1937 році - закінчив операторський факультет Київського кіноінституту. Творчу кар’єру розпочинав оператором у великого українського режисера Олександра Довженко.
Фільмографія
1940 – “Макар Нечай” (оператор)
1945 – “В далекому плаванні” (оператор)
1952 – “Максимко” (оператор)
1952 - Концерт майстрів українського мистецтва (режисер)
1953 – “Запорожець за Дунаєм” (оператор)
1954 – “Богатир іде в Марто” (оператор)
1955 – “Мати” (оператор)
1956 – “Пісні над Дніпром” (сценарист, режисер, оператор)
1958 – “Літа молодії” (режисер)
1960 – “Рятуйте наші душі” (режисер)
1963 – “Королева бензоколонки” (режисер)
1964 – “Зірка балету” (режисер)
1972 – “Адреса вашого дому” (оператор)
1973 – “Абітурієнтка” (режисер)
1975 – “Переходимо до любові” (режисер)
1976 – “Від і до” (режисер)
1977 – “Дипломати мимоволі” (режисер)
Помер Олексій Мішурін 17 жовтня 1982 року...
Актуально
Публiкацiї за темою «Кіномистецтво»:
