|
Ан-148 |
Це або грубий і неприпустимий брак, допущений на воронезькій збірній лінії, або… диверсія... Катастрофа над Бєлгородською областю розчистила дорогу для російських літаків “Сухой”...Страхітливі цунамі та землетруси відсунули на другий план одну подію, яка насправді має велике значення для нашої країни та її майбутнього. Мова йде про катастрофу українського літака АН-148 під час випробувального польоту в Білгородській області. Літаки цього класу вже понад два роки возять пасажирів, тож цілком імовірно, що комусь із вас не сьогодні-завтра доведеться мандрувати в салоні цього лайнера.
Чи варто боятися?
Пасажирам можу з певністю заявити: ви можете й далі спокійно літати на український АН-148 і не боятися за власну безпеку. Цей літак сьогодні є найкращим у класі близькомагістральних машин.
Водночас викликають подив обставини, за яких сталася згадана аварія. Лайнер розбився, відпрацьовуючи екстрене зниження, під час якого через занижені покази датчика швидкості він набрав надто велику швидкість. Навантаження на фюзеляж значно перевищили допустимі норми, і АН-148 просто розірвало на шматки в повітрі.
Здається, усе зрозуміло, але…
По-перше, літак був абсолютно новий. Випущений у Воронежі АН-148 виконував свій 32-й політ. По-друге, за штурвалом сидів досвідчений льотчик-випробувач, а це — не звичайний пілот. Така людина спеціально навчена «витягувати» літак з різноманітних критичних ситуацій. Ну й по-третє — і це найголовніше — вихід з ладу одного єдиного датчика швидкості не може призвести до аварії літака, тим більше що з таким досвідченим пілотом у кабіні.
Перше, що зробив би будь-який тверезомислячий льотчик, помітивши різницю в показаннях приладів, — припинив би відпрацювання екстреного зниження й вирівняв би літак. При розбіжності в показах насамперед необхідно оцінити, який із датчиків показує правильну швидкість, на основі чого визначити – збільшувати чи зменшувати тягу двигунів. При надто малій швидкості літак може «зірватися» з потоку і, втративши підйомну силу, звалитися в плоский штопор. Далі він падатиме паралельно до землі, обертаючись немов кленовий листок. А при великій — досягти критичної швидкості, при якій несучі елементи фюзеляжу просто руйнуються. Абсолютно логічно, що замість того, аби продовжити розганяти 148-й, пілот повинен був припинити експеримент. Але цього не сталося…
Джерело з ВАСО (Воронежское авиастроительное общество), де й був зібраний літак, що побажало залишитися анонімним, повідомило, що в дійсності вийшли з ладу двоє датчиків відразу, а на дублюючі пілот просто не звернув уваги. Це може пояснити причину катастрофи, але миттєво виникає запитання: яким чином обидві трубки Піто вийшли з ладу? Це — або грубий і неприпустимий брак, допущений на воронезькій збірній лінії, або… диверсія (для того, щоб вивести трубку Піто з ладу достатньо запхати всередину кульку з цупкого паперу чи, скажімо, жуйку).
Як було насправді, покаже розслідування. Нам лишається сподіватися, що воно буде максимально об’єктивним.
 |
Sukhoi Superjet 100 |
Що ж буде далі з цим українсько-російським лайнером, який за всіма параметрами (як ефективністю, так і ціною) переважає решту машин свого класу, а саме — сімейство бразильських Embraer під загальним маркуванням ERJ, канадські Bombardier CRJ-серії та російський літак Sukhoi Superjet 100?
Висловлювання про те, що катастрофа АН-148 була вигідною Росії, які пролунали від деяких українських фахівців, викликало страшенну зливу критики з боку росіян. Наші північні сусіди, зокрема, мотивують свою позицію тим, що з точки зору Росії абсолютно безглуздо «валити» машину, яку вони самі виробляють і продають. Начебто така ситуація завдасть шкоди передусім самій Російській Федерації.
На перший погляд це твердження видається цілком слушним, однак чи все тут так однозначно?
Річ у тім, що російський реактивний Sukhoi Superjet 100 (SSJ), який створювався корпорацією «Сухого» і тільки нещодавно отримав усі сертифікати, належить до того самого класу пасажирських літаків, що й АН-148, а отже, є його прямим конкурентом. При цьому переваги 148-го в порівнянні з російським конкурентом очевидні: більша ефективність та набагато нижча ціна (24 млн. доларів проти 32 млн. за Sukhoi Superjet). Крім того, на сьогодні спливло три роки відтоді, як АН-148 отримав усі необхідні сертифікати (у тому числі європейські). Літак уже два роки успішно возить пасажирів у Росії та Україні. РФ однозначно було б вигідно потіснити українсько-російський літак з ринку й замість нього продавати власний лайнер — виробництва «Сухого». За набагато більші гроші.
Катастрофа над Бєлгородською областю — випадкова чи ні — розчистила дорогу для SSJ.
Палкі заперечення з ВАСО стосовно того, що 148-й не є конкурентом для SSJ – адже може сідати на аеродроми з ґрунтовим покриттям, а отже, орієнтований на іншу нішу споживачів, - насправді тільки підтверджують правильність вищенаведеної гіпотези. Насправді у світі не так багато ґрунтових злітно-посадкових смуг. Особисто я подорожую по 6 місяців на рік, часом забираючись у дуже глухі місцини, але за останні роки не бачив жодної ґрунтової доріжки для розгону літаків.
Як ви думаєте, чи багато заробить компанія, котра продаватиме авіалайнери для ґрунтових аеродромів Сибіру чи, скажімо, зубожілого Мозамбіку, у якому досі експлуатують престарілі АН-24?
Безперечно, після прикрої аварії АН-148 нікуди не зникне і виробництво його не припиниться. Під питанням лише обсяги виробництва, а також сфера збуту. Не виключено, що продаватимуть літак тільки на внутрішньому ринку чи в межах СНД, та й то — для тих самих «ґрунтових аеродромів». А решту потреб у машинах цього класу (за оцінкою експертів — це приблизно 500 літаків по усьому світі) росіяни успішно покриють своїм власним (і дорожчим) Sukhoi Superjet 100, який тільки-тільки починає літати.
Актуально
66610 переглядів
Публiкацiї за темою «Авіація»:
