Актуально
18432 перегляди
|
Роман Шпорлюк |
Радіо Свобода розпитувало Романа Шпорлюка про події 70 річної давнини, а також про те, як він оцінює головні виклики перед Україною сьогодні.
– Чим був для України «золотий» вересень 1939 року? Один із українських оглядачів назвав ці події «єдністю зі звірячим обличчям», що головне виділили би ви?
–Я вважаю, що, перш за все, події 1939 року треба оцінювати як початок Другої світової війни. Договір Молотова Ріббентропа, який в таємному протоколі визнав Західну Україну за Радянським Союзом, – це був початок Другої світової війни. Це було би дуже по-радянськи казати, що все-таки це була прогресивна подія, бо возз’єднала український народ. Це була трагедія для мільйонів людей, в тому числі для українців.
– У якому ключі повинна говорити про воєнні події український прем’єр Юлія Тимошенко, яка буде разом із російським лідером Володимиром Путіним 1 вересня в Польщі брати участь у відзначенні 70-х роковин від початку Другої світової війни? У Польщі, зокрема, деякі оглядачі, хоча і не вірять, що це можливо сьогодні, але вважають, що Росія мала би офіційно вибачитися за пакт Молотова-Ріббентропа і виплачувати народам, які потерпіли, компенсацію.
– Можливо, що я у Вас буду дисидентом. Але я не вважаю, що головним завданням будь-яких прем’єрів, у тому числі України і Росії, є сперечатися офіційно про проблеми історії 70 років тому. Подумайте, чи Ви би хотіли, щоб у 1914 році, щоб прем’єри чи царі говорили про події Кримської війни, хто за це винен. На мою думку, прем’єри України і Росії повинні розмовляти про відносини в наш час і тут є досить багато про що говорити. Зокрема, про основне питання, чи Росія приймає те, що Україна є незалежною державою. Скажу відверто – я згоден з тими аналітиками сучасної ситуації, які вважають, що панівний клас Росії, що ці лідери недемократичної Росії хочуть Україну позбавити незалежності.
– Саме Росія виносить історичні питання на нинішній порядок денний українсько-російських відносин на найвищому рівні, офіційно виступає проти «фальсифікації історії», зокрема Другої світової війни. А в Україні лунають заклики до збільшення державного фінансування історичних досліджень, популяризації історичних знань. Чи це адекватна відповідь?
–Тут я з Вами абсолютно згоден. Україні треба підтримувати історичні дослідження, сприяти тому, щоб популярні історичні видання дійшли в руки дітей, молоді. Але, знаєте, я належу до покоління, яке пам’ятає радянські кампанії (я жив у так званій народній Польщі), кампанії проти Тіта, проти Мао, проти американських імперіалістів. Чи ми хочемо, щоб в Україні велися державні кампанії, де будуть казати «як нас навчає великий вождь Ющенко, треба давати відсіч російським фальсифікаторам»? Це буде несерйозно.
– Ви згадали про серйозну загрозу для української незалежності. На що тоді Україна може розраховувати сьогодні, щоб її захистити?
– Бачите, ті люди, які тепер є ворогами України, я думаю, що вони погані історики, хоч вони хочуть всіх навчати, що думати про історію. Майже 20 років минуло від кінця Союзу, люди, яким 35 років і менше в Україні, ніколи не були піонерами, ніколи не були в комсомолі. Мені здається, що в сучасній Україні треба виховувати громадян у свободі, реформувати економіку, боротися проти корупції. Якщо Україна буде функціонувати як демократична країна, де є чесні суди і вільна преса, де люди можуть спілкуватися зі світом, це буде найбільша гарантія української незалежності.
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
