Актуально
47081 перегляд
|
Юрій Іллєнко |
Політичний устрій України на закінчення 2009 року виглядає як перестиглі грона гнійників по всьому тілу країни, які почало проривати. В держави гарячка. Державу трясе економічна трясовиця, б’є валютна лихоманка, корчить корупційна ломка. По прекрасному колись тілу серед гнійних виразок повзають депутати педофіли. Генерали пукачі намагаються відрізати її прекрасну колись голову. Головні кандидати на президентську посаду навперейми освідчуються їй в любові і вірності, садистично ятрять її рани, експортують-торгують її ще гарячими нирками, серцем і іншими життєдайними органами і квапляться поза її спиною приготувати для неї ще живої труни-домовини кожен на свій кшталт. Одна краща і розкішніша за іншу. Чи то труна російської імперії, чи труна євросоюзу, чи то труна НАТО.
Маємо те що маємо – формула для приречених до спалювання в печах геноциду, яку невтомно повторює перший президент, вибачайте, перший кочегар тієї печі з ситою посмішкою.
Маємо те що маємо.
І ніхто не збирається розпитувати слухняну чергу до тієї печі, чи подобається їм українцям такий устрій і така піч.
Центрально-європейський парадокс полягає в тому, що на очах цілого світу українська Держава запроваджує геноцид над українською нацією, яка створила цю державу. Держава від дня свого проголошення застосовую геноцид проти титульної нації руками її президентів, урядів, депутатського корпусу, корумпованих суддів, ще більш корумпованих чиновників, олігархів-тире-злодіїв в законі, політично кримінальних угрупувань, руками п’ятої колони і руками агентів впливу всіх розвідок світу і, звичайно, через куплену-перекуплену інформаційну окупаційну владу глобалізму.
Питання: скільки ще українці будуть таке терпіти?
Чи знайдеться сучасний український Спартак в тій черзі до печі, яка з кожним роком зменшується на два-три мільйони?
Такий знайшовся.
Це Олег Тягнибок. І не лише один Олег Тягнибок, а вся наша партія Свобода. Єдина ідеологічна партія в Україні, яка, спираючись на українську націю, на українську ідею, спроможна очистити прекрасне тіло України від гнойових виразок псевдо політичної системи держави.
Це була інтродукція до головного тексту.
Сьогодні в Україна реально співіснує у двох антагоністичних іпостасях: - Україна як нація, що сформувалась і проживає на певній території і Україна, як фантом державного утворення.
Незалежна держава Україна - та її антитеза - Україна, як національний конгломерат з домінантою українства, - наприкінці другого десятку псевдонезалежності стали непримиренними ворогами.
Держава цілеспрямовано експлуатує і руйнує націю, яка створила цю державу виключно для свого розквіту, для обслуговування своїх національних інтересів.
Натомість всі державні інституції, як то: Верховна Зрада, Президентство з наскрізною корумпованою виконавчою вертикаллю, Уряд з розгалуженою армією чиновництва мародерів, Судочинство зваричів – цілеспрямовано воюють проти свого народу, проти корінного населення, проти титульної нації.
Для цієї війни державні інституції:
а) спотворили і без того недолугу Конституцію, обложили націю Законами здатними працювати виключно в режимі ручного керування;
б) здали окупантам без бою інформаційний простір;
в) обеззброїли націю, а ядерні озброєння навмисне передали в руки потенційному агресору;
г) натомість політичних партій створили три олігархічні клани – дніпропетровський, печерський і донецький, які насправді є єдиною цілісною структурою націленою на захоплення повноти влади в Україні і нещадної експлуатації всіх ресурсів країни в тому числі і людських; для імітації політичного життя наклонювали ще чотири дюжини технічних партій;
д) постійно нарощують потужність і розгалуженість п’ятої колони, як головного чинника внутрішньої руйнації країни, як агентів впливу, керованих іноземними розвідками, церковними сектами, і всесвітньою мережею міжнародних фондів, корпорацій, фестивалів тощо;
є) наполегливо і цинічно руйнують моральні засади української нації – чого варті депутати-вбивці і педофіли. Саме таку анти мораль вони хочуть накинути країні;
ж) вони створили закриті зони для свого безпечного проживання по всій країні – мільярдерські маєтки зі озброєною охороною, закриті захмарними цінами для інших ресторани, гральні притони, гольф клуби, спец поселення типу „царських сіл";
з) вони вже скупили майже всі землі України, не зважаючи на ніби то мораторій;
і) нарешті вони нав’язали Україні один універсальний закон – корупцію, яка може, як іржа з’їсти всі людські і божеські закони.
Скажіть мені будь ласка, що треба зробити з тими, хто вже скоїв вище згадане? Невже їх знов треба обирати у владу?
Чи може терпіти їх і далі, якщо вони взагалі скасують будь які вибори?
Всі сили всіх без винятку всіх державних антиукраїнських інституцій направлені лише на збереження і зміцнення своєї влади.
Тому єдиним і головним ворогом діючої влади є український народ і, зрозуміло, ідеологічна сила українських націоналістів, яка репрезентує інтереси свого народу, тобто Всеукраїнське об’єднання Свобода.
Нажаль це правда.
Тому на президентських виборах 2010 року головний удар всіх олігархічних кланів, всього окупаційного інформаційного простору і виконавців їхньої волі - п’ятої колони вже направлено на знищення ВО “Свобода” та її постійно зростаючої популярності по всій Україні.
Не треба тішити себе надією, що вони воюють між собою. Між собою вони домовляються. Вони вже домовилися про конфігурацію розподілу влади після президентських виборів, якщо вони відбудуться, і про іншу конфігурацію, якщо вибори не відбудуться.
Єдина права сила, яка сьогодні може їм завадити здійснити свої плани, це ВО “Свобода”.
Ідеологема „вони не прохідні" вже не працює, бо ту ганебну ідеологему зруйновано тернопільськими виборами, тепер вони поширюють серед виборців іншу, ще більш ганебну – якщо до влади прийдуть українці, то всім „мало не покажеться". „Мало нє покажєтся" – це кремлівська ідеологема тому навожу її мовою оригіналу.
Насправді в цій ідеологемі, як завжди в кожному пропагандистському гаслі підмішано частину правди. Дійсно коли переможе Свобода „мало не покажеться" але не всім, а лише тим, хто свідомо руйнує українську державність, тим хто переступає наші закони, тим хто з хворої голови на здорову перекладає відповідальність за море крові, які розлили по Україні більшовики – кадебісти.
Тим, хто працює на Україну і на свій власний добробут боятися нема чого, навпаки, саме в Свободі вони знайдуть своїх захисників, як громадяни України, до якої з національних меншин вони б не належали.
По всіх засобах масової інформації сьогодні вирує новий ідеологічний зомб: чому Олег Тягнибок пнеться у Президенти, коли йому все одно не виграти? Що нема куди грошей дівати?
Дехто з нас повівся на цю провокацію і відповідає ніби виправдовуючись: - Ми маємо приймати участь у всіх виборах, бо спортсмен, який пропускає змагання, втрачає форму.
Так це чи не так - побачимо, коли підрахують голоси виборців. Коли підрахують скільки українців ще залишилося в Україні, які хочуть щоб Україна була Великою Державою, а вони, українці, були господарями в тій Великій Державі.
Я вважаю, що не треба орієнтуватися лише на участь, треба налаштуватися на перемогу. Лише на перемогу. Якщо не ставити перед собою грандіозних цілей, неможливо досягнути навіть малих звитяг. Треба все зробити для перемоги.
Принаймні діюча влада зробила все можливе і не можливе, аби переміг Олег Тягнибок. Бо так скомпрометувати себе по всіх напрямках, як це зробили Судова Гілка, Кабмін, Президент і Верховна Рада не зміг би ніхто інший крім них саміх.
Нам залишилося сконцентрувати свої зусилля на короткий проміжок часу на темі: як звалити агонізуючу владу лише зброєю правди і інтересами нації.
Реально Олег Тягнибок може виграти навіть в першому турі, якщо ті 67% виборців, які відмовляються приймати участь в соцопитуваннях про рейтинги лише трьох кандидатів, проголосують за Олега Тягнибока.
Ті самі 67% виборців вже не довіряють нікому з діючої влади. Всю силу зомбування сьогодні направлено на ті 67%.
Якщо полуда впаде з їхніх очей, вони проголосують за Олега Тягнибок.
Відкривати очі на правду, знімати полуду з очей зазомбованих людей таке надзавдання стоїть перед партією Свобода в цій виборчій компанії.
Якщо Олег Тягнибок не пройде в Президенти то відповідальність за це впаде на тих, хто не захотів врятувати Україну і себе в майбутній Великій Україні, кому комфортніше залишатися рабом в колонії Росії, або рабом на околиці глобальної євроімперії, або продовжувати бути безправним рабом місцевих олігархів.
Я чомусь вірю в Велику Україну, яку ми так завзято почали розбудовувати.
Слава Україні!
До теми:
