Актуально
23486 переглядів
 |
Із бюрократією ми зустрічаємося часто-густо. Щоб розпочати бізнес в Україні, вам доведеться обійти десятки кабінетів, отримати пакет усіляких довідок. Скоротити свій марафон державними коридорами можна за допомогою хабарів, із якими начебто борються в Україні вже не перший рік поспіль.
Скільки коштує дім збудувати
Розглянемо конкретний приклад бюрократії в будівельній галузі, яка до кризи була буквально «грошовим Клондайком». Керівник відомого проектного бюро, який попросив «Главред» не називати його ім’я, розповів: за Леоніда Кучми правила гри тільки встановлювалися, і перші хабарі за важливі підписи давали із задоволенням: за ними йшли замовлення, було видно перспективи, і багатьом людям хабарі елементарно допомагали виживати. До того ж, побори були невеликими, і грошей не вимагали.
Сьогодні – інша ситуація. На ринку – гра без правил, бюрократи вимагають хабарі чи не в кожному кабінеті. Раніше тільки за те, щоб проект допустили до розгляду на столичній містобудівній раді, платили $5 000, і ця сума видавалася космічною. Тепер суми хабарів – $10 000, $40 000, $100 000. Криза, зізнається співрозмовник, ніяк не зменшила апетити чиновників. Нещодавно навіть з’явилися нові розцінки: за кожен метр запроектованого житла беруть $5–$100. Виходить, за те, щоб представити об’єкт, що існує тільки на папері, вже треба заплатити колосальний хабар.
Якщо не «підмажете» – анотація вашого проекту не потрапить на розгляд до містобудівної ради. Доведеться ходити навколо – але занадто мало шансів, що вам вдасться пробитися крізь бюрократичні нетрі.
А гроші приносять буквально у валізах: потрібна тільки готівка. Але де гарантії, що проект об’єкта затвердять на містобудівній раді? – Жодних. Доходить до геть сумного: люди позичають одне у одного гроші на хабарі, бізнес стоїть, борги ніхто віддати не може, перспектив немає, а суми поборів зросли на порядок.
Як розповів «Главреду» відомий український архітектор, який також висловив побажання не називати свого прізвища, якщо проект коштує 1 млн 200 тис. грн, то хабар за нього вимагають $3,5 млн. «Щоправда, згодом, – зізнався наш співрозмовник, – сума хабара може бути зменшена».
Ніхто не боїться давати. Ніхто не боїться брати
Сьогодні бюрократія – це просто спосіб збагачення. Там, де можна заробити, обов’язково спостерігатимуться тривалі бюрократичні процедури.
Досвідчені люди радять: чиновників у нас багато, тому економніше заплатити в першій інстанції і вирішити питання протягом хвилин, аніж потім «підгодовувати» весь бюрократичний ланцюжок.
«Особисто я борюся з бюкратією щодня, – розповів ”Главреду’’ Валерій Пустовойтенко, екс-прем’єр-міністр України. – З одного боку, мені простіше: всі знають, хто я такий. Після мого звернення до високих інстанцій питання, як правило, вирішується відразу. Але якщо намагатися щось вирішити в Київміськадміністрації – при моєму нормальному ставленні до Черновецького... Коли я з ним говорю – все вирішується, але «дійти» до мера Києва – проблема. І навіть по Київській області мені дуже складно узгоджувати технічні питання».
Щоб відчути, що таке бюрократія, Валерій Павлович радить спробувати узгодити будівництво будь-якого об’єкта або хоча б у власній квартирі зробити перепланування. Це доволі складний процес. Наприклад, дістати дозвіл на реконструкцію напівзруйнованого будинку на Печерську може виявитися справою «непідйомною». Чому? Не можна підписати дозвіл, оскільки немає плану розвитку Печерського району, а місто «добро» дати не може. План ніхто не затверджує, і в найближчому майбутньому ситуація не зміниться. Замкнене коло.
Як боротися? На думку екс-прем’єра, тільки правоохоронні органи можуть навести лад у питаннях бюрократії. Повинні бути показові справи, щоб народ знав, що з хабарами не лише треба боротися, але й можливо. Пустовойтенко також уточнив, що найбільші бюрократичні перепони – на рівні місцевого самоврядування: сільських рад, міських, районних...
Що робити?
«Якраз днями прем’єр-міністр дала мені доручення зайнятися питанням хабарництва, – розповіла Олександра Кужель, голова Держкомітету з питань регуляторної політики і підприємництва. – Вона дала жорстке завдання: виявляти випадки корупції та виносити ухвалу про них на Кабмін. Тимошенко мене особисто попросила: ’’Олександро, я розумію, що тебе ніхто не підтримає, що жоден міністр тобі рішення не завізує, але допоможи!’’»
Олександра Володимирівна вважає, що в боротьбі з хабарниками допоможе передусім регуляторна політика. За її словами, найкращий закон в Україні – «Про регуляторну політику», затверджений 9 липня 2003 року, він був прийнятий першим у пострадянських країнах. Але проблема в тому, що цей закон не виконується. Тому необхідно скрупульозно перевіряти кожен документ, що виноситься на обговорення Кабміну, на відповідність регуляторній політиці. Якщо він виписаний чітко – бюрократії та корупції не виникає. Чиновник просто не матиме можливості ухвалювати рішення на свій розсуд.
Ще один дієвий важіль зменшення бюрократії – єдині офіси. Як показують дослідження, там, де співробітники на очах одне у одного, – корупції набагато менше. А в останньому законі, прийнятому Верховною Радою, йдеться про принцип «мовчазної згоди». Тобто якщо ви звернулися за дозволом до певної інстанції, і вам не відповіли в терміни, визначені законом, не переймайтеся: закон на вашому боці, а чиновник буде покараний.
За словами Кужель, суми хабарів останнім часом не змінилися. «Вони зросли за 3–4 місяці після Помаранчевої революції. Спочатку поборів не брали взагалі. Казали ж, що бандитам – в’язниці... І бізнес розгубився: що робити, якщо хабар ніхто не бере? Але ж чиновникам, незважаючи на страх, дуже хочеться узяти – от сума хабарів і збільшилася практично вдесятеро», – відзначає Кужель.
У цивілізованому світі загадка низького рівня корупції і бюрократії давно розкрита. Головний помічник у цій справі – система контролю витрат. Якщо, умовно кажучи, ви одержуєте зарплату 100 000 грн. на рік, то чи можете витратити 500 000? «Я 15 років у політиці і не уявляю, як мої колеги за цей час побудували будинок. Тому що точно знаю: на свою зарплату я цього зробити не можу. Я у змозі заощадити на машину, придбати ділянку землі – але не більше. І якщо я заходжу до магазину і витрачаю 2–3 тисячі гривень, отримуючи умовно 7 000 гривень, то відразу постає питання: звідки гроші?», – розмірковує Кужель.
Бюрократія проти реформ. Хто кого?
Кажуть, бажання боротьби з бюрократією – це ще не найголовніше. Потрібно мати заміну бюрократові. І було б непогано, якби нові кадри не виявлялися чиїмись кумами. Цікаво, що з 1 січня 2010 року в Україні набуває чинності закон про протидію корупції. Згідно з новим документом, чиновникам, які є близькими родичами (у тому числі співмешканцями), заборонять працювати в підпорядкуванні одне у одного.
Якщо виявлять таке порушення, тих, хто провинився, переведуть на іншу роботу, а якщо відповідного місця не знайдеться – звільнять. До того ж, якщо чиновника викриють у підприємництві – його оштрафують на 850–1700 грн. і звільнять. Більш того, з 1 січня 2010 року Президент, прем’єр-міністр, спікер і депутати не зможуть приймати особисті подарунки, дорожчі 250 грн. На тлі нинішніх хабарів такі штрафи і обмеження виглядають доволі дивно, якщо не сказати – смішно.
До речі, згідно з рейтингом «Ведення бізнесу-2009», складеним Світовим банком і Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC), Азербайджан, Білорусь і Киргизстан, за показниками простоти ведення бізнесу, увійшли до першої десятки країн-реформаторів у світі. Україна, як зазначалося вище, – на 145-й позиції.
Хоча деякі зміни помітні і в наший країні. У сфері зовнішньоторговельних операцій на три дні скорочено час, який витрачався на здійснення імпорту. Україна також полегшила податкове навантаження на підприємства, зменшивши кілька ставок податків до фондів соціального забезпечення. Завдяки введенню електронної системи податкової звітності, час, що був потрібен для виплати податків, скоротився на 1237 годин на рік. Але українським компаніям усе ще потрібно платити 99 видів податків і витрачати на це 58,4% свого прибутку, тоді як середній світовий показник становить приблизно 40%.
Публiкацiї за темою «Людина і влада»:
