Актуально
27728 переглядів
 |
«Я б взагалі забув про існування дрібного бізнесу. Взагалі забув, років на п'ять. Якщо б це від мене залежало, я б сказав: живіть, як хочете. Я ні заважати, ні впливати, ні обкладати вас якимись податками не збираюся. Ще працюючи керівником податкової служби, я переконався, що це - як стригти свиню: шерсті мало, вереску багато», - так вишукано міркував восени 2006 року на сторінках журналу «Корреспондент» тодішній перший віце-прем'єр Микола Азаров.
І п'яти років іще не пройшло - і Азаров нічого «не забув». Та й малий бізнес як і раніше не дає Миколі Яновичу «шерсті» в бажаних їм обсягах. Буквально днями прем'єр-міністр Азаров заявив наступне: «Малий бізнес в загальній системі доходів державного та місцевого бюджету становить, на превеликий жаль, кілька відсотків». Тобто, «свиня» шерстю так і не обросла? Тоді чому б не сказати їй все те ж - «живи, як хочеш». Та й «вереску», судячи з реакції «малих» бізнесменів на податкові новації Азарова-Тігіпка-Бродського, менше не стало.
Або все ж таки «обросла» - інакше який сенс стригти її «під нуль»? П'ять мільярдів гривень податку, сплаченого «спрощенцями» в 2009 («кризовому», якщо хто встиг забути) році, - це багато чи мало? Судячи з нещодавніх висловів пана Азарова - мало. Дійсно, цих 5 млрд. ледве вистачить, щоб перебудувати, нарешті, стадіон «Олімпійський» - один з найдорожчих стадіонів у світі. З іншого боку, цих «крихт» цілком би вистачило, щоб перекрити дірку в надходженнях податку на прибуток вже в цьому («післякризовому») році, що планується в розмірі 4,7 мільярда.
Або ж «обросла» - але стригтися не дається?
Тобто, повторюючи за Миколою Яновичем сталінське «жити стало краще, жити стало веселіше», потрібно все ж уточнювати, що «краще і веселіше» стало лише вузькому колу українських громадян (хоча в цьому колі знаходяться мільйони людей зі своїми сім'ями), а іншим як і раніше не до веселощів? Радіє, виходить, якийсь лише незначний «прошарок» негідників? А хто ж вони, якщо сам Президент вчора ж заявив, що проти Податкового кодексу протестують злісні неплатники податків. Тобто, мільйони людей, і не тільки «бариги» (як полюбили обзивати нещасних дрібних торговців гарячі прихильники Партії регіонів), а й «айтішники», і бухгалтери, і рекламщики (повний список див тут) - це і є неплатники? Віктору Федоровичу, мабуть, не пояснили, що сьогодні протестують саме ті, хто платив та платить податки - по ДОЗВОЛЕНІЙ ЗАКОНОДАВЧО схемою.
Ось ці «спрощенці» і живуть розкошуючи, - а з усіх сторін «доносяться стогони». Тяжко зітхає Президент, пролітаючи над країною на дорогому вертольоті; сумують за своїми діточками, відданими на навчання в туманну Британію, депутати і мільйонери; блиск діамантів не тішить утриманок, яким не дає спокою доля наших пенсіонерів, а вже про шахтарів, металургів, коксохіміків, селян або будівельників хмарочосів, педагогів або медиків і говорити нічого - роками «пашуть» вони вдень і вночі за жалюгідні гроші, і начебто ВВП зростає, і промвиробництво від нього не відстає, і золотовалютні запаси не вичерпуються... Але чомусь як у Мальчиша- Кибальчиша виходить - «і все б добре, та щось не те».
Тут би було варто замислитися цій страждаючій більшості, - але ж і задуматися їй над подіями як слід не дозволяють! Прості відповіді на вічні питання «Хто винен?» і «Що робити?» вже заздалегідь готові. Винні «спрощенці» (опозицію звинувачувати після того, як вся повнота влади в тебе в руках, вже якось ніяково). Що з ними робити - теж ясно: змусити жити одним життям з нескінченно бідуючим «простим» народом. І «народу» стане веселіше, коли він помітить, що колишні «спрощенці» вже й кондиціонери не купують, і влітку далі Мелекіно виїхати не можуть, і «наворочені» телефони з ноутбуками покриваються пилюкою на вітринах салонів...
У кожної людини є мрія. Є вона і у Миколи Азарова - і він її озвучив, аргументуючи нагальну необхідність збереження такого апарата «відмороженого» насильства, як податкова міліція:
«Є така благородна думка, що коли всі у нас будуть абсолютно законослухняними, всі будуть з бажанням і добровільно платити податки, не будуть переводити свій прибуток в офшори, безумовно, тоді відпаде необхідність у кримінальному переслідуванні тих, хто ухилились від сплати податків і стане актуальним питання про ліквідацію податкової міліції» (кінець цитати).
Микола Янович далеко не хлопчик - він і так уже майже на десяток років пережив іншого мрійника, якому марилося ідеальне суспільство безкорисливих людей і «думки» якого коштували життя мільйонам людей, діти, онуки і правнуки яких прожили, постаріли і померли в умовах непробудних злиднів і «безнадії». Так завжди буває, коли «благородні думки» окремо взятого мракобіса про небачену ніде і ніколи «гармонію» не стільки «опановують масами», скільки дають привід за допомогою підгодованих карателів відправити ці маси в те стійло, де дуже зручно стригти з них «шерсть», вже не звертаючи уваги на «вереск».
Публiкацiї за темою «Людина і влада»:
