- в місті Батурин (Чернігівська область) 5 листопада 1702 року у генерального писаря Пилипа Орлика народився син Григор. Згодом вони будуть змушені покинути Україну. Пилип Орлик буде гетьманувати понад тридцять років, але більша частина його гетьманства пройде в еміграції. Григор Орлик стане визначним державним і військовим діячем Франції, генералом і довіреною особою короля Людовіка XV, отримає графський титул і велику кількість європейських нагород. В 1747 році Г.Орлик одружиться на Луїзі-Олені де Брюн де Дентельвіль і стане володарем значних земель у Франції. Під Парижем він буде мати замок. В середині ХХ ст. на землях, що колись належали Григору Орлику буде побудований міжнародний аеропорт “Орлі”...
Україна - дуже трагічний регіон всесвітньої історії. Мабуть, важко знайти інший приклад, коли така велика нація втратила все, навіть свою самоназву та свою культуру, яка була вписана до іншої культури. В цих умовах іде пошук ідентичності, іноді дуже драматичний.
Немає і не було жодної форми релігії, яка б виступала "у чистому вигляді", тобто на своєму ортодоксально-канонічному рівні.
(Г.Кулагіна)
Християнство на Україну прийшло не одним актом і не в одну якусь епоху. Ми знаємо, що християнські вірування тут були і в V столітті, адже готи були християнами. Ми знаємо і про Аскольда, і про Ольгу, які вводили християнство. Ми знаємо, що офіційно Русь було хрещено за Володимира. Але вже у "Слові о полку Ігоревім" (ХІІ століття!) ми спостерігаємо, що як тільки ослабла центральна влада, знову виплили усі дохристиянські вірування. Світле-Трисвіте Сонце та Вітер у "Плачі Ярославни" - не просто природні сили, а божества, до яких вона звертається. Більше того, у цій літературній пам'ятці слов'ян названо "онуками дажбожими". Там діє весь пантеон язичницьких богів.
Фактично, на Україні до XV століття включно було двовір'я. І іноді бували такі поєднання, де важко розрізнити, де ж християнське, а де - дохристиянське. Ну, скажімо, був звичай побиття батогом ікони, якщо вона не виконала прохання. Це ж язичницьке у християнському культі! Крім того, християнство могло зберегти свої позиції лише використовуючи дохристиянські, язичницькі початки. Тому храми будувались на місцях старих капищ, а старі боги перетлумачувались. Перун перетворився на Іллю-пророка (і саме йому було присвячено перший храм - Іллінський), Велес - на святого Власія і т.п.
Була і ще одна обставина. Київ був центром відьом. Відома Лиса гора у Києві і в демонологічній, і в спеціальній містичній літературі вважається головним центром відьом у світі. Брокен у Німеччині - це другий центр після Лисої гори. Хома Брут у "Вії" М.Гоголя каже, що він абсолютно точно знає, що кожна київська баба - відьма. І що цікаво - у Наддніпрянській Україні не було жодного процесу над відьмами.
Після Другої світової війни англійські історики почали вивчати процеси над відьмами за збереженими церковними протоколами. І виявилося, що 90% жінок давали показання про зв'язок із дияволом. Спочатку такий великий відсоток цих показань пов'язували з дією тортурів. Але в Англії у процесах над відьмами тортури було заборонено! А відсоток відповідних показань той же самий, що і в інших європейських країнах. Після цього стало зрозумілим. Це таємні жіночі культи.
Жінка усвідомлює себе як особистість тільки у середні віки, коли вона стає господинею в хаті, коли вона починає успадковувати майно за законом. Все це приводить до формування специфічних жіночих культів, які зберігаються і досі.
Україна - дуже трагічний регіон всесвітньої історії. Мабуть, важко знайти інший приклад, коли така велика нація втратила все, навіть свою самоназву та свою культуру, яка була вписана до іншої культури. В цих умовах іде пошук ідентичності, іноді дуже драматичний. Нині ми спостерігаємо пошуки якоїсь своєї української "ідеології", хоч ще у Маркса вона названа "ілюзорною свідомістю". У нас уже була ілюзорна свідомість за часи Радянського Союзу. До чого вона нам? Нам духовність потрібна.
Всім відомі символи Великодня - давні і дохристиянські
Отже, у процесі пошуку ідентичності багато людей звертаються до дохристиянських часів. Тим більше, що всі пам'ятки язичництва на Україні було знищено. І тому заповнюється ця потреба в міфологізації свого минулого, яка часто виливається у поганські форми.
Така міфологізація минулого може бути двох типів.
Перший тип - радикально-реакційний, який ґрунтується на уявленні, що християнство - це те ж саме, що і марксизм на Україні. А насправді ж українська цивілізація - християнська. Коріння української культури сягає глибокої давнини, багатьох тисяч років. Але трипільці, як і арійці, - не українці. Тоді виникає питання, чому ж при таких давніх коріннях - раптом тисячолітнє мовчання такого потужного пласту культури? Справа полягає у тому, що ця давня культура починає вголос казати тільки після ІХ століття. Тоді потрібно було створити свою державу в умовах тиску степу. Тому український етнос виникає саме на християнській основі. А прибічники радикально-реакційного напряму хочуть повернути від християнства, а значить, і від, власне, української культури.
Коментар “Аратти”: Український етнос виник на основі кількох чинників - хліборобської культури трипільців і, отже - прадавніх вірувань, які перейшли і отримали подальший розвиток у арійців; більш пізньої культури кочових племен - скотарів; інших культур і цивілізацій що прокотилися територією України аж до часів утворення Київської Русі, коли і було насаджене християнство. Теза "трипільці, як і арійці, - не українці" - помилкова, і це доводять останні дослідження науковців - як антропологів і археологів, так і генетиків. Див. статтю Сергія Сегеди “Найдавніші історичні витоки слов’янства за даними антропології”, і Михайла Відейко - “55% українців походять від трипільців”
Другий тип міфологізації базується на використанні органічного двовір'я. Маються на увазі архетипи української культури та української ментальності. Причому, це має не релігійний, а національний відтінок. У національному бутті як національні ознаки випливають старовинні елементи, в тому числі і дохристиянські. Скажімо, ставлення до природи. Перша частина ланцюгу таких старовинних елементів - це уявлення про землю як материнський початок буття. Друга частина - це розуміння природи як дзеркала людської душі, природи, яка акомпанує людині. Як у пролозі до "Гайдамаків" Шевченка: кобзар грає, море хвилями ходить, вітер із степом розмовляє і Висока могила розкривається. Або як Мавка у "Лісовій пісні" (утілення природної стихії), яка закохується у людину. Ці уявлення ґрунтуються на дохристиянських віруваннях і мають національні ознаки, а не культові.
У ставленні до жінки в Україні не було жорстокості - ніякого "Домострою". Це відтворилося навіть у мові: жінка - це дружина чоловікові, який не женится на ній, а одружується з нею. Шлюб був дуже вільним. Так, якщо чоловік йшов ловити рибу на 2-3 роки, то всім господарством за його відсутності займалася його дружина. А як він приходив, вона його била й приймала назад. Така воля жінки йде ще від фракійського культу Великої Матері, який злився з національними рисами поваги до жінки, а потім - і з християнським культом Оранти. Адже православ'я вводить ідею жіночого опосередкування стосунків людини з Богом. Символ Оранти стає подвигом вічного тримання рук перед Богом на захист людства.
Якщо проаналізувати народні пісні, то вибудовуються дуже цікаві смислові ланцюги, де у жіночому культі ми бачимо дохристиянські риси. Наприклад:
Природничі науки й релігію протиставляють одна одній лише люди, погано освічені як у першому, так і в другому” П. Сабатьє, французький хімік, Нобелівська премія 1912 р.
Актуально
52047 переглядів
Публiкацiї за темою «Духовність»:
