Останнім часом у торгівельних мережах багатьох міст України спостерігається дивне явище: без будь-яких видимих причин громадяни масово скуповують сіль і сірники. При тому, що зазвичай ці товари аж ніяк не можна вважати дефіцитними і у минулому, тобто за останні декілька років, ніяких проблем із ними не виникало.Не можна пояснити це загадкове, явище й сезонними потребами, наприклад, заняттям консервацією врожаю. Бо який врожай в кінці зими? Наші власні розпитування родичів та знайомих також не принесли бажаного результату, який би дав логічне пояснення дивній поведінці громадян. Тобто, цілком нормальні люди кажуть відверті нісенітниці на кшталт: «усю сіль закупила Росія», або «скоро будуть масові заворушення», або «через кризу зупиняться усі виробництва» і тому подібне.
Тим не менше. Наприклад, учора у більшості миколаївських магазинів, як повідомила місцева преса, була відсутня харчова сіль. Продавці пояснюють це ажіотажним попитом на цей продукт, що виник в останні дні лютого. «Люди, що купували раніше сіль не більше кілограма раз на три місяці, а то й півроку, зараз купують її десятками кілограмів. І пояснюють це чутками про закриття українських сольових шахт і майбутнє підвищення ціни на сіль у 2-3 рази», - кажуть у магазинах.
Сьогодні дефіцит солі відчули і жителі Маріуполя. Сіль зникла з прилавків магазинів і в цьому українському місті.
Місцева преса з’ясувала, що чутки про нібито скорочення виробництва солі є примітивною брехнею.
У Департаменті економіки Маріупольської міськради підтверджують, що дефіцит солі дійсно існує. «Брак солі викликав штучно створений споживачами ажіотаж, який нічим не обґрунтований. Підприємство «Артемсіль» працює стабільно. Щоб зупинити паніку, яка хвилею котитися по всій Україні, на прохання губернатора Донецької області, на підприємстві «Артемсіль» вже працює додаткова третя зміна», - повідомила головний фахівець сектора торгівлі Департаменту економіки Маріупольської міськради Світлана Ковалевська. За її словами, ситуація нормалізується в самий найближчий час, «вагони з сіллю вже відвантажуються». Отже, Державне підприємство «Артемсіль» продовжує працювати в у нормальному режимі, проте, ймовірність незначного підвищення ціни на кам’яну сіль існує і це пов’язано із загальною тенденцією удорожчання енергоносіїв.
Тим часом услід за сіллю в Маріуполі можуть зникнути сірники. Продавці говорять, що сірники теж почали вимітати з прилавків, хоча, за словами фахівців, об’єктивних причин для цього також немає.
Раніше, у середині лютого, панічний ажіотаж спостерігався на Полтавщині, Дніпропетровщині, Харківщині, Херсонщині…
Якщо серед людей активно поширюються найфантастичніші чутки, то, очевидно, хтось їх поширює, десь має бути первісне джерело. Знайшовши місце зародження паніки ми маємо можливість хоч приблизно з’ясувати кому це потрібно й навіщо. Тому ми провели власне розслідування причин несподіваної паніки.
Панічні чутки пішли із Росії
Проглядаючи сторінки російської ЗМІ ми несподівано з’ясували, що у багатьох регіонах Росії спостерігається аналогічна ситуація. Тільки різниця в тому, що сольова паніка в них розпочалася значно раніше – ще на початку лютого. Можливо, як відлуння газової війни із Україною.
Різниця хіба що в тому, що росіяни у неймовірних кількостях запасаються, окрім солі і сірників, ще й цукром.
Наразі відомо, що перший спалах соляної лихоманки виник 6 лютого у Тульській області. За іншими даними – одночасно у Тульській та Воронезькій областях.
Вже 9 лютого паніка охопила Калугу та Орел. В цих областях Росії ціни на сіль миттєво зросли у 10 і більше разів, проте це ажіотаж не стримало.
11 лютого паніка охопила Тамбов, Брянськ, Ліпецьк.
13 лютого пік ажіотажу виник у Воронезькій області, власті вимушені були вживати кроків до обмеження доступу до прилавків мешканців сусідніх областей Росії.
14 лютого соляна лихоманка охопила Твєрь, Іваново, Мурманськ, Архангельськ, Пензу, Ярославль, Ніжній Новгород, Володимир, Чебоксари.
15 лютого у Архангельській області закінчилися запаси сірників і солі.
16 лютого соляна лихоманка вразила Урал і Сибір.
17 лютого у Рязані почалися масові мітинги де від влади вимагали відповіді «Куди поділася сіль!». Ажіотаж триває і донині. Дефіцит солі вже відчули і у Московській області…
Щоб уявити масштаби паніки, зазначимо, що у більшості населених пунктів Росії за день-два роздрібна торгівля продавала двомісячний запас солі і сірників. У містах, охоплених лихоманкою вже відчутно подорожчав хліб та кондитерські вироби.
Між тим, за запевненнями російських посадових осіб, навіть існуючий ажіотаж не спроможний утворити тривалий соляний дефіцит – наразі у всі регіони мобілізовано додаткове підвезення солі. Поставки із України збільшено у два рази.
Посадові особи РФ наразі не дали якихось переконливих пояснень причин несподіваного споживчого буму.
За припущеннями одних посадових осіб, чутки були поширені «недобросовісними» бізнесменами, які, у такий спосіб, отримали мільйони, як кажуть, на рівному місці. Однак, розслідуванням російського антимонопольного комітету досі у жодному регіоні не встановлено фактів змови.
На думку інших - в усьому винні журналісти. Не називаючи конкретних публікацій чи ЗМІ, російські чиновники вважають, що паніку спричинили публікації у регіональних виданнях статей про те, що нібито Україна, помстившись за перекриття газу у січні, припинила постачання солі до Росії.
Враховуючи те, що поняття «незалежна преса», «свобода слова» не розповсюджується на центральні російські видання, то припускати, що в регіональній пресі існує непідконтрольне владі слово – було б щонайменше наївно. Отже, очевидно, що паніку спричинила примітивна антиукраїнська агітка, яку запустила російська влада у прикордонних областях, які межують із Україною. Очевидно, що ті хто її придумував навряд чи могли уявити, які наслідки для власної ж держави це матиме.
Що ж стосується українського варіанту соляної лихоманки, то це вчергове підтверджує нашу совкову близькість із росіянами. Щоправда, хворобливі чутки дорогою трохи змінилися. Але справа навіть не у тому.
Як на наш погляд, соляна лихоманка й є тим оціночним критерієм, яким народ оцінює власну владу. Очевидно, що і у Росії, і в Україні влада і народ продовжують співіснувати у різних вимірах. І народ не відчуває себе від того ні комфортно, ні спокійно. Саме тому ладен повірити у найфантастичніші чутки.
Соляною лихоманкою громадяни практично одностайно проголосували повну недовіру усім державним інститутам влади. А це, в свою чергу засвідчило, що людське терпіння вже на межі і ось-ось може статися вибух.
А чи розуміють це ті, хто обіймає владні посади? Поки що ми цього не побачили.
Актуально
34246 переглядів
Публiкацiї за темою «Добробут»:
