Актуально
31893 перегляди
|
Юрій Винничук |
Янукович запросив прем'єра Великої Британії в Україну. А крім того ще й Платіні, генсека НАТО, в'єтнамських бізнесменів, федерального президента Швейцарії, Лукашенка, Коморовського, брунейських бізнесменів, прем'єр-міністра Японії Наото Кана. Потім подумав і запросив ще й цілих 250 маленьких японців. Та одне запрошення увійшло у золотий фонд афоризмів президента: "Приїжджайте, я запрошую, спробуйте наш борщ. Найкраще, звичайно, навесні, коли теплішає і починають роздягатися українські жінки - повірте, це чудове видовище".
Хто б сперечався! Але от відвідав Київ уболівальник "Манчестер Сіті" і не міг второпати, чому ніхто тут не володіє англійською. А на носі – ЄВРО-2012! От якби не воно, то ніби нічого й страшного. Був я у Будапешті, то там теж треба добряче походити, щоб здибати когось, хто тямить англійську. Правда, угорці швидко переймаються твоєю проблемою і самі починають перепиняти перехожих та питати, чи хтось знає англійську або будь-яку слов’янську. Ну, і якось проблема вирішується. Тим часом у Києві, за словами англійця, міліціонер "дивиться на тебе з відкритим ротом і виряченими очима і вимовляє лише звук "Е".
В Лондоні в аеропорту Хітроу я не міг дати ради зі своєю англійською і поцікавився, чи є серед працівників аеропорту слов’янин. Знайшовся серб, який мені усе гарно розтлумачив і знайшов найдешевший рейс, хоча я його про це й не просив.
У Києві, як і у Львові, кожен таксист, занюхавши іноземця відразу накручує ціну. За кордоном я з подібним нов-гау не здибався. Досі у містах, де будуть відбуватися міжнародні матчі, сновигають "маленькі жовті машинки", як висловився англієць, замість комфортабельних автобусів, які зображені на рекламних буклетах. Жодних зрушень не видно, окрім зростання ціни за проїзд.
Якщо турист захоче їхати потягом, скажімо, зі Львова до Києва чи навпаки, то зіткнеться ще з однією проблемою: не буде квитків! Купити квиток нині на нині, чи бодай нині на завтра – нереально! Щоб придбати купейний до Києва у понеділок на середу, я змушений був телефонувати знайомому. А на п’ятницю назад до Львова і він не зміг дістати. І це в понеділок! Коли до ЄВРО-2012 ще далеченько. Де, в якій країні Європи є ще такі проблеми? Хіба в Албанії.
А готелі? Ціни в наших готелях зашкалюють. У Празі, Кракові, Братиславі, Бєлграді я жив у готелях, де номер коштував 15-20 євро. Зі сніданком. Шведський стіл. Після такого сніданку до вечора їсти не хотілося та й не було часу на обід, бо мав купу справ.
У Києві зачухані совдепівські готелі (навіть не центрові – "Ірпінь" або "Пролісок") коштують понад 300 гривень, а сніданок стабільний: яєчня з сарделькою або двома плястерками ковбаси і двома плястерками сиру. Ну, і чай чи кава.
В Австрії на курорті в Штірії (це там де відбуваються події фільму "Час відьом") у чотиризірковому готелі (у нас такий п’ятизірковий) номер на двох дорослих і дитину з триразовим харчуванням коштував 75 євро. Поруч жила сім’я з двома дітьми, платила 95 за всіх. На сніданок – шампанське. Усе смачне і в необмеженій кількості.
Готель без харчування у тій самій Штірії на гірськолижному курорті – 13 євро. Бо Австрія для бідних, а Буковель для буржуїв.
Вам сподобалось? Тоді затримаємося ще трішки у Штірії і завітаємо до старовинної цукерні. Великий шмат струделя на великому полумиску политий солодким соусом (умццц!) 3 євро!!! Але практичні австріяки приходять у цукерню з 17 по 19, коли знижка на всі вироби 50%, бо наступного дня має бути усе свіже. Це не наші торти, набиті консервантами, які вилежуються бозна скільки.
А тепер вам захотілося пива? Десятки ґатунків – від 20 центів до 1 євро за пляшку. Але оте найдорожче – це свіжозварене пиво у керамічній пляшці. І пиво – це пиво, а не пивний напій, яким є більшість наших пив, і вариться воно в Австрії за традиційним стандартом, тут мальтозна патока чи такі цікаві інгредієнти як рис не хиляють.
Якщо ви собі винайняли апартамент за 50 євро для двох сімей в Австрії чи в Італії і збираєтеся готувати самі, то вам якраз пора на закупи. І знову будете неприємно здивовані, бо продукти у нас дорожчі. Свиняча вирізка без кісток – 4,5 євро за кг. Ковбаси, овочі теж дешевші. Тверді сири є різні, дешевші і дорожчі, але на кожному чітко виписано усі складники. На наших лише "молоко" і "молочна закваска". Ага, якраз – там консервантів ціла купа і частенько рослинний жир. Тобто це сирний продукт, а не сир.
Навіть масло ТАМ дешевше, ніж у нас. І знову ж таки це МАСЛО – тверде, як камінь, а не те, що пропонують наші партачі. Лише за кордоном я можу пити натуральну маслянку і натуральний йогурт без усього того ге, яким набиті наші псевдойогурти. Як збираються у нас вирішити цю проблему для іноземців, які звикли до натуральних напоїв? Інформувати у буклетах про те, щоб везли з собою?
Таке враження, що Україна – це кам’яниста пустеля, де щось виростити – величезна проблема.
До теми:
