Актуально
72081 перегляд
“Незалежна українська держава на десятому році свого існування може припинити будь-який подальший розвиток. Цей процес пов’язаний із включенням України у загальноцивілізаційні процеси”, - так, або приблизно так останнім часом висловлюється все більша кількість представників так званої української еліти – владних, бізнесових кіл та інтелігенції.
І все ж мова йде про глобальну людську кризу, яка охопила всю нашу планету. Зазначений факт вже не викликає жодних сумнівів.
Зрозуміло, що Україна на даний момент не є настільки могутньою формацією людей, яка була б здатною істотно впливати на глобальні процеси (мова йдеться, в першу чергу, про політичні та економічні впливи). Але чи необхідно це робити саме зараз? Вважаємо, що, перш за все, на сучасному рівні українство мало би замислитися про форми власного самозбереження, адже це автоматично призведе в подальшому і до самозбереження всього людства. І в цьому разі необхідно чітко усвідомити те, що ми бажаємо мати за кінцевий результат, - збереження власної самобутності чи побудову так званого планетарного людського організму, в якому самоідентифікація людини обмежується куцим визначенням “громадянин світу”.
Вважаємо безперечним факт утопічності ідеї становлення загальнопланетарної цивілізації, в яку влилися б усі існуючі на землі народи, уніфікувавши власну культуру, традиції та світогляд під загальновизнаний шаблон. І це є зрозумілим: система, в якій усі процеси спрямовані на вироблення загальноприйнятного погляду на речі, де всі відповідають за всіх, породжує виродження ідеї та перехід здорового життєвого раціоналізму в раціоналізм тотальний, що, в свою чергу, і призведе до проголошеного Апокаліпсису чи Рогнарока.
Тим не менше, для нашої держави є характерною діаметрально протилежна ситуація: в Україні з часом утвердилася звичка боятися всього українського; зневага до нього і навіть ворожість проявляє себе, на жаль, відверто і дуже войовничо.
Чому подібна алогічність ходу мислення є такою характерною для українця? Чому ми знаємо українця як спокійну, а швидше інертну істоту, не здатну на бодай один рішучий крок? Вважаємо, що відповідь на це питання необхідно шукати кожному у власному серці.
Загальновизнаним є твердження про те, що спокій (не плутати з буддиським поглядом на проблему ), непорушність є дійсною трагедією, в той час як істинним щастям стає вічний рух, навіть коли він завершується смертю.
Архетип українців – аріїв несе в своїй основі вроджену войовничість, але ця войовничість не виступає в ролі сліпої сили, швидше навпаки, український (арійський) військовий дух протягом усієї історії становлення та розвитку арійської раси використовувався лише як державотворча сила. Так з пролиттям першої краплі крові українців-аріїв за оборону власної землі і з’явилося поняття української, власне української нації.
І досить смішними виглядають в цьому контексті твердження псевдо українських діячів псевдонауки, буцімто українець як представник нації з’явився за часів козацької України, або, при великих “припущеннях,” за часів Київської Русі.
Виникає логічне запитання: а що ж,. власне, було до тієї Русі? Відповідь на це нам дає “Велесова книга” – пам’ятка славних днів українців-аріїв, зачинателів наймогутнішої людської цивілізації. Аналізуючи “Велесову книгу” бачимо, що вже тоді були сформовані основні ознаки світогляду сучасного українця (див. “Арійський стандарт”, “Генеологія України” – Перехід ІV №1, №2 2000р.), які під впливом часу набули певних трансформацій, але зберегли власну матрицю, або, за Карлом Юнгом, власний архетип – русло річки, що іноді пересихає, але навіть у цьому стані може проявитися в будь-який момент.
Причому подібні проявлення відбуваються, як правило, у загальнокризові моменти історії людства, яка пронизана пануванням та загибеллю тих чи інших імперій. Криза великих імперій (ті, що лишили помітний слід на загальному тлі історії) ЗАВЖДИ супроводжувалась моральною втомою і деградацією суспільства (раси); але з-під уламків імперії вибиралися лише морально оновлені народи (раси), просвітлені ідеєю нового буття. Ідеєю, що спиралася на власну культуру, власну духовну спадщину. І, якщо ми придивимось до історичних колізій, то помітимо, що переважна більшість якісних змін, які торкалися індоєвропейських народів, несли у своїй основі єдину культуру, а саме культуру аріїв-українців, раси найвищого психоінформаційного та організаційного рівня. Тому стають зрозумілими потуги деяких “пацифістів” від расології нав’язати світові думку про неприйнятність існування території України як єдиного расотворчого казана, що був і є центром зародження та становлення найвищої людської культури, буцімто з метою уникнення можливих побоювань на претензійність окремих народів як носіїв першораси, першолюдини, врешті решт. Думаємо, що подібні побоювання не є вартими уваги, оскільки видають певну обмеженість думок. Адже це є лише синдромом людської слабкості, остраху перед потенційною привабливістю доктрини, а боятися докрини означає визнати її життєдіяльність і силу. Українцям, в першу чергу, необхідно зрозуміти, що справжня культура, в тому первинному, давньоримському значенні, виростає на рідній землі. В іншому підсонні вона або дичавіє, або стає штучно нежиттєздатною, як кімнатна рослина.
В нинішній ситауції ми стаємо свідками по суті безпрецедентного явища. Свідомість (колективна й індивідуальна), яка розвивається надзвичайно повільно внаслідок природньої еволюції людини, в теперішніх умовах має зробити у своєму розвитку стрибок: вона повинна чинити колосальні зусилля, щоб не відстати від прискореного темпу життя. Аналогічні стрибки відбуваються у перехідні епохи, коли починає панувати прогресія прискорення, і те, на що було необхідне століття, чиниться за п’ять років. Подібну перехідну епоху та прискорений темп життя переживаємо зараз і ми.
Високотехнологічна, але бездуховна цивілізація вмирає і на її місце приходить цивілізація нової епохи, що сповнена життєвої сили і прагнення здорового життя. Її об’єднуючим фактором є нова якість мислення, система цінностей, що орієнтована не на конкретність почуттів, а на нетлінність вищого прояву існування людини – її ДУХУ.
Подібних людей стає все більше. Вони навколо нас, вони прагнуть свободи. Шлях до свободи починається з внутрішнього вибору. Не рідко він відбувається всупереч пристосовництву своєї власної позиції. Цих людей відносять до нової раси – РАСИ ІV. На певному життєвому відрізку кожного з них спіткала криза особистості, що призвела до повного переосмислення власних цінностей та переконань. Результатом народження нової людини стає трансформація її самосвідомості – вічне прагнення бути самим собою, в гармонійній єдності зі своєю, тільки цій людині даною, сутністю. Це те, що у Г. Сковороди свого часу визначалося як “мікросвіт” людини.
Революція свідомості нової раси відбувається за єдиним алгоритмом: загальмування і зупинка будь-якого руху свідомості; заблокування її у протистоянні неадекватності рефлексій на зовнішні прояви, що призводить врешті решт до вибухового розблокування; короткотривалий внутрішньоструктурний хаос свідомості; швидке перекомбінування “розпорошених” елементів у якісно нову монолітно пов’язану організацію – власне КОЛЕКТИВНУ СВІДОМІСТЬ. Тобто, зникає орієнтація окремо взятого індивідума суто на себе, відбувається встановлення нового, якісно вищого виду зв’язку – КОРПОРАТИВНОЇ ЄДНОСТІ.
Дозволимо собі проілюструвати вищеозначений матеріал на прикладі існування подібних “острівців” становлення нового мислення українців. П’ять років тому на теренах Кіровоградщини відбувся вибух у свідомості певної частини молоді, що призвело до народження якісно нової формації людей – українців сучасного типу. Усвідомлюючи важливість покладеної на них місії (утвердження України як могутнього соціального та геополітичного організму), ці молоді люди об’єдналися в Асоціацію творчої молоді “Ексампей”, що поставила собі за мету виховати якісно нове покоління українців через збереження та вивчення українських традицій та пошук сучасних форм соціалізації молодого покоління.
При цьому основна ставка в процесі творення новітнього референтного середовища робилася на вивільнення та розвиток інтелектуального і творчого потенціалу кожної людини, що як результат призведе до народження більш якісного типу свідомості, власне свідомості колективної. І в цьому разі зовсім не йдеться про існування так званого почуття стада. Мова йде про значно вищий рівень організації людей, при якому відбувається трансформація індивідуальної свідомості в свідомість колективну, що призведе до утворення корпоративної єдності членів спільноти.
Подібна єдність відбувається на всіх рівнях життєдіяльності людини. Кожен окремий член є включеним у загальні процеси і перебуває під захистом так званого колективного егрегора – своєрідного психоінформа-ційного поля, що виконує функції колективної системи безпеки.
Прагнення до досконалості, відчуття прекрасного є характерним для нових арійців..Але ж сьогоднішнє суспільство наче шашель роз”їдають найрізноманітніші хвороби. Наркоманія, злочинність, розпуста, збоченство починають все більше і більше заповнювати українське суспільство. Як отруйні гадини, обвили вони тіло української нації. Як міфічний змій-дракон, знищують сучасну українську молодь. І це не перебільшення – така суспільна хвороба, як наркоманія, знищує людину та націю біологічно.
А проти змія завжди виходив на бій герой. Народ чекав та шукав його з надією на захист. І у всі часи такий герой приходив. Можна сказати, що і сьогоднішнє українське суспільство, на глибоко підсвідомому рівні, перебуває в пошуку героя. Здається, що і духовний аспект пошуків деяких молодіжних організацій спрямований саме на це. Так і львівський “Патріот України” покликаний відродити, повернути до життя героїчний тип людини в сьогоднішньому матеріалістичному світі. Новий тип, який би не був спостерігачем, а творцем історії. Такий тип людей свідомо обмежує себе у вживанні будь-яких психотропних та наркотичних речовин, щоб перебувати у стані чистої, вільної свідомості. Чистота помислів та діянь, їх природність і є основним життєвим кредом людей нової епохи. Їх вчинки спираються в першу чергу не на людський розум, як заскорузлу та малопродуктивну машину, а на свідомість вищого рівня – власну інтуїцію та творчий підхід. Форми її реалізації є досить різноманітними.
Нація є найвищою категорією для раси IV. Нація, що живе за принципом правди та справедливості. Не за поняттями добра і зла, що виступають часто досить аморфними категоріями, які не здатні відобразити сутності людського буття, а саме за принципом Правди життя та Справедливості вчинків.
Процес становлення нової раси відбувається у прогресії прискорення, про яку йшлося вище. І тому такі швидкі темпи розвитку примушують до вибухоподібних змін свідомості, яка в свою чергу вимагає швидкої трансформації оточуючої ситуації. Саме тому нова раса сміливо сприймає ще незвідане, невідоме, без особливих вагань береться до активного втручання у процеси. Бо власне саме у такий спосіб відбувається ріст якісно нової колективної свідомості сучасних українців. Саме тому молодь усієї України, від заходу до сходу, об”єднується разом для координації спільних зусиль у розбудові нової України. Так асоціацією “Ексампей” спільно з Товариством “Патріот України” та Східноукраїнським студентським братством був розроблений багатоступеневий проект “У нас єдина Україна”. Основною метою даного проекту є створення єдиного комунікативного середовища, яке б впливало на процеси трансформації українського суспільства через інститути громадських та політичних об”єднань людей.
Багато хто з читачів може зауважити те,що коли йдеться про проголошення людини нового зразка, то чи не призведе це до відновлення культу нації, а простіше кажучи до неофашизму. Думаємо, що необхідно зразу ж покласти край подібним припущенням, адже формування нації нового типу передбачає, в першу чергу,. окрім відчуття власної свободи, ще й ОБОВ’ЯЗКОВУ повагу до свободи інших. Лише та людина., що здатна подолати власний егоїзм та піти на абсолютну жертовність в ім’я вищого, здатна відродитися знову, вже на духовному рівні. Це є надзвичайно складним завданням, що вимагає жорсткої самодисципліни та високої самоорганізації, які досягаються титанічною працездатністю людини.
Вище нами вже наголошувалось про відмову раси IV від вживання будь-яких психотропних речовин. Релаксація свідомості досягається ними за допомогою медитаційних вправ, що як правило супроводжується співом (що характерно для архетипу українця). Саме тому зазначені вище організації як один з основних своїх напрямів роботи ставлять відродження давньоукраїнської спадщини та традицій через збереження української пісенності.
За весь час існування української цивілізації арійцям був притаманний розподіл людей за варнами (див. “Генеологія україни” – ПерехідIV №1(3) – 2000). Це було настільки природнім явищем, що ні в кого з людей навіть не виникало думки про можливу хибність даної концепції. Це пояснюється усвідомленням кожного окремого індивідума власних можливостей та перспектив, що говорить про високу освіченість у підході до самовизначення кожної людини в арійському суспільстві. Дозволимо собі нагадати основні ознаки всіх чотирьох давньоарійських варн:
Брахмани – люди духу, мудреці
Кшатрії – люди влади
Вайш”ї – господарі
Шудри – несамостійні працівники – виконавці
Вважаємо, що для сучасної України характерним є той факт, що в силу природніх процесів відбулося становлення усіх варн , окрім найвищої – варни брахманів.
Точніше більш правильним було зазначити про поступове заповнення варни, власне представниками нової раси, раси IV. Але даний процес є надзвичайно довгим і складним, лише обрані є в змозі осягнути його повністю, не втративши при цьому віри в кінцевий результат. Тому вважаємо, що прийшов вже час, аби спробувати відродити перехідну варну між брахманами та кшатріями, а саме суто українську (арійську) світоглядну модель провідництва. Дана концепція існувала на теренах сучасної України ще за часів розквіту Трипільської цивілізації та була перенесена в нові ареали розселення українців – аріїв, де і набула певних трансформацій. Для сучасної України Провідництво в першу чергу асоціюється з вивільненням лідерського потенціалу народу. Провідництво передбачає народження якісно нового типу керівництва людиною, при якому логічне мислення спирається на Вищий Дух, які в поєднанні спрямовані на пошук Істини буття людини. Пошук через самопізнання нею світу. Важливо усвідомлювати, що самопізнання не є суто інтелектуальний акт, це скоріше життєвий процес людського саморозвитку. Його органом стає Серце – духовна субстанція людського буття, джерело життєдіяльності людини.
Концепція Провідництва, удосконалюючись з часом, набула свого теперішнього змісту під впливом ідей Г.С. Сковороди, що отримали в світі назву морально-практичної філософії. За Г. Сковородою вище призначення людини полягає у спорідненості, щиросердності. Тільки та людина може сподіватися на щастя, яка віднайшла себе у спорідненому світі, досягла духовного спокою. У кожній людині своя природа (індивідуальність), її можна пізнати та обрати для себе заняття, споріднене з невидимою природою.
Посприяти в цьому має Провідник. Його задача зводиться до допомоги Веденому у пошуку істини, але без тотального втручання в долю Веденого. Провідник стає ніби Батьком, але вже дорослих дітей. Провідник – Батько надає майже абсолютну свободу своїм дітям, лише іноді даючи необхідні поради та приходячи на допомогу в разі потреби. При бажанні Ведений може відмовитись від свого Провідника.
Важливим є те, що в цілому в Україні існують певні тенденції прийняття даної концепції. Так за результатами проведеної серії соціологічних досліджень у 2000-му році у місті Кіровограді, що проходили за методом фокус-групи, було чітко зазначено про місце Провідництва, як єдино прийнятної моделі лідерства в сучасній Україні. При цьому дане твердження висловлювалось як представниками старшого віку, так і молоддю Кіровоградщини. Членами фокус-груп наголошувалось на необхідності розроблення методологічної бази суто національної концепції, основу якої і має скласти Провідництво.
Як можна визначити здатність стати Провідником? Вважаємо, що лише в процесі життєвого розвитку, отримання безцінного скарбу – людського досвіду, формується повноцінна особистість, що здатна впливати на процеси, які відбуваються. Тобто з розвитком нової раси паралельно відбувається процес становлення Провідників. Завдання останніх зводиться до передачі досвіду, чистої інформації, допомоги у формуванні світогляду Веденого. Провідники при цьому виступають в ролі своєрідних з’єднань між джерелом світла та “споживачем” вищої енергії. При цьому завжди необхідно пам’ятати, що як натиск електричної кнопки дає світло лише за умови справності дротів і наявності зв’язку з джерелом енергії, так само і торкання кінців центрів ВИЩОЇ СВІДОМОСТІ може відбуватися лише за умови, коли людина, прагнуча до досконалості, має дріт (провід – Провідника) і закріпила зв’язок з Джерелом світла та Знання.
Необхідно також пам’ятати про важливість пропущення енергії (в нашому випадку інформації) крізь призму Моралі, призму Серця. Дотримання цієї аксіоми дасть можливість повної трансформації свідомості людини аж до самого матеріального, тілесного рівня, - і як результат відбудеться формування нового свідомого розуму –Вищого розуму Нації. Сходження до Вищого розуму, за Провідництвом, є тривалим процесом, що стосується не окремих індивідумів, а всієї нації в цілому. Завдання, яке ставить перед собою Провідник, є підготовка нижнього плану – варн кшатріїв, вайш’їв та шудрів, тобто особливий рід просвітництва, а також саморозвиток особистості задля переходу у найвищу категорію буття людини – варну Брахманів.
На останок хотілося б зазначити, що прискорений шлях розвитку власної свідомості не є обов’язковим для всіх. Свобода вибору та свобода волі є священним правом кожної сутності, що мешкає у Космосі. Той, хто не відчуває в собі здатності та сили іти за Світлом прямим, але досить важким шляхом, хто далекий від священного розуміння Провідництва як єдино можливої форми існування нової раси, той може рухатись більш легким, але надто повільним шляхом розвитку всієї маси людства.
10.08.2001
Публiкацiї за темою «Політологія»:
