Актуально
31101 перегляд
 |
Джонатан Пауер прожив в Швеції 8 років і написав статтю «У пошуках шведської душі», що була опублікована в британському журналі «Проспект». Своє дослідження шведської душі він починає … з сексу і шлюбу.
У Швеції найосвіченіші молоді люди одружуються і народжують дітей після 30. Він запитав молоду жінку, що вона шукає в чоловікові. А та, не задумуючись і не моргнувши оком, відповіла: «Три речі. Перше – він має мені подобатися в ліжку, друге – він має бути гарним батьком, третє – коли ми розлучимося, він не повинен бути злюкою». Автор розповів про це своїм знайомим шведам різного віку з різних соціальних груп, і вони, посміхаючись, кивали й казали: «Так, це правда».
Більшість шведських чоловіків гуляють з немовлям у візочку, міняють їм підгузники, встають до них вночі і прибирають у домі. Багато чоловіків беруть принаймні шість місяців відпустки по догляду за дитиною, щоб їхні жінки повернулися до роботи.
Молоді студенти, навіть якщо вони у так званих «постійних стосунках», не мають жодного наміру одружуватися. «Діти – так, але не раніше 35 років», – кажуть вони. Сьогоднішні 35-річні шведи одружені, але зазвичай після народження дитини. Всі покоління шведів вважають, що потрібно мати секс перед шлюбом. Сьогоднішнє молоде покоління відрізняється тим, що вважає за необхідне мати партнера, який би підходив не для любові, а для задоволення. Тутешні студенти можуть спокійно провести ніч з людиною, яку ледве знають.
Жінки в Швеції високо тримають голову. Олександра фон Шверін, журналістка і перекладачка, пояснює: «Жінки звикли бути незалежними з часів вікінгів, коли чоловіки надовго уходили в море. На початку 20 століття багато жінок почали здобувати освіту і здобувати рівність. Найвища позиція в бізнесовому світі все ще залишається майже недосяжною, але всі жінки-професіонали отримують рівну платню і авторитет. Всі жінки працюють. Вже чотири покоління шведських жінок працює. Всі працюючі батьки мають доступ до муніципальних дитячих садків».
Розлучення не лякає жінок. Гроші і будинок поділять порівну – для цього не потрібно мати дорогого адвоката з розлучення. Більшість розлучених жінок щасливо пливуть життєвим морем, не знаючи фінансових проблем, а якщо такі виникають, то держава готова про них потурбуватися.
Звідки ж пішло це ставлення до сексу і шлюбу? Літературний критик і секретар комітету Нобелівської премії з літератури Горес Енгдал пояснює: «Урбанізація пізно прийшла до Швеції, а вплив середнього класу з його чіткими нормами сексуальної поведінки був обмежений. У селах хлопцям і дівчатам традиційно дозволялося знайомитися, «свататися на ніч» до тих пір, поки вони виявляли свою відповідальність за наслідки нічних побачень. Цнотливість ніколи не була чимось дуже шанованим у шведів».
Роль села пояснює все, вважає Джонатан Пауер. Село є невід’ємною частиною шведів. Влітку дуже мало хто їде за кордон, за виключенням хіба що молодих шукачів пригод. 80% шведів надають перевагу тому, щоб побути в своєму маленькому червоному дерев’яному літньому будиночку біля озера чи моря.
Шведи майже так само орієнтовані на сім’ю, як італійці, вважає один з опитаних автором шведів. Він відзначив, що вони є найщасливішою нацією в світі, незважаючи на їхню небалакучість, любов до усамітнення і відсутність гостинності до незнайомців. З ним не погоджується інша опитана шведка: «Шведи дуже орієнтовані на своє Я. Перед тим, як я вийшла заміж, ми з дівчатами на дівочих посиденьках постійно обговорювали, як змусити свого чоловіка бачити, якою важливою Я є».
Крістіна Рамберг з Готенбурга: «Швеція – чудове місце для жінок і дітей. Шведи найпродуктивніші, ніж будь-хто, тому що на роботі вони працюють. Ми працюємо дуже старанно навіть якщо цього не бачить наш босс. Ось чому ми маємо високий національний доход і можемо мати довшу відпустку, ніж в інших розвинених країнах. Ми не бачимо в державі опонента, а бачимо друга». Для нас, українців, це звучить, м’яко кажучи, дивним, бо держава для нас навіть не опонент, а мало не ворог. Але ж держава і країна – це різні речі.
Історично так склалося, що шведська аристократія недалеко просунулася від міст, а в селах не було поміщиків, які б хотіли додати до своєї власності землю селян. Шведські селяни самі управляли своїми селами. В цьому автор бачить корені майже безкласового суспільства сучасної Швеції.
Прем’єр міністр Фредерік Райнфелд пояснив, чому більше 200 років Швеція не була схильна до будь-яких війн: «В 17-18 століттях ідея бачити Швецію військовою суперсилою була виключно ідеєю короля. Тоді була згода між королем і селянами. Але з часом селяни почали розуміти, що війна і шведська військова кампанія по всій Європі, включно з Росією, стає важким тягарем. Оскільки селяни володіли власними землями, вони були автономні. Отже вони відмовилися від війни в той час, коли королівська влада зазнала період слабкості після 1814 року». Нагадаємо, що після Наполеонівських війн Швеція зазнала найсильнішої в своїй історії поразки. Вона тоді втратила Фінляндію (третину своєї території і чверть свого населення), яка відійшла до Російської імперії Олександра І.
Відсутність війн є головною причиною значного економічного прогресу Швеції, вважає Джонатан Пауер. За останні 100 років з однієї з найбідніших країн Європи, коли майже вмираючі від голоду люди від’їжджали до Америки, Швеція перетворилася на одну з двох найбагатших країн Європи (інша найбагатша країна – Швейцарія). Швеція виробила більше промислових гігантів світового рівня, ніж будь-яка інша країна її розміру (населення Швеції – близько 9 млн. – в 5 разів менше, ніж в Україні!).
У той час, як інші європейські країни відбудовувалися після другої світової війни, Швеція крокувала вперед. Можливо, вона заглядала на Америку, що призвело до таких нетипових для Європи прямих доріг. Старі дерев’яні міста були знесені і замінені на потворні бетонні квартали. Але села в переважній більшості все ще залишилися прекрасними і непорушними, а влітку виглядають як незіпсована Франція 50 років тому.
Можливо, Швеція стала надто задоволеною, надто зіпсованою, відпочиваючи на лаврах свого всеохоплюючого загального добробуту. Якою б не була причина, але в 1970-1980 роках вона втратила свою економічну перевагу. В 1992 році численні банки зазнали краху і мали рятуватися правим урядом Карла Більдта. Успіх Швеції в націоналізації банків на декілька років, приведення їх до здорового стану, а потім їхня приватизація з гарненьким прибутком розглядається сьогодні як приклад для охоплених кризою країн. Націоналізовані галузі промисловості довго були анафемою в цій по-своєму соціалістичній державі. До речі, Швеція ще задовго до Тетчер приватизувала свою залізницю.
Зовсім нещодавно Швеція стала однією з лідируючих країн у галузі інтернет технологій. 1996-2006 Швеція мала найвищий рівень зростання у Західному світі, а її безробіття було найнижчим. І цей економічний успіх відносно легко призвів до прагнення рівності та соціального блага, вважає автор статті й зауважує, що корені цього прагнення рівності в Швеції значно глибші.
Розумна, начитана 22-ти річна студенка-медик Карін Сталхаммар пояснює, звідки прийшла ця рівність: «Ми її навчаємося просто зростаючи тут. Це входить у нашу кров».
Як відлуння слів Карін, звучать слова профспілкової діячки Еви Палсон: «Інколи я думаю, що ми з цим народжуємося».
Софія Нербранд, редакторка інтелектуального журналу Нео, аргументує тим, що Швеція ніколи не мала феодалізму: «Кожний мав власну землю. Ми унаслідували характерну рису села працювати колективно».
Нинішній прем’єр-міністр пояснює так: «Ми маємо відчуття, яке сидить дуже глибоко в кожному з нас, що ми можемо це собі дозволити. Шведи не просто дивляться в свої гаманці, але й хочуть бачити бідніших людей багатшими».
Попри все це, багаті в Швеції залишаються багатими. Процвітаючий бізнесмен Рікард Удденберг каже: «Податкова система була дуже суворою 30 років тому. Якщо ви мали гарну ідею, було важко її реалізувати. Але з того часу відбулося багато змін – починаючи з уряду Олофа Пальми і набираючи обертів сьогодні. Нині корпоративний податок в Швеції нижчий, ніж в багатьох інших країнах». Він визнає, що коли він ще тільки починав, переважна більшість багатих намагалася секретно виводити свої гроші в Ліхтенштейн.
Більшість шведів з презирством дивляться на тих, хто йде всупереч шведському стилю життя: хто спізнюється на день в кінці кожного місяця в оплаті своїх рахунків, хто переходить дорогу до того, як загорілося зелене світло на світлофорі, навіть якщо немає машин, хто пропускає збори комітету орендарів квартир, що наглядає за його квартирою, хто негайно не виконує того, що постановив комітет. Покарання можуть бути суворі – вас можуть викинути на вулицю за непослух, навіть якщо це ваша власна квартира.
Шведи можуть голосувати за різні партії, але коли йдеться про великі і важливі питання, вони зазвичай слідують консенсусу Стокгольмської еліти. Дуже рідко трапляються гарячі дебати в парламенті чи судовому залі. Шведи вважають за краще погодитися, ніж не погодитися. В рідких випадках вони можуть посміятися над собою (хоча їхній гумор рідко буває дотепний або іронічний, він частіше межує з грубим фарсом). Пеппі Довгапанчоха, наприклад, є всім тим, чим шведи не є, але вони її люблять.
Шведи кажуть, що в суспільстві існує невидимий імператив не піднімати голову аж надто високо. Не слід надто завзято штовхатися вперед, надто вимогливо просити підвищення зарплати, мати надто помітні видатки, будувати надто великі будинки або володіти надто розкішним авто, одягатися надто модно або навіть стильно.
Постійна тема дебатів у шведів – освіта. В Швеції тільки декілька шкіл, які ми називаємо платними. Переважна більшість шкіл є загальноосвітніми. Вони краще, ніж в Британії, Франції або Німеччині (за табелями міжнародної ліги), зауважує автор. Нову партію приватних шкіл було відкрито за уряду Більдта десять років тому, і ці школи підтримуються урядом так само, як і державні школи. Автор статті зауважує, що перевагою шведських університетів є те, що вони безплатні. Ось чому іноземні студенти стікаються туди звідусіль – дуже гарна інвестиція для Швеції.
В Швеції дуже мало проституції. За неї завжди штрафували. Сьогодні штрафують головним чином споживача послуги, а не проститутку. Подібне жорстке негативне ставлення до наркотиків. З цього приводу дітей у школі постійно навчають.
А з алкоголем в Швеції «дружать» – шведи напиваються на вихідних до чортиків! Так вони бачать розваги. Але вони рідко п’ють кожного дня тижня. Нагадаємо, що в 19 столітті в Швеції була проблема з горілкою – в країні була введена заборона. На початку 20 століття уряд цю заборону послабив і дозволив державним магазинам продаж горілки за дуже високою ціною. З політикою ЄС, направленою на вільну торгівлю, зникли високі ціни і збільшилося вживання алкоголю в Швеції.
Як би гарно не виглядала Швеція, але вона завжди була (і залишається, на мою думку) культурними задвірками Європи. Ви чули такий вислів, як «великий шведський письменник» чи «великий шведський художник» чи «великий шведський композитор»? Так отож. Швеція дала хіба що двох відомих режисерів – Бергмана і Троела. Шведські студенти мало читають, а шведські газети за стандартами Європи виглядають другосортними. Для шведів – молодих чи старих – решта світу так далеко! От вони і знають про нього дуже мало.
Публiкацiї за темою «Євроінтеграція»:
