Актуально
44944 перегляди
 |
Котрі добре йшли - ставали спостерігаючими за тим, хто як іде. А кращі з спостерігаючих ставали на розподіл харчів і одежини. Перші з розподіляючих були помічниками в поводирів.
Ішли ті всі люди колонами в позначених напрямках до якоїсь мети. Котра у кожного була своя, але знаходилась в одному місці – ТАМ. Після колон залишався шлях і страчені за несприйняття того шляху.
Тим колонам, в яких масово замислювались, ускладнювали шлях і змінювали поводирів, або розділяли на декілька колон. А в занадто слухняні колони добавляли грішних людей, щоб такими вони не були і відчували провину…
На одній горі стояли власники тих людей, що йшли долинами. Радували їх нескінченні різноманітні і несхожі одна на одну колони. Не схожі за шкірою обличчя, одежами, хоругвами і мовами, але контрольовані. Давали вони вказівки поводирям, приймали крам і кошт, зібраний в долинах. Думки думали про шлях для тих, хто внизу.
Не радували їх тільки Онуки Божі, котрі стояли на другій горі. І не до вподоби не те, що вони стояли на горі. А те, що могли дивитися їм в вічі. Не знизу вверх, як ті, що йшли, а в одному рівні.
А ще більш дратувало власників тих, що йшли, те, що ті Онуки Божі розуміли сенс всього того, що відбувається, і мету кожного в цьому дійстві…
Долинами йшли люди. Їх йшло багато і вели їх поводирі. Одним ті поводирі розповідали по сенс життя, іншим про чесноти, ще іншим про повинності. А на ту гору, де стояли Онуки Божі, тримало шлях небагато виснажених і вимучених людей. Вони відбилися від тих колон. Зуміли вижити не будучи страченими за не сприйняття того шляху. Змогли не втратити розуму. Вони долали свій шлях. Перешкодою для них була не висока гора і гостре каміння. Перешкодою був страх - страх раба з котрим боролась Гордість Онука…
Публiкацiї за темою «Духовність»:
