Галицька ментальність — природні особливості психіки чи наслідки пiдcтупнoгo експерименту?

Постійне перемішування мов, людей, зміна влади давали змогу систематично впливати на галицьку свідомість, будувати ті стереотипи поведінки, які були потрібні для знищення не тільки українського народу, але й усього славянського роду. Адже знищення Галичини приведе до знищення усього українського в Україні, а знищення України як славянської держави - до знищення усього славянського роду як такого.

Земля Русів Свята, бо сходять на неї боги Прави з нащадками єднатись.
Вона роду нашому колиска і годувальниця дітям своїм.
Бережіть і шануйте її як Матір свою.
"Покон Роду Всевишнього"

Західні області України - це ті землі, котрі колись відносилися до Красної Русі. Саме красної, а не червоної. Бо Красна Русь як красна дівиця - гарна, а не червона.

Це ті сакральні території відичних славянських земель, на яких є безліч місць, які вважаються святими (власне красними). Це місця прадавніх славянських капищ та святилищ. Це землі, що являються витоковими, визначальними, святими як для українського народу, так і для славянського роду в цілому. Бо, як відомо, саме наші землі і наш руський (український) народ - породили славянскій рід як такий.

Наші діти - славянські народи, повертались до нас, і нажаль часто як завойовники. Тому землі Західної України дуже часто переходили з підпорядкування однієї держави до іншої. Галичина була і під австрійцями, і під поляками, і під більшовиками. Не дивлячись на це, саме в нас як найбільше зберігся дух незалежності, бажання самовизначення та власної державності.

З волі Всебога ми живемо на найкращих землях планети Земля, на найродючіших чорноземах, з багатими лісами, горами та надрами. За кілька тисячоліть до нашої ери наша держава експортувала у Візантію більше 12 тисяч пудів пшениці щороку! В обмін на золото! Ми годували не тільки себе, але ще півсвіту!

Звісно, такий сильний народ, така сильна держава Русь (Україна) багато кому муляла око. Тому ворожі держави завжди прагли зробити усе можливе для того, щоб знесилити український народ та замулити ті чисті джерела природної сили, котрі б'ють потужними потоками з нашої рідної землі. Робота по обезсиленню Святої Руси-України велася і ведеться як з землею, так і з людьми.

Чужинці, вороги нашого народу і землі, почали творити самі різноманітні речі, метою котрих були і є знесилення, нівелювання тих природніх джерел Божественного Духу, тих святих місць Сили Роду Русинського, Роду Православного. Роду, котрий спокон віків славив Світ Прави, Вишній Світ, Світ Небесний, по правилах якого існує весь Земний Світ. Поневоливши нас збройно, загарбники почали поневолювати духовно, для цього вони запозичили наші, релігійні назви, поняття, обряди та найстрашніше - наші Святині.

Окрім того, на наших Предківських Святих Місцях вони влаштовували масові вбивства, кладовища, будували монастирі та храми чужої нам іудео-християнської віри. Чужинський світогляд почав змінювати психіку нашого народу, на місце доброти прийшла скритність, на місце щирості - відокремленість (моя хата скраю). Під гарними словами утвердження любові, чужинці забивали і забивають кілок розбрату та сварки в нашу рідну землю.

Наш український (русиньський) народ завжди жив у любові, це одна з основ гармонійної відичної славянської особистості, людини Роду Православного. З цією безмежною і безкорисливою любов'ю наші пращури віддавали свої життя за рідну землю. На місцях поховання тих славних воїнів, князів, волхвів споруджували кургани. У цих курганах до сих пір перебуває їхній дух, дух свободи і волі, сили і праведності посилюючи природню силу цих місць. Для того, щоб заглушити, ті так потрібні нам, сили та узяти душу нашого народу під контроль, у ці святі кургани до сьогодні вбивають хрести - символи смерті і страждання!

Вдумайтеся, у прадавні місця поховання наших Предків, які немали нічого спільного з Палестиною та її вірою (християнством) - вбивають християнські хрести! Це так, якби завтра (хай Бог милує) Україну заселили мусульмани і почали на християнських могилах ставити свої півмісяці.

Звичайно це робиться обдумано, з метою позбавити нас розуміння своєї душі, свого суто Українського (Славянського) Духовного Шляху та тих живильних джерел, могутніх сил Всевишнього Бога, які він дав саме для нас на наші рідні землі!

На багатьох сакральних місцях ставилися тюрми, концтабори, проводилися розстріли людей. Так, наприклад, у самісінькому центрі славного міста Лева є прадавнє місце сили, сакральне місце з цілющою енергетикою, на якому древні волхви проводили зцілювання людей. Тому до сих пір вулиця, котра веде до неї так і називається "Каліча гора". Туди виходили каліки, а звідти спускалися здорові люди. Це гора, котру львів'яни знають як Цитадель, бо у пізніші часи там були збудовані оборонні споруди, а за часів гітлерівської окупації там розстрілювали людей. Чому, навіщо тягнути далеко на гору людей для розстрілу? Це значно простіше зробити в долині. Відповідь дуже проста: щоб замулити те потужне джерело цілющої сили. І їм вдалося це зробити. На сьогоднішній день це "неблагоприємне" місце. Там періодично трапляються нещасні випадки.

Звичайно ці всі маніпуляції з сакральними місцями відбиваються на психіці людей, котрі живуть на цій землі. Але маніпуляції проводять і з психікою самих людей. Ніщо в історії не відбувається випадково! Аби дізнатись про це детальніше, раджу перечитати книгу Сидорова Г.А. "Хронолого-ззотерический анализ современной цивилизации", рідко хто може продемонструвати такий системний погляд на історичні події.

Постійне перемішування мов, людей, зміна влади давали змогу систематично впливати на галицьку свідомість, будувати ті стереотипи поведінки, які були потрібні для знищення не тільки українського народу, але й усього славянського роду. Адже знищення Галичини приведе до знищення усього українського в Україні, а знищення України як славянської держави - до знищення усього славянського роду як такого.

Одним з найбільших "експериментів" над галичанами було уніатство. Якщо дуже коротко, то відбулося слідуюче: залишивши наповнення, зміст, котрий вкладався в обрядовість російського християнського "православ'я", форма обряду була змінена (синтез російської ортодоксії та римського католицизму).

Кожен розуміє, що російська "православна" церква має свій дух, а католицька має свій, зовсім інший дух. Перша завжди «служила» царю і його посіпакам, а друга навпаки прагнула підкорити і тримати «в узді» світські держави Європи.

Поєднання двох цих церков, котрі дають зовсім різні вектори руху свідомості (як у басні про лебедя, рака і щуку) призводить до "розривання" психіки віруючих на різні частини. А розділення особистості - це шизофренія.

Кожен фаховий психолог, котрий працює з проблемою витягування людини з деструктивних тоталітарних сект знає, що під визначення "тоталітарна деструктивна секта з методами контролю над свідомістю" підпадає уся християнська церква, бо вона повсемісно застосовує методи контролю над свідомістю деструктивні для психіки, які руйнують особистість. Наприклад, залякування підчас проповіді, погрози проклясти «до сьомого коліна», молитись «за упокой» - живих, «неугодних» людей і т.д. Проект уніатства - це апогей методів християнської церкви по деструкції української психіки.

Я розумію, що сьогодні уніацтво (греко-католицизм) для когось це «рідна» традиція, віра батьків, тому комусь боляче читати мої слова. Проведемо аналогію, уявіть собі коня, якого мавпи колись упіймали і запрягли у воза. Тепер він працює на мавп і тягне своє, «рідне» дишло. У коня нарожуються сини - жеребчики і теж тягнуть своє ярмо і гордяться ним. Нові покоління теж народжуються аби стати «рабами» і кожний лишается, що він так як і предки, «вірний» та «благий» у своєму служінні мавпам. Тут і виникає питання, мавпам то добре, вони живуть і панують, але чи добре від цього коням?

Розглянемо суть питання. Християнство базується на кількох "стовпах", перший з яких - "любов". Ісус Христос прийшов до іудейського народу научити їх любові. Так, саме до цього народу і тільки до нього прийшов Ісус, про що він неодноразово і цілком однозначно стверджує на сторінках біблії. Ну не знали і не знають вони любові, ну нема у їхній душі такого аспекту. Це одна з головних відмінностей цих людей від людей славянського роду.

Що ж таке любов для нас українців, людей славянської землі?

Це одна з самих звичайних якостей особистості, без якої ми просто навіть уявити не можемо собі життя. Є речі, які у нас в крові. Навіть якщо людина виросла в атмосфері комуністичного атеїзму, все одно вона відчуває: що обманювати некомфортно, що "спати" з чужою жінкою - неприродно, брудно; вбити - це взагалі в ніякі рамки не лізе. Тобто, усі ці речі ми знаємо на рівні підсвідомості, родової пам'яті. Тому для нас набір "десять заповідей" зайвий, ми і без них це все відчуваємо. Наголошувати на них українцю, це все одно що переконувати рибу аби вона жила у воді і не лізла на сушу...

Нам, українцям, завжди було цікаво знати (відати) Бога глибше. Та й формування особистості у нас в традиції відбувається значно глибше і системніше. У християн акцент формування особистості ставиться на любов, доброту, сердечність. Це емоційна складова, причому не вся, а тільки певна її частина. Що відбувається, коли надається перевага одному, відкидаючи усе інше, коли на одну чашу ваги ставлять груз, а на іншу - нічого? У таких випадках відбувається перекос, втрата рівноваги, формування неповноцінності.

У сучасній психіатрії це називається акцентуйована особистість. Леон Гард у своїй книзі "Акцентуированные личности" прямо вказує на те, що при акцентуюванні на емоційній складовій особистості - людина стає неповноцінною, акцентуйованою, що проявляється, при здавалось би дуже хорошій задушевності, любові і т.д., втратою вольової складової, людина втрачає бажання до влади, керівництва, відсутня креативність, рішучість, стає такою собі безвольною ганчіркою. І ось тут ми згадуємо, що про український народ сьогодні говорять. А говорять, що український народ самий терпимий, толерантний і т.д. Але це не терпимість, це безхребетність!

На поч. XX ст. в австрійській армії було відмічено одну дивну особливість. Вояки, котрі родом були з Галичини не проявляли ніякого бажання до просування по службовій ієрархії, вони як прийшли солдатами - так солдатами і ішли з армії. Окрім цього, вони не проявляли рішучості, були безвольними і важко керованими, трудно піддавалися організації. Тому перші концтабори для них були створені значно раніше за Гітлера, галичани демонстрували свою "виключність" і тим підписували собі вирок.

Я сам народився і живу у Львові, але як би нам цього не хотілося, ми повинні знати особливості своєї психіки. Якось мені була потрібна медсестра-адміністратор. Я проводив співбесіди і помітив, що одні панянки уважно слухали і навіть при наявності іншої точки зору на тему розмови, спокійно викладали власну точку зору і вислуховували мої аргументи на користь моєї, після чого зазвичай погоджувалися зі мною. Інші ж панянки, не дивлячись на те, що вони хочуть на мене працювати (повинні будуть постійно виконувати мої вказівки), постійно не погоджувалися, сперечалися, не могли вислухати і спокійно осмислити мої аргументи. Я запитував, звідки вони родом і звідкіля їхні батьки. Перші були або самі народжені не на Галичині, або ж їхні батьки родом з Східної України, Росії, Казахстану і т.д. Другі - народжені на Галичині і їх батьки теж з Галичини.

На відміну від тих програм формування особистості, що призвели до вище вказаних ефектів, раніше, протягом багатьох тисячоліть в нашому народі традиційно формувалася гармонійна особистість. Гарантією гармонійного формування було те, що в основу особистості закладалися відразу 16 психологічних якостей, котрі одна одну доповнювали і одночасно врівноважували. Це 16 Зерен Правди (заповіді Рідної Віри): Істина, Любов, Справедливість, Мир, Ненасильство, Служіння, Чистота, Відповідальність, Вірність, Воля, Самообмеження, Воля, Совість, Саморозвиток, Благочестя, Набожність.

Це та інформаційна матриця, котра з дитинства "засіювалася" в душу людини, даючи можливість зростати у силі і рівновазі. І Любов завжди врівноважується проявом Волі та Справедливості. Так формується добра, щира, чиста душа, котра одночасно вольова, рішуча і стримана. Таким чином людська свідомість уподібнювалася Всевишньому Богу, "по образу і подобію", себто у людині взрощувалися Божественні якості, котрі давали можливість рости до того божественного рівня сили і мудрості, світорозуміння, любові і миру.

Повертаючись до своїх прадавніх традицій Рідної Віри, ми отримуємо могутній арсенал мудрості і сили, котрий дає можливість формувати себе справді богоподібними.

Бо ми рожденні від Бога і по образу Бога, і тому не можемо бути його рабами.

Можемо бути лише його дітьми, подібними до Всевишнього: вільними, мудрими, здоровими, сильними і люблячими. Пора зрозуміти, що наші предки володіли такими знаннями, котрі ще недосяжні навіть для сучасної науки, такими силами і вміннями, про котрі сьогодні більшість людей тільки мріють. Матеріалізація бажаного і передбачення майбутнього, читання думок та керування стихіями, зцілювання тіла, душі і духу і ще багато-багато іншого. Це ті сили, котрі належать нам по праву народження. Це та безцінна спадщина, котра чекає на нас, своїх законних власників. Прийшла пора вступати у свої права, відновити свої сили і знання, розпрямити плечі і встати з колін, перестати благати і стати могутніми. То ж вставаймо і йдемо. Вперед у майбутнє!

20 грудня 2024, п`ятниця

utmx_section("Headline")Галицька ментальність — природні особливості психіки чи наслідки пiдcтупнoгo експерименту?

Галицька ментальність — природні особливості психіки чи наслідки пiдcтупнoгo експерименту?