Актуально
68879 переглядів
|
Символіка Російської визвольної армії (РОА) - посібників нацистів у Другій світовій війні. Як бачите, сучасний російський триколор використовувся нацистами, зокрема під час придушення Варшавського повстання... |
"Найголовнішою спільною рисою комунізму та нацизму є те, що вони наділили себе правом, навіть обов’язком, убивати й чинити ті вбивства досить схожими методами, і в масштабі, ще не знаному в історії", – ці слова належать французькому історику Алену Безансону, який минулого року в Україні презентував власну книгу "Лихо століття: про комунізм, нацизм та унікальність голокосту" в українському перекладі.
Безансон, хоч він і не є громадянином жодної пострадянської країни, ризикує стати персоною нон-грата в Росії, якщо Держдума Росії таки ухвалить презентований нещодавно закон під назвою "О противодействии реабилитации в новых независимых государствах на территории бывшего Союза ССР нацизма, нацистских преступников и их пособников".
І це може трапитися саме тому, що відомий історик, порівнюючи нацизм з комунізмом, переосмислив роль СРСР у Другій світовій війні.
Закон, його ідеологи й ідеологічне підґрунтя
Проект федерального закону запропонувала ухвалити партія "Єдина Росія". В документі йдеться не про боротьбу з екстремальними групами (як-от неонацисти, тощо), або з іншими проявами нацизму. Мова йде про історію і про її трактування.
Робоча група, яка займалася підготовкою цього законопроекту, була створена ще 11 грудня 2008 року в комітеті Держдуми у справах СНД та зв’язків зі співвітчизниками, і очолив її не хто інший як Костянтин Затулін.
Але громадську увагу до цієї теми привернули заяви російського міністра з надзвичайних ситуацій Сергія Шойгу. Зокрема, у лютому 2009-го під час зустрічі з ветеранами він виступив з ініціативою ухвалити закон про кримінальну відповідальність за заперечення ролі СРСР в перемозі над фашизмом.
Шойгу заявив, що "оскільки на пострадянському просторі заперечують результати Великої Вітчизняної війни, заслуги й подвиги усього радянського народу", то прийняття такого закону дозволить "захистити нашу історію, подвиги наших батьків та дідів...тоді б президенти деяких країн, які заперечують це, не змогли би безкарно приїжджати в нашу країну. А мери деяких міст, перш, ніж зносити пам’ятники, декілька разів подумають про це", – додав міністр. Натяк на Україну й прибалтійські країни був очевидним для всіх.
Відповідний законопроект був представлений під час круглого столу, спеціально для цього організованого в останніх числах квітня 2009 року. Повністю прочитати цей законопроект можна і навіть треба, бо він стосується не тільки російських громадян, а й (ба, навіть у першу чергу) громадян інших країн.
Основна мета цього закону, як сказано у його першій главі, окрім протидії спробам перегляду рішень Нюрнберзького трибуналу, полягає "у протидії реабілітації нацизму, нацистських злочинців та їх спільників в нових незалежних державах – колишніх республіках СРСР"; а також "у протидії паплюженню пам’яті про понесені в роки Великої Вітчизняної війни жертви".
Напередодні 9 травня російські політики часто апелюють до таких виразів як "спаплюжити пам’ять", "захистити історію", тощо. Навіть вітаючи президента Ющенка з Днем перемоги, президент РФ Дмитро Медвєдєв вважав за потрібне ще раз наголосити на цій проблемі: "Упевнений, що народи Росії й України будуть завжди берегти пам'ять про велику перемогу, протистояти будь-яким спробам переписати і зіпсувати нашу загальну історію".
Між рядками і закону, і численних подібних заяв, читається, що спроби України краще пізнати власну історію, наштовхуватимуться на агресивну реакцію російської сторони.
Але в разі прийняття закону, Росія може не обмежитися лише політичними заявами. Адже у цьому документі передбачено, що громадяни, які порушать цей закон, при в’їзді на територію Росії будуть каратися позбавленням волі від 3 до 5 років.
Таким чином, низка вітчизняних політиків може бути оголошена персонами нон-грата в РФ.
А якщо країна підтримуватиме таких своїх громадян, то Росія залишає за собою право назвати політику такої держави "недружньою щодо Російської Федерації", і, як результат, понизити рівень дипломатичних відносин, а то і цілковито їх розірвати. Зокрема, йдеться про "повне чи часткове припинення залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо та інших засобів сполучення". Далі – застосування економічних санкцій, звернення в ООН тощо.
Щоб дізнатися, хто з громадян іншої держави вважає не так, як Росія, остання збирається здійснювати моніторинг і профілактичні заходи. Моніторинг, як йдеться у проекті закону, – це збір, аналіз і оцінка інформації про такі факти, науково-дослідницькі роботи. Профілактика – це освітні й інформаційні засоби.
Причому здійснюватимуться вони не лише на території Росії, але й на територіях колишніх країн СРСР, у тому числі, й в Україні, що означає посилення активності уже діючих різноманітних російських центрів і громадських організацій, а також створення нових. Є у цьому законопроекті обмеження й щодо ЗМІ, і навіть щодо наукових установ: вони можуть бути ліквідовані, якщо порушуватимуть відповідний закон.
Якщо спочатку йшлося про те, що законопроект може бути ухвалений у першому читанні до 9 травня, то згодом у ініціаторів плани дещо змінилися. Костянтин Затулін заявив, що "хоча у переддень 9 травня тема протидії реабілітації нацизму та його приспішників дуже актуальна", проте робоча група не поспішатиме й планує завершити роботу над цим документом до кінця думської сесії, тобто до червня.
Очевидно, це може бути приурочено до іншої не менш знакової дати – 22 червня. Натомість 6 травня до Держдуми було внесено на розгляд інший законопроект, яким у міжнародний розділ Кримінального кодексу РФ вводиться додаткова стаття про кримінальну відповідальність за заперечення заслуг радянського народу в перемозі у Великій Вітчизняній війні.
Для авторів і першого, і другого законопроектів аргументи окремих експертів щодо наявності й вітчизняної, і міжнародної законодавчої бази, яка забороняє нацизм, не мали значення.
Адже мало значення дещо інше. Що саме, дуже чітко пояснив Затулін: реабілітація нацизму та героїзація нацистських спільників є "елементом держполітики" в країнах колишнього СРСР. І саме тому Росія, як продовжувач СРСР, стверджує політик, має створити відповідні інструменти для адекватного реагування.
Затулін не вважає це посяганням на суверенітет і незалежність держав. "Є речі важливіші, аніж формальне визнання чийогось суверенітету", – переконаний він. Ще б пак. І цим "важливішим" завжди були інтереси самої Росії.
Публiкацiї за темою «Холодна війна-2»:
