“Боюся, до автокефалії я не доживу”. Єпископа Софронія називали хохлом

Митрополит Софроній: “Нікому із наших сусідів не потрібна сильна Україна з сильною церквою”

Митрополита Черкаського і Канівського 72-річного Софронія з Української православної церкви Московського патріархату називають одним із найбільших прихильників автокефалії.

— Владико, чи правда, що на липневому соборі УПЦ були спроби звільнити київського митрополита Володимира за схильність до автокефалії?

— Блаженнійшого Володимира ніхто зняти не може. Його обрали пожиттєво. Навіть якщо він за прикладом католицького кардинала Гузара надумає подати заяву про відставку, її не приймуть. Єдине, що він може — призначити місцеблюстителя. Але доки живе — керуватиме.

— Кажуть, один зі спонсорів церкви Віктор Нусенкіс пригрозив повністю припинити фінансування в разі продовження руху до автокефалії. Це вдарить по церкві?

— Це його воля. Хоче допомагати — допомагатиме. Не хоче — не буде. На церкву це мало вплине. Мені не сподобалося, що цей чоловік заявляв, нібито питання автокефалії для нього — несподіванка. Я питаю: "Як це несподіванка? Ви ж дев'ять листів свого виступу надрукували. Значить, готувалися".

— Днями патріархи чотирьох найстарших церков світу і предстоятель Автокефальної церкви Кіпру заявили, що Україна не є канонічною територією Московського патріархату. Чи не означає це, що автокефалію вам можуть дарувати, попри волю Москви?

— Думка смілива. Але блаженнійший митрополит Володимир настільки авторитетний у світі православ'я, що йому не потрібна якась допомога ззовні. Він би міг своєю волею досягти автокефалії чи то одразу після незалежності, чи зараз. Ті ж патріархи нам її згори не подарують. Треба, щоб ми звернулися. 20 років тому, коли Україна тільки постала, може, і треба було так зробити. А зараз церква устабілізувалася. Не всі архієреї сприймуть автокефалію. Приймати якісь радикальні рішення — значить провокувати конфлікти аж до нового розколу. Митрополит Володимир — мудра людина, у нього світла голова. Він проводитиме мирну політику.

— Як ви ставитеся до відверто проросійських єпископів вашої церкви — одеського Агафангела, тульчинського Йонафана й уманського Антонія?

— Для них України немає й не буде. Вони відчувають себе росіянами. Вони не хочуть чути назву "українська церква". Мовляв, в Україні проживають представники багатьох народів. Дозвольте, кажу, а як же тоді русская церква? Хіба в Росії не живуть чуваші, мордвини і представники інших національностей. Але ж церква русская? У Сербії церква сербська, а в Грузії — грузинська. Що цікаво, за автокефалію в нас ніхто не агітує. Зате противників — хоч греблю гати.

Однак я хочу сказати, що в мене ворогів немає. Я люблю тих, хто любить Україну. Своєї позиції не приховую ні від кого. Слава Богу, 20 років уже стоїть незалежна Україна. Значить має бути й українська незалежна церква. Нічого злого в цьому немає і вішати ярлик націоналістів ні на кого не треба. Просто я люблю цю землю, мене годувала молоком мати-українка.

— Із ваших слів випливає, що найближчим часом автокефалії не буде?

— Коли після довгого протистояння об'єдналася Російська православна церква із Російською закордонною православною церквою, для мене це була радість. Так само має бути радісно і всім росіянам, якщо об'єднаються церкви в Україні. Але я вам скажу так: нікому із наших сусідів не потрібна сильна Україна з сильною церквою. Якби об'єдналися наша церква з Київським патріархатом, то за кількістю приходів це була б найбільша православна громада у світі. Після нас були б румуни, а лише після них — росіяни.

— Як скоро таке можливо?

— Боюся, я не доживу.

— Яку позицію займає московський патріарх Кирило?

— Він є прихильником об'єднання всіх під крилом Московського патріархату. Коли у липні зустрів мене, то спитав: "Це і є найбільший український опозиціонер?". Я сам 17 років прожив у Росії і знаю, як їм важко сприймати від'єднання України. Там, до речі, мене тільки хохлом і називали. Інколи зі старими друзями зустрічаємося. Вони мене прямо питають: "А це правда, що ти став найбільшим прихильником автокефалії?". Кажу: "А що, я від того став гірший? Чи, може, до вас ставлюся гірше? Я поважаю вашу думку, а ви поважайте мою".

— Яка найбільша перепона на шляху до автокефалії?

— Мова. Наші люди так настроєні, що можуть уявити богослужіння будь-якою мовою, тільки не українською. У житті говорити можна, а в церкві — ні. Тут кожному єпископу роботи — непочатий край. Українцям годі оглядатися назад. Я своєї пастви за національністю не відрізняю. Для мене головна національність — громадянство України.

Довідка “Аратти”

Архієпископ Черкаський і Канівський Софроній (Дмитро Савович Дмитрук) народився 15 лютого 1940 року в селі Мнишин Гощанського району Рівненської області.

По закінченні середньої школи у 1957 році працював на будівництві. З 1960 року служив у лавах Радянської Армії.

З 1962 по 1966 рік навчався в Московській духовній семінарії. Протягом 1966-1970 років навчався в Московській духовній академії, закінчив її зі ступенем кандитата богословія. З 1970 по 1972 р. залишений при МДА професорським стипендіатом, співробітник Церковно-археологічного кабінету і старший екскурсовод.

24 листопада 1968 року був висвячений у сан диякона. 12 квітня 1971 р. прийняв чернечий постриг на честь свт. Софронія, єпископа Іркутського.

7 січня 1973 року висвячений у сан ієромонаха. 1977 р. — возведений у сан ігумена.

Протягом 1974-1979 рр. викладав у МДАіС.

З жовтня 1979 р. — настоятель храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці у селі Старий Коврай Чорнобаївського району Черкаської області. Впродовж 1980-1987 років — настоятель храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці в Черкасах. У 1987-1989 рр. — настоятель Спасо-Преображенського храму в місті Городищі Черкаської області. З 1989 до 1992 року — настоятель Свято-Борисо-Глібського храму в місті Бориспіль Київської області (храм був побудований за його власним проектом), благочинний Бориспільського округу.

1992 року возведений у сан архімандрита.

9 серпня 1992 року відбулася хіротонія архімандрита Софронія в єпископа Черкаського і Канівського.

23 листопада 2000 року возведений у сан архієпископа. З 1 жовтня по 30 грудня 2001 р. тимчасово керував Полтавською і Кременчуцькою єпархією.

Під час президентської кампанії 2010 року, митрополит Черкаський і Канівський Софроній заявив, що його участь у рекламному ролику кандидата у Президенти Віктора Януковича, де він начебто його благословляє - сфальсифікована.

Оскільки образ митрополита Софронія було використано в агітаційному ролику без його згоди, владика планував звернутися з цього приводу до суду:

«Мені завдано моральних збитків і неабияких. Яке хтось має право без мого дозволу й навіть відома робити агітаційний матеріал і показувати його на всю Україну? – обурюється владика. – Я проти цього. По-перше, я особисто не збираюся голосувати за Віктора Януковича. В мене є своя позиція, своє бачення, на які я маю право як громадянин України. Тож вимагаю зняти цей ролик з ефіру».

Митрополита Черкаського і Канівського 72-річного Софронія називають одним із найбільших прихильників автокефалії.

17 травня 2024, п`ятниця

utmx_section("Headline")“Боюся, до автокефалії я не доживу”. Єпископа Софронія називали хохлом

“Боюся, до автокефалії я не доживу”. Єпископа Софронія називали хохлом