Актуально
25483 перегляди
 |
Як дізналися російські журналісти, президент РФ Дмитрій Медведєв зовсім не випадково поїхав відзначати День Військово-морського флоту не до Севастополя, а до Балтійська. Причиною стали як загальна напруженість в російсько-українських відносинах, так і розбіжності щодо газової проблеми.
Виявляється, планувалося, що Медведєв приїде до Криму, завітає до Віктора Януковича, і в їхній присутності уповноважені особи швиденько підпишуть домовленості стосовно об’єднання російського "Газпрому" й українського "Нафтогазу". Проте, оскільки Києву не сподобалися продиктовані Москвою умови – а йшлося про фактичне поглинання росіянами "Нафтогазу", - то російський президент відмовився приїздити до України. От така страшна кара впала на "братню слов’янську країну"... Але не тільки за відмову здати Кремлю газотранспортну систему: виявляється, значне невдоволення Москви викликають контакти Києва з НАТО, як-от проведення чергових українсько-американських навчань Sea Breeze-2011 та захід у Чорне море ракетного крейсера США Monterey, обладнаного протиракетною системою Aegis. А ще Кремлю вкрай не подобається, що Київ сміє обговорювати з представниками Альянсу такі питання, як безпека в Чорноморському регіоні, майбутнє Чорноморського флоту РФ, перспективи загальноєвропейської ПРО, перебіг урегулювання у Придністров’ї, енергетична й економічна безпека України.
І справді: яке право має та Малоросія поводитися як незалежна держава, щось там із кимось обговорювати, не узгодивши все попередньо із Москвою?
Об’єктом наступного удару стали Сполучені Штати Америки. Росія та її могутні союзники – Абхазія й Південна Осетія – оперативно відреагували на резолюцію Сенату США, ухвалену 29 липня з питання територіальної цілісності Грузії. У цій резолюції Сенат посмів заявити, що визнає Абхазію і Південну Осетію окупованими Росією територіями. Ну, й одержав...
Російське зовнішньополітичне відомство опублікувало на своєму сайті коментар офіційного представника МЗС РФ Олександра Лукашевича, який назвав нову резолюцію "заїждженої платівкою" з повним "набором кліше та штампів" із цього питання. Лукашевич також підкреслив абсурдність терміну "окупація": "На території Грузії немає жодного російського військовика. У регіоні є російські військові контингенти, але вони знаходяться на територіях Абхазії та Південної Осетії – держав, визнаних Росією суверенними після злочинної військової авантюри Михаїла Саакашвілі в серпні 2008 року". Ось так! Чітко і зрозуміло, вслід за класичними взірцями: "Совєтська Росія не веде війну проти України; бойові дії проти буржуазно-націоналістичної влади ведуть повсталі робітники і селяни..." – "Совєтський Союз не воює із Фінляндією, він згідно з угодою допомагає законному урядові Демократичної Фінляндії у боротьбі з самозваним реакційним "урядом" Рюті-Таннера..." – "СРСР не чинив агресії проти Афганістану, він увів туди обмежений військовий контингент на прохання законного уряду Бабрака Кармаля..."
"Російські військові формування ані в Абхазії, ані в Південній Осетії законні влади ніколи не підміняли. Ніяких нормативних актів, обов’язкових для місцевого населення, ані російською владою, ані російськими військовими формуваннями не видавалося ", - говориться на сайті МЗС РФ. Теж вірно! І теж у відповідності до традицій. Бо ж, скажімо, ніхто не наказував у часи Другої світової війни відправляти євреїв із гетто до таборів смерті – то все юденрати та єврейська поліція робили, хіба не так?
А ще російське МЗС звинуватило американських сенаторів у "безграмотності в сфері міжнародного права" та "повній зневазі щодо реальних фактів". Але такі заяви, вважає Москва, "аж ніяк не безневинні", оскільки "підживлюють реваншистські настрої, притаманні політиці Тбілісі, виправдовують і заохочують небажання грузинської сторони із взаємною повагою і на рівних розмовляти з Сухумі і Цхінвалі". І знов-таки, традиція дотримана. Бо що це говорили свого часу перші особи Кремля? Що Британія та Франція вчинили агресію проти Німеччини ("злочинно вести війну за знищення гітлеризму!"), а потім постійно ігнорували німецькі мирні ініціативи.
Додав свої п’ять червінців і постійний представник РФ при НАТО Дмітрій Роґозін: "Визнання молодих республік автоматично означає відсутність будь-якої окупації. Як ми можемо окупувати те, що ми визнаємо суверенними державами? Це чистої води дурдом". Браво! 1956 року ніхто Угорщину не окупував, 1968 року нічиї танки не входили до Чехословаччини. А якщо угорці, чехи та словаки думають інакше, то їм місце у божевільні.
Але не тільки про це говорив Роґозін. Він викрив ще одну підступну змову американських спецслужб: "Не даремно ЦРУ мало відношення до знайомства Саакашвілі з його майбутньою дружиною, яка не грузинка, а приїхала з однієї з європейських країн. Ми не все можемо розповідати, але – на жаль – те, що нам іноді доводиться читати і з’ясовувати різними способами, іноді вражає цинізмом при прийнятті такого роду рішень", - заявив він. І додав зовсім не цинічно: "Головне в міжнародних справах – сила. Володіння силою вселяє повагу до себе". Сучасною всесвітньою надпотугою, за Роґозіним, є Росія: "Спокійними нам дозволяє бути наявність термоядерного потенціалу РФ, великого вирівнювача для цих ігор...Велика країна з величезним потенціалом виплутається з будь-якої ситуації".
Визнана Росією, островом Науру і ще кимось Абхазія, очевидно, також почувається супердержавою, бо заява того її відомства, що прибрало собі назву "МЗС", має тональність, що личила б радше комуністичному Китаю часів "культурної революції" та "копання глибоких шанців і накопичення запасів рису": "Замість того, щоб сконцентрувати свою увагу на розв’язанні страхітливої економічної ситуації у США, обвал якої може призвести до плачевних наслідків для всього світу, Сенат Сполучених Штатів втручається у внутрішні справи країни, чий внутрішній устрій і динаміку розвитку за останні десятиліття після розпаду СРСР так і не зміг зрозуміти... Однак протягом усього цього часу США продовжують відкриту антиабхазську діяльність, застосовуючи політичні та економічні санкції, перешкоджаючи зовнішньоекономічній діяльності нашої держави. Така позиція вкотре засвідчує, що США є стороною грузино-абхазького конфлікту і не можуть виступати, як незалежний посередник у процесі переговорів".
Одержали, кляті янкі? Абхазці вас ущент розгромили, та ще й кілька разів, а ви робите вигляд, що не помітили...
А от Південна Осетія глибоко розчарована рішенням США. Виявляється, "Грузія ніколи не мала законного права на територію Південної Осетії, яка була включена до складу Грузинської ССР 1922 року проти волі осетинського народу... (не знаю, як там було із совєтською Грузією, тільки у 1918-21 роках цей регіон входив до складу незалежної Демократичної Республіки Грузія – С.Г.) Російський військовий контингент у Південній Осетії, який здійснює свою місію на основі відповідних двосторонніх домовленостей і жодною мірою не є "окупантом", як стверджують американські сенатори, на сьогоднішній день є гарантом мирного життя і вносить величезний внесок у забезпечення стабільності та безпеки республіки", - так заявило "закордонне відомство" цього визнаного знов-таки Росією, Науру і Ко мікрорайону (за числом цивільного населення). Хто пам’ятає, одразу скаже – писали ті самі люди, що свого часу робили подібні заяви від імені вже згаданого Бабрака Кармаля, або ж їхні натхненні учні.
Наступний вектор російського наступу – відновлення СРСР. Саме про це вів мову нацлідер, він же прем’єр РФ Владімір Путін на форумі прокремлівської молоді "Селіґер-2011". На запитання одного з учасників зльоту, чи можливе приєднання Південної Осетії до Росії, Путін відповів, що "майбутнє буде залежати від самого осетинського народу". Далі постало запитання, чи можуть Росія і Білорусь стати одним цілим – так, як це було за часів Совєтського Союзу. "Це можливо, дуже бажано і повністю залежить, на 100% залежить від волевиявлення білоруського народу", - наголосив Путін. У відповідь якийсь молодик – представник Білорусі – запевнив, що народ цього хоче. "Тоді боріться за це", - закликав нацлідер.
Зверніть увагу: про бажання російського народу ніхто навіть не згадує. Чи то всі переконані, що цей народ спить і мріє про територіальну експансію своєї держави, чи то йому абсолютно байдуже, що там за нього вирішили "нагорі".
Але так чи інакше, закликів до громадян іншої держави боротися за аншлюс їхньої держави більш могутній сусідом у Європі не було чутно з 1938 року. Першого ж серпня підполковник Путін був відвертий, як ніколи.
То що, можливо, на Сонці несподіваний спалах активності? Чи, може, у РФ винайшли і поставили на конвеєр якусь диво-зброю, що дає можливість не зважати ні на кого? Чи Захід уже остаточно впав, став на коліна і здався на милість переможця? Ні, причини і підстави новітнього російського наступу (поки що, втім, переважно словесного) на дипломатичних фронтах інші. І полягають вони в тому, що середня ціна на нафту марки Urals, основний товар російського експорту, за сім місяців поточного року склала 109,17 долара за барель, перевищивши рекордний показник за той же період передкризового 2008 року і значно – в 1,4 рази – перекривши ціну за січень-липень 2010 року. Середня ціна за липень виросла в 1,5 рази – до 115,29 долара за барель з 74,17 долара в липні 2010 року. Нафтові надходження до бюджету РФ б’ють докризові рекорди. А вслід за зростанням ціни на нафту, як відомо, зростає й ціна на газ, яка до кінця року здатна перевищити в середньому 500 доларів за тисячу кубометрів. От і вся "диво-зброя" Росії, в експорті якої вуглеводні становлять понад ¾ загального обсягу...
Сприяє такому стрімкому зростанню цін на нафту, а разом із тим – і російських амбіцій загальна ситуація на європейському нафтовому ринку, основні учасники якого знижують обсяги видобутку. Так, британська ВР знизила видобуток на 11% через вплив на свій бізнес торішньої катастрофи в Мексиканській затоці; видобуток нафти італійською Eni знизився на 15% через війну в Лівії, де знаходяться основні активи компанії; також видобуток скоротили іспанська Repsol (17%), норвезька Statoil (16%) і французька Total (2%). А от російські компанії, на відміну від європейських, демонструють – за підтримки держави – помітний приріст видобутку. Найбільша з них, державна Роснефть в першому півріччі 2011 року збільшила добове виробництво нафти в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 2,7%, добовий видобуток ТНК-ВР в першому півріччі зріс на 1,2%, "Газпром нефть" в першому кварталі 2011 року наростив видобуток на 7,6%. Отож ховайтесь усі, енергетична імперія завдає прицільні удари по недругах!
Утім, усе це дуже скидається на політичний трагіфарс, коли головні актори намагаються діяти на початку ХХІ століття за стандартами тоталітарних режимів століття минулого. Та якщо оригінали таких дійств ще якось можна зрозуміти (хоча й не виправдати), то вторинні і третинні наслідування мають жалюгідний вигляд. І можна було б тільки посміятися над агресивними ескападами Росії, якби не загроза нових масштабних і кривавих конфліктів.
Публiкацiї за темою «Політика»:
