Пукач навіть прізвища Гонгадзе не знав – у нього, як і в Кравченка, не було жодних мотивів убивати журналіста і влаштовувати побиття мене...Журналіста, аналітика Олексія Подольского називають першою жертвою Пукача, а його побиття у 2000 році – репетицією справи Гонгадзе. Він тоді працював у фонді “Українська перспектива”, відомого своєю антикучмівською діяльністю. Нагадаємо, що в червні 2000 році троє міліціонерів, включаючи Пукача, вивезли Олексія Подольського за сто кілометрів від Києва, тоді душили ременем, били й урешті відпустили. Після 2005 року міліціонерів, окрім Пукача, котрі застосовували силу до Подольського, знайшли й дали різні терміни ув’язнення.
Розмови про справу Подольского зафіксовано на “плівках Мельниченка”.
Усі ці роки Олексій Подольський повторював, що замовником його побиття був президент Кучма. І нарешті, у березневій постанові про порушення кримінальної справи проти Кучми поряд з ім’ям Георгія Гонадзе фігурує ім’я Олексія Подольського як потеріплого.
Пан Подольський відповів на наші запитання.
ГПУ ВЛАШТУВАЛА РОЗКІШНУ ВИСТАВУ В ЗМІ ТА ПО ТЕЛЕБАЧЕННЮ
Олексію Ігоревичу, чи у вас уже склалося якесь враження про хід розслідування справи Кучми? Наскільки слідство об’єктивне? І чи зацікавлене воно в його результативному завершенні?
Я особисто як процесуальна особа, потерпілий нічого не знаю, чи порушено справу проти Кучми взагалі. Кримінально-процесуальний кодекс містить чітку норму про негайне ознайомлення потерпілих з постановами про порушення чи припинення кримінальних справ щодо них. Слідчі повинні ознайомити їх з постановою.
На жаль, Генеральна прокуратура працює тільки через засоби масової інформації. Про те, що порушено справу, я довідався через ЗМІ. Про те, як іде слідство, я дізнаюся через публікації. Читаю практично репортажі з кабінетів слідчих.
Я читав у постанові Генпрокуратури, оприлюдненій у ЗМІ, що йдеться про вбивство Гонгадзе та побиття журналіста Подольського. Потерпілі – Гонгадзе та Подольский. Про мене йдеться в постанові ГПУ, але мені не повідомляють про це... Більше того, я звернувся 28 березня до Генпрокуратури з заявою. Написав: у зв’язку з тим, що в ЗМІ з’явилося таке повідомлення, прошу ознайомити мене зі справою. Сьогодні 14 квітня. Жодного сигналу я не отримав. Хоча згідно з Кримінально-процесуальним кодексом на заяви потерпілого прокуратура зобов’язана відповідати протягом трьох днів. На заяви звичайних громадян – протягом десяти днів. Я цю заяву розмістив на своєму блозі, там є моє листування з Генпрокуратурою.
У мене складається враження, що ГПУ влаштувала розкішну виставу на телебаченні. Але закон при цьому виконувати не збирається.
Їх цікавить думка міжнародної спільноти, власний імідж, але не права потерпілого.
Ренат Кузьмін категорично стверджував, що замовне вбивство та вбивство за наказом, - це різні речі. Я навіть радилася із досвідченими юристами. Вони кажуть, будь-який наказ убити є злочинним та може вважатися замовним, якщо, звичайно, у нас немає професії “кат”. Крім того, винагороди можуть вимірюватися не лише одноразовим отриманням грошей, а просуванням по службі, статусом, отриманням житла. Пукач, з якого зняли звинувачення в замовному вбивстві, це все мав...
Так, у Кримінально-процесуальному кодексі є поняття “замовне вбивство”, але нема “вбивства за наказом”. Подальші інтерпретації – наукові вигадки Кузьміна.
Але, повертаючись до справи Кучми... Якщо мене офіційно не хочуть знайомити зі справою, а її ніхто не бачив, то я не виключаю, що завтра Ренат Кузьмін вийде й скаже: це не була справа проти Кучми. Ви мене не так зрозуміли, Кучму допитували як свідка.
Цю справу офіційно ніхто не бачив. Про неї знають у переказі журналістів. Потерпілі не ознайомлені, офіційної постанови про порушення справи мені не показували. Ми про все знаємо з репортажів у ЗМІ.
У вищезгаданій заяві до ГПУ я вказав, що хочу, щоб мене ознайомили про порушення кримінальної справи щодо Кучми. А друге, я хотів би, щоб було скасовано постанову про самогубство генерала Кравченка й порушено кримінальну щодо його вбивства. Я додав докази, які містяться в справі про самогубство. І готовий їх перелічити.
УСІ ТОДІШНІ ВИСОКОПОСАДОВЦІ ПРИЧЕТНІ ДО ФАЛЬСИФІКАЦІЇ “САМОГУБСТВА” КРАВЧЕНКА
Суспільство ніколи не вірило у версію самогубства Кравченка. Про вбивство говорили екс-міністр охорони здоров’я Микола Поліщук, тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, колишній мінстр оборони Анатолій Гриценко, уже не кажу про близьких покійного генерала. Тому не варто в сотий раз переказувати їхні аргументи...
Я хочу додати цікавий факт... Після того, як я по телебаченню сказав, що треба поновити справу про загибель Кравченка, до мене почали писати люди, які можуть додати відомості про цю справу та яких нібито не знайшла Генпрокуратура під час розслідування. Мені надіслали фотографії будинку Кравченка. Справа в тому, що на тому будинку та будівлях сусідів ведеться відеоспостереження. А в справі про загибель Кравченка про відеоспостереження немає жодного слова. Хоча було б логічно, якби були додані такі матеріали, які б зафіксували, що ніхто до Кравченка не заходив. Чому слідчі не звернули на це увагу?
Я знаю, що Кравченка вбили. А якщо його вбили, то замовниками вбивства були ті самі, хто гасив справу Гонгадзе. Крім того, зрозуміло, що висновки про самогубство та фальшування слідства були б неможливі без дуже серйозної політичної підтримки.
Тому в третьому пункті своєї заяви я вказав не лише на необхідність порушення справи щодо вбивства Кравченка, а щодо фальсифікації самогубства. А тут уже задіяні такі особи, як пан Ющенко, без якого неможливо було прибрати з матеріалів справи експертизу міністра охорони здоров’я Миколи Поліщука, який виключав версію самогубства. Навіть генпрокурор не міг відмахнутися від висновків міністра Поліщука без політичної підтримки.
Крім того, викликає запитання щодо ролі тодішнього голови СБУ пана Турчинова. Ще не було завершено слідство, не було проведено експертизу, а він доповів суспільству, що в справі Кравченка може йти мова тільки про самогубство. Крапка. А на місце події виїжджали саме люди СБУ. Я точно знаю, що коли ці люди приїхали на нараду до генпрокурора Піскуна, то вони сказали, що йдеться про вбивство. А потім було призначено слідство, яке зробило висновки про самогубство.
Так ось, якщо розслідувати цей факт, то варто підняти людей, які виїжджали на місце загибелі. Ці люди живі, і вони скажуть правду.
Тоді виникає запитання, чим керувалися пани Ющенко, Туричнов, Піскун, коли готували, освячували чи наказували робити цю фальсифікацію? Тут той самий склад злочину, що й у справі Гонгадзе.
Згадаймо, що робилося у 2000 році та роль у цьому тодішнього генпрокурора Потебенька, що робилося у 2003-му, 2004-му та 2006 роках, - щоб зам’ята справу.
Коли почнемо з’ясовувати, чому фальсифікувалася справа, то з’ясується, що відповідні накази віддавали президенти Кучма та Ющенко. І тоді без всяких плівок, без записів Мельниченка все можна довести. І якщо ГПУ хоче реально розслідувати роль Кучми в цій справі, нехай почне розслідувати фальсифікації попередніх керівників ГПУ.
Хочу віддати належне нинішній владі. Хоча я опонував цій проросійській команді з перших днів незалежності.
Тобто ви вважаєте, що вашої справи достатньо, щоб Кучму притягти до суду?
Пукач підтвердив, що Кравченко посилався на Кучму, коли давав наказ вбивати Георгія. Пукач навіть не знав справжнього прізвища Гонгадзе, коли брав його. Він не мав жодних мотивів убивати Георгія. Тим більше, не мав жодних мотивів щодо мене. Він взагалі про моє існування не знав. Це не ті люди, які читають матеріали, присвячені Конституції.
Ви розумієте, що я не писав про дачі чи корупцію у відомстві МВС. Ми писали про те, яку проштовхують Конституцію для встановлення диктатури. У якої особи були мотиви з нами розправляться? Тільки в особи, яка хотіла прийняти таку Конституцію.
А у вас є сумніви, що Пукач не розуміється на тому, що таке двопалатний чи однопалатний парламент та чим вони відрізняються? Ані в Кравченка, ані в Пукача мотивів воювати з нами не було. Мотив мала одна особа – пан Кучма.
Але я не хочу бути суб’єктивним. На жаль, у мене є претензії до Генпрокуратури, яка не хоче розслідувати справу Кравченка та фальсифікації самогубства. Причиною цього є не небажання, а кругова порука прокуратури. Нинішня ГПУ не хоче здавати своїх колишніх очільників. Але при цьому я віддаю належне цій політичній команді. За Ющенка стан справ був гірший, ніж за Кучми. Ми десять років вимагали експертизи плівок, а ця влада провела її.
Справу порушено і принаймні озвучено підозру, що Кучма міг скоїти злочин.
МІЙ СЛІДЧИЙ ВИСТУПАВ У РОЛІ АДВОКАТА КУЧМИ
Захист Кучми хоче довести, що екс-президента підставили за допомогою сфальсифікованих свідчень та аудіозаписів. Які є ще шляхи довести достовірність плівок?
Я не дуже популяризував один момент епізоду свого побиття.
Коли мене схопили здоровані й почали бити, я кричав, що я просто вчитель. Знав, що крик психологічно діє на людину. Тоді я просив тих міліціонерів: “Відвезіть мене до свого боса, я все йому розповім”. Тож коли з’явилися плівки, там є епізод, коли Кучмі кажуть: “Цей хлопець просився, щоб його до боса відвезли”. Цю фразу “відвезіть до боса” знали тільки я та ті, хто мене бив.
2001 року, уже після оприлюднення плівок, коли проводилося попереднє розслідування (нагадаю Потебенько – генпрокурор, Кравченко ще живий, іде перевірка плівок), мене почали допитувати. Допитував полковник Рікун. Коли я почав підтверджувати достовірність плівок, переповідаючи в тому числі епізод щодо боса, він каже: “Я цього не запишу”. Я кажу, тоді давайте я запишу. Він набирав текст моїх показів на комп’ютері. А мені каже, пишіть це все на окремому аркуші. Я взяв ці покази, які він набирав на комп’ютері та між рядками описав той нюанс.
Скажіть, як на вашу думку, полковник Рікун поводився – як слідчий чи як адвокат?
І таких нюансів можу наводити десятки. Я хочу статтю написати, як ішло слідство, точніше, як воно фальсифікувалося.
Викликайте зараз Рікуна, розпитуйте – він почне казати, що йому команду дав пан Потебенько. А може, ви заберете в Потебенька орден Ющенка та допитаєте його?
Якщо він замовляв фальшування справи, то знав, що плівки були автентичні. Це будуть десятки, якщо не сотні свідків. Це буде повним доказом об’єктивності ГПУ, якщо почнеться розслідування фальсифікації слідства щодо мене та справи вбивства Кравченка.
Чи ви вірите, що Микола Мельниченко – герой-самітник, чи думаєте, що його використали?
Я в технічних питаннях – як баран. Не знаю, тому не можу це коментувати. У мене своя історія відносин з Миколою. Поки що я утримуюся від коментарів.
Ренат Кузмін каже, що в нього немає мети з’ясовувати, що записано на решті плівок. А там стільки всього цікавого щодо нинішніх діячів... Чи можна, якщо визнавати плівки дійсними, обійти інші розмови?
Якщо правоохоронцям відомо про злочин, вони зобов’язані за Конституцією порушувати кримінальну справу та розслідувати її. Навіть якщо вони взнали про злочин із ЗМІ.
Чи заплющить ГПУ очі на злочини? Це питання політичної волі нинішньої команди.
Актуально
42828 переглядів
Публiкацiї за темою «Правопорядок»:
