Актуально
27757 переглядів
 |
Найбагатші країни, такі, як США, Німеччина, Великобританія та Франція, відкрили фінансові урядові крани і намагаються влити великі гроші в економіку своїх країн, щоб стимулювати її. Тим часом таким країнам, як Україна і Латвія, які змушені звертатися до Міжнародного валютного фонду за допомогою, кажуть: скорочуйте державні витрати і балансуйте бюджет, тобто, робіть навпаки. Чому? Чи вдається МВФ до подвійних стандартів?
Головна різниця між Україною та Латвією і такими країнами, як США та Великобританія, полягає в тому, що вони роблять зі своїми боргами.
Америка та Британія можуть собі дозволити великий державний борг, їхнім ринкам довіряють, і ця довіра передбачає, що вони втримають свій державний дефіцит під контролем.
Натомість Україна та Латвія вже заборгували так багато, що в них просто не вистачає ресурсів брати на себе ще більше боргів, оскільки кошти на обслуговування цих боргів будуть катастрофічно високими. Отже, вони вже не можуть позичати додаткові гроші на фінансування свого дефіциту. Інвестори не хочуть купувати українські або латвійські облігації, а друкування нових грошей лише призведе до вищої інфляції.
Україна не Америка
І ось коли уряди вже не можуть самі запропонувати пакет стимуляції національної економіки, Міжнародний валютний фонд стає останньою надією. Він надає цим країнам тимчасові позики для стабілізації їхньої валюти і конкретні поради про те, що необхідно робити, щоб швидше вийти з кризи. А це, як каже МВФ, зокрема, скорочення соціальних витрат, підвищення податків та балансування бюджету.
Речник вашингтонського осередку МВФ Дейвід Голі пояснює, що ситуація України – це класичний приклад того, що треба зробити, щоб знову стати привабливою для інвесторів. «Україна не спроможна розгорнути таку програму фінансової стимуляції, яку започаткували у США. Україна потребує допомоги, щоб вийти з її складної ситуації, а це має бути комбінація коригування бюджету та зовнішнього фінансування, частково від МВФ», – вважає представник Фонду.
Інший фахівець, Дезмонд Лакман, який 22 роки пропрацював економістом МВФ, каже, що в підході Фонду немає подвійних стандартів, і те, що і Україна, і Латвія – це колишні комуністичні країни, не відіграє тут ніякої ролі. До того ж, багато економістів побоюється, що доведеться рятувати ще чимало інших колишніх комуністичних країн.
МВФ потребує більше грошей, щоб допомогти іншим
Різний підхід МВФ до окремих країн пов’язаний із тим, що між посткомуністичними країнами є великі розбіжності, пояснює Лакман. «Деякі країни просто сильніші. Фінанси Чехії чи Словаччини є в міцнішому стані, й тому в цих країнах є більше місця для різноманітніших підходів до цієї проблеми. З Латвією гірше: Латвія позичила величезну суму грошей з-за кордону. Тепер закордонних грошей усе менше й менше, і Латвія має величезну проблему», – каже експерт.
Якщо побоювання економістів здійсняться і все більше й більше посткомуністичних країн опиняться в такій ситуації, в якій сьогодні перебувають Україна та Латвія, МВФ потребуватиме все більше й більше грошей. Тому лідери Німеччини, Британії, Франції та Італії закликають збільшити капітал МВФ на 500 мільярдів доларів, зокрема, для того, щоб допомогти країнам, чиї економіки потерпають від світової фінансової кризи.
Ці додаткові кошти дозволять країнам принципово отримати зелене світло на позики Фонду, тобто МВФ проаналізує їхні потреби, проблеми та платоспроможність і навіть іще до прохання про позику вирішить, чи є дана країна надійним кандидатом на кредит. А це, каже Дейвид Голі, значить, що коли країни врешті-решт звертатимуться до МВФ за позиками, ці позики можна буде надавати без специфічних умов.
Інший майбутній підхід надавання кредитів МВФ може полягати в тому, що умови позик будуть більш раціональними, а їхнім фокусом буде подолання конкретних проблем, а не величезний амбітний план реформ, які неможливо втілити в життя.
Публiкацiї за темою «Економіка та фінанси»:
