 Актуально Чи знаєте Ви, що:
- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».
Курс валюти:
Погода в Україні:
|
 |
Будні окупації: неукраїнський Новий рік на українському телебаченні
Медіа 75483 перегляди
Опубліковано - 10.01.2011 | Всі публікації | Версія для друку
Новорічний телеефір засвідчив, що дивитися телевізор в Україні хочеться все менше. Насадження чужої мови, традицій, культури, і в цей же час - несмак, суржик і шароварщина стосовно свого, українського, - все це або змушує небайдужих боротися за свої права громадянина й глядача або саботувати кнопкою - просто не вмикати телевізор.Дивитися телевізор (чи, точніше, моніторити вітчизняний телеефір ) 31 грудня 2010-го та 1 січня нового 2011 року змусили професійні обов’язки. Разом із колегою маємо підготувати статтю для наукового журналу про дотримання українського контенту в ефірі провідних українських телеканалів. Не переповідатиму всіх перипетій щогодинного перемикання телевізора на найрейтинговіші телеканали - «Інтер», «1+1», ICTV, Новий, СТБ, «Україну» та Перший національний, але найбільш цікаві моменти можна виділити.
Отже, о 19.00 останнього дня минулого року «1+1» демонстрував мультфільм «Альоша Попович і Тугарин Змій». Стара російська казка, але адаптована до сучасної - якісна картинка, хороша графіка. Але про який український контент може йти мова, коли на екрані нам протягом півтори години популяризували російські традиції з грою на балалайці. Причому мультфільм транслювався без субтитрів українською мовою як того вимагає законодавство. Цей же телетвір повторили зранку, а на продовження - ще один мультфільм із серії про трьох богатирів «Добриня Нікітич та Змій Горинич». Нічого нового і в саму новорічну ніч - як і рік тому, на «Плюсах» показали російські «Олів’є-шоу» та «Дискотеку 80-х». Контент - неукраїнський, мова трансляції - також.
У цей же час на ICTV новорічний прайм почався з фільму «Наша Раша: яйця долі» (виробництво - Росія). Відомі герої з популярного російського телепроекту «Наша Раша» Сергій Свєтлаков, Михаіл Галустян, Валерій Магдьяш; знайомий сюжет про нелегалів-гастарбайтерів - інколи дотепно, але водночас вульгарно. З вітчизняним контентом «Яйця долі» аж ніяк не пов’язані, і знову ніякого дубляжу чи субтитрів українською мовою. Справді, таке перекласти неможливо. Причому цей же фільм ICTV показав ще й після опівночі, після того як закінчився своєрідний новорічний марафон «Великих різниць по-українськи». Важко висунути бодай якісь юридичні претензії до цього продукту, адже виробництво й сюжети наші, українські, ну що там ведення російською. Проте які зірки російського ефіру - Іван Ургант та наш земляк Олександр Цекало!
Найрейтинговіший «Інтер» почав прайм-тайм із телефільму «Рита». Російський сюжет, російське виробництво. Після власних новин «Подробиць» - традиційний для «Інтера» російськомовний «Вечірній квартал», який потім, після опівночі, продовжився російськими фільмами «Новорічні свати» та «Однокласники». Наступного дня зранку на телеканалі демонстрували фільм «Кольє для снігової баби». Фільм знято в Україні, але для росіян. Запам’ятався примітивний сюжет, у якому рясніли сцени з розпиттям алкогольних напоїв, жінки зраджували своїх чоловіків і навпаки, і все це на тлі буковинського села з таким собі шароварним і хитрим господарем оселі. Ну й телевечір на «Інтері» продовжився знову російськими фільмами «Щастя за контрактом» і «Стиляги».
Майже весь передноворічний вечір телеканал «Україна» присвятив глухарям. Спочатку показували російський телефільм «Глухар. Знову Новий!». Потім шоу - програму «Новий рік в селі Глухарьово. Зіркові ворота» з повтором уночі. Типовий російський продукт, у якому тиражувалися заїжджені мелодії одних і тих самих виконавців. Причому ця сама історія з російською старою й сучасною попсою і тими ж зірками естради продовжилася і під час новорічного «Блакитного вогника на Шаболовці - 2011», та й наступного вечора з «Піснею року - 2011». Отак глядачі України провели старий і зустріли Новий рік. Якби не логотип, то й не зрозумів би, що це за канал - РТР чи Перший (російський).
Ну, а що ж протиставив засиллю іноземного продукту наш державний Перший національний? Весь вечір 31 грудня - суцільна музика. Спочатку - святковий випуск програми «Квартира-2011». Потім - «Перші на першому». Продукт український, із нашими співаками, але більшість із них виконували російськомовні номери. А перед самим Новим роком на Першому розпочалася програма «Велика новорічна подорож». Наповнення програми - пряма трансляція концерту з Майдану Незалежності та студійна частина з глядацьким інтерактивом. Все воно ніби нічого - наші виконавці у прямому ефірі, привітання голови київської держадміністрації, але різали слух коментарі ведучого Андрієнка на кшталт: «Получити приз». Талановитий актор і шоумен так і залишився на своїй суржиковій хвилі, але саме така фішка ведення, очевидно, й була потрібна Першому національному. Наступного дня репертуар Першого суттєво не змінився, хіба що замість одних концертів показали інші - Михайла Поплавського, річні підсумки «Фольк-мьюзик» і чомусь сольний концерт Олександра Сєрова.
Своєрідно вирішили боротися за рейтинги в новорічні дні телеканали Новий та СТБ. Новий вирішив шреканутися. Любителі цього американського мультфільму могли донесхочу подивитися на своїх героїв - і в новорічний вечір, і наступного дня «Шрека» крутили в ефірі по декілька разів і по декілька серій. Чудовий дубляж українською мовою, а щодо балансу власного та іноземного виробництва у Нового є алібі: майже всю ніч на каналі демонстрували святкові випуски двомовного «Зроби мені смішно» власного виробництва.
Ну й, очевидно, свідомо пішов на певну провокацію СТБ. Весь передноворічний вечір, новорічну ніч і наступний день в ефірі був суцільний «Х-фактор» - кастинги по містах, табір підготовки, візити до суддів, і тільки на вечір 1 січня - фінальна частина. Не відомо, наскільки такий марафон «Х-факторів» підвищив рейтинг каналу. Втім, можливо, не стільки гонитвою за рейтингом, як рекламуванням свого топ-продукту керувалися менеджери каналу.
Про що свідчать ці спостереження.
Аспект юридичний. Незважаючи на українське законодавство та нормативні акти щодо дотримання мовного режиму та відсотку показу продуктів власного виробництва, телеканали в новорічні дні порушували обидві норми. Але навряд чи при теперішніх політичних реаліях на такі дрібниці хтось зважатиме. Якщо в українському парламенті ось-ось може з’явитися законопроект щодо скасування статусу української мови як єдиної державної, якщо є спроби переписати по-новому історію, а чимало високопосадовців не говорять державною мовою, навряд чи Нацрада з питань телебачення і радіомовлення почне застосовувати санкції проти порушників законодавства та умов ліцензування.
Аспект економічний. Незважаючи на позитивні тенденції в економіці України (як стверджує прем’єр-міністр Азаров) та ринку телереклами, українські телеканали не підготували нових спеціальних телепрограм, присвячених Новому року. Більшість ефіру найбільших телеканалів України було зайнято іноземним (переважно російським) телепродуктом. Якщо новорічна тенденція збережеться, ми станемо свідками подальшого скорочення програм власного виробництва і збільшення обсягів закупівель іноземного телепродукту, бо каналам вигідніше купувати чуже й дешевше, аніж робити щось своє.
Аспект громадський. Новорічний телеефір засвідчив, що дивитися телевізор в Україні хочеться все менше. Насадження чужої мови, традицій, культури, і в цей же час - несмак, суржик і шароварщина стосовно свого, українського, - все це або змушує небайдужих боротися за свої права громадянина й глядача або саботувати кнопкою - просто не вмикати телевізор.
Юрій Горбань,
викладач кафедри телебачення та радіомовлення, Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
|
Сучасне малороське ТБ бере приклад зі “старшого брата” |
 Публiкацiї за темою «Медіа»:
- «Журналист, бл*ть! Да мне пох, шо ты журналист!». 101 раз побили журналістів у 2013 році
Ірина Чулівська, «Телекритика»
Показово, що найчастіше били журналістів працівники правоохоронних органів: кожен третій напад – справа рук міліціонера або беркутівця - Про ненаше нетелебачення...
Олег Ущенко
Давно хотілося написати цей пост, але силував себе перечекати новорічно-різдвяне гульбисько. Отже, новорічний ефір на українських телеканалах примусив задуматися і звернутися до народних депутатів та громадських діячів з роздумами. - Журналісти під прицілом: інформація ціною життя чи в’язниці
Гендрик Гайнце, Наталя Неділько, DW
2012 року в світі загинуло на 33% більше журналістів, ніж роком раніше. Було вбито 88 професійних журналістів і 47 громадянських журналістів. - Щотижня я лягаю на стіл голови РДА
Юлія Шешуряк, «ІнфоПорн»
Його звуть Жора, він голова райдержадміністрації. Ми звикли бути разом, і якщо це любов – то взаємно по розрахунку. Можливо, я маю певні ознаки фетишизму щодо волохатих сардельок його пальців – адже саме руками він торкається мене найчастіше. - Хто ці люди?
Олексій КРИВОШЕЄВ, NOVA UKRAINA.ORG
Те, що відбувається останні кілька років в Україні, — це… Я навіть не можу дібрати цензурних слів, щоб хоча приблизно охарактеризувати своє ставлення до того, про що говоритиму нижче. Перш ніж викласти суть, зазначу: це почалося ще за президентства Віктора Ющенка. А нині — набуло масового, катастрофічно-загрозливого масштабу. - Вахтанг Кіпіані: “Трагедія України в тому, що українці не читають”
Юрій Опока, “Власкор”
Трагедія України в тому, що українці не читають. Це нація, яка не читає. Це стосується як книги, так і преси. Наклади наших видань в десятки разів менші, ніж вони б мали бути. А наклади книжкові в сотні разів менші. І це не пов’язано з бідністю людей. Подивіться на продаж ковбаси, годинників, автомобілів і дорогих і не дорогих, і дорогого одягу. - Фейсбук та моделювання щастя в медіа
Георгій Почепцов, “Медіаграмотність”
Фейсбук знайшов, що моделлю щастя є не стільки слухання про інших, як розповідь про себе. Сучасні ЗМІ не давали звичайній людині такої можливості, тільки соціальні мережі озброїли її цим інструментарієм. - Ну от, власне, і все, або нова медіа реальність
Вікторія Сюмар, “Українська правда”
За інформацією люди йтимуть до мережі. І до ТБ вже не повертатимуться. Вже сьогодні політичні настрої суспільства визначає не телебачення, а Інтернет. Про що свідчить досвід хоча б Єгипту. Саме соціальні мережі стали основою для формування груп, що виступили проти президента Мубарака. - Що від нас приховують теленовини
Отар Довженко, «Українська правда»
Узагальнений моніторинг за грудень 2010-го матеріалів суспільно-політичної тематики в теленовинах виявив ознаки замовності (“джинси” або цензури), а також безліч випадків замовчування суспільно важливої інформації. - Будні окупації: неукраїнський Новий рік на українському телебаченні
Юрій Горбань, “Телекритика”
Новорічний телеефір засвідчив, що дивитися телевізор в Україні хочеться все менше. Насадження чужої мови, традицій, культури, і в цей же час - несмак, суржик і шароварщина стосовно свого, українського, - все це або змушує небайдужих боротися за свої права громадянина й глядача або саботувати кнопкою - просто не вмикати телевізор. |
 |
Публікації: Останні новини:
Популярні статті:
|
