Актуально
29326 переглядів
|
Андрій Окара |
- Росія в особі Володимира Путіна запропонувала оточуючим її країнам нове інтеграційне об'єднання - Євразійський союз, який повинен прорости з Митного союзу і Єдиного економічного простору. Навіщо це Путіну?
- Меседж Путіна про створення Євразійського союзу або, умовно кажучи, «СРСР 2.0", стрижнем якого планується зробити союз Росії, Білорусі та Казахстану, носить програмний характер і може стати ідеологічним і політичним мейнстрімом нового путінського президентства. Путін вже досяг всього того, чого можна досягти в масштабах російської політики - номінального статусу, реальної влади, грошей, захоплення дівчат, які "готові порвати за нього". Логічно, що йому хочеться більшого. Створивши Євразійський союз, Путін може увійти в історію. Підозрюю, що це бажання - зараз для нього головна мотивація.
- Але ж сама ідея не нова. Про Євразійський союз говорив Назарбаєв за часів Єльцина. Де гарантія, що це не черговий передвиборчий розіграш?
- Важливо звернути увагу на те, що буде сказано на тему пострадянської інтеграції в інавгураційній президентській промові Путіна в травні наступного року. Тим більше, що тепер нам запропоновано жити не за концептуальними програмами розвитку, а за програмними промовами наших двох лідерів.
Поки діапазон оцінок ідеї Євразійського союзу широкий - від "нуля" (безглузда передвиборна "обіцялівка") до "нескінченності" (Росія "встає з колін" і приступає до відновлення євразійської імперії). Схоже, сам Путін мріє про другий сценарії - згадаймо його оцінку розвалу СРСР як найбільшої геополітичної катастрофи XX століття. Але що в ідеї Євразійського союзу мрія, а що - реальна можливість, буде визначено в найближчі півроку.
Поки по характеру інформаційної кампанії навколо цієї теми можна зробити висновок, що влада в ній досить сильно зацікавлена. Але головне для імперії чи наднаціонального об'єднання - не гроші, а вітальна енергія, надідея, люди, які одержимі новими перспективами майбутнього. А що зараз? А зараз одна з найбільш дебатованих в російському суспільстві тем формулюється так: "Досить годувати Кавказ!". Я не оцінюю зараз причини цих настроїв, але навряд чи країна з подібними настроями здатна до якого-небудь імперобудівництва.
- Чи може бути Євразійський союз східним аналогом ЄС?
- Ні, і відразу через певні фундаментальні причини. Потенційні учасники Євразійського союзу - це країни з авторитарними політичними режимами, з неофеодальними політичними системами, з домінуванням екстенсивного розвитку, з сировинними або напівсировинних економіками. У Росії несприятливий клімат для бізнесу, для впровадження інновацій, не кажучи вже про яку б то не було політичну чи соціальну активність. На російській модернізації фактично поставлено жирний хрест. Росія в нинішньому вигляді фактично відмовляється від інноваційного розвитку, хоча пропаганда говорить про модернізацію і Сколково.
Крім того, Європейський союз - це об'єднання держав, в якому немає одного-єдиного домінатора. У Євразійському союзі жодних альтернатив Росії як домінатора бути не може хоча б в силу природних географічних та історичних причин. Ну не можуть відносини Росії і Білорусі (Росії та Казахстану, Росії та Киргизії) будуватися як відносини Німеччини та Франції!
Ну й ще - питання етичне. У Євразійському союзі кожна з країн захоче збагатитися або, принаймні, вирішити свої питання за рахунок інших. Інакше кажучи, поки що немає уявлення про загальне благо, загальний зиск, загальні інтереси. Втім, якщо врахувати, що сучасна Росія - це держава-корпорація, в якому всі ресурси і можливості належать невеликій групі "акціонерів", інакше і бути не може. Акціонери думають, перш за все, про рентабельність і прибуток, а народ своєї країни сприймають як "непрофільні активи". Що ж тут говорити про народи інших країн?
Можна перерахувати цінності, на основі яких існує Європейський союз. І ці цінності привабливі для тих, хто хоче до нього вступити. А на основі яких цінностей буде існувати союз Євразійський?
Загальне в Європейському та Євразійському союзах - це, ймовірно, форма. ЄС - це не федеративна держава, не конфедерація, не звичайний міжнародний союз, а якась квазіімперська інтеграція нового типу: є загальна валюта (євро), але у деяких учасників - своя (скажімо, - у Великобританії та Чехії); є наднаціональні органи, але зберігається суверенітет всіх членів, є Шенгенська угода, але не у всіх країнах вона діє. Можливо, Євразійський Союз теж стане чимось таким новим, що складно визначити в категоріях сучасної політичної науки і міжнародного права.
- Багато експертів вважають, що ключове питання для Євразійського союзу - "українське". Чи може нове утворення відбутися без України?
- Може. Але це буде абсолютно інше об'єднання, ніж якщо б Україна до нього вступила. Хоча б тому, що для всіх російських імперських проектів України - "золота акція" та "критична маса". Навіть СРСР помер після того, як УРСР провела 1 грудня 1991 референдум про незалежність, а в Москві відбулося горбачовсько-єльцинське двовладдя. До речі, і власне ідея Російської імперії прийшла в Москву з України: автор "Синопсиса" Інокентій Гізель, гетьман Іван Мазепа, Феофан Прокопович, Стефан Яворський - це люди, які створили імперський дискурс і модель нової російської державності.
Але на даний момент я не знаю в Україні політичних еліт, готових вступати в об'єднання, в наднаціональних органах якого буде заправляти Росія (точніше, Кремль), - за винятком кількох відвертих політичних фріків та маргіналів, які вже давно ні на що в українській політиці не впливають. Для одних еліт вступ і до Євразійського союзу, і навіть до Митного союзу неможливий з ідеологічних і політичних міркувань. Для інших (нинішніх соратників Януковича) - з економічних мотивів: "донецькі" олігархи щиро бояться, що "пітерські силові олігархи" їх порвуть на шматки. Наскільки виправдані такі побоювання, - питання складне і малозрозуміле, але те, що вони бояться, - це факт.
Думаю, якщо надій "вступити" Україні в Євразійський союз не залишиться зовсім (а особисто у мене їх немає), а в Європейському союзі країну не особливо чекають, необхідно розробити максимально прийнятний для всіх формат, при якому зменшувався б ризик російсько-українських торговельних воєн і взаємного геоекономічного шантажу. Ймовірно, цьому може сприяти підписання Україною договорів про Зону вільної торгівлі і всередині СНД, і з ЄС.
- Подібне російсько-українське порозуміння можливо?
- Теоретично так, але на практиці головна проблема в російсько-українських відносинах - не політична, і не економічна, а, швидше, з галузі політичної психології. На приватному рівні росіяни та українці чудово один одного сприймають. Але коли мова йде про міждержавні стосунки - відразу виникає бетонна стіна. Російські політики намагаються "покарати", "дотиснути" Україну: мовляв, чому ви від нас пішли? Українські політики час від часу роблять на адресу Росії якісь дрібні капості. В результаті - коґнітивний дисонанс, абсолютне нерозуміння і небажання чути одне одного.
На раціональному рівні очевидно, що Росія і Україна мають дуже багато спільних інтересів. Але особисто я не бачу можливостей для російсько-українського порозуміння ще років десять, а то й більше - допоки в російській еліті не з'явиться покоління, здатне сприймати Україну "на рівних", а в українській еліті - покоління, здатне мислити суб'єктно, самодостатньо і второпати , що Західна Європа - це зовсім не "земний рай".
- Чи не є Євразійський союз продовженням концепції "Русского міру", яку пропагує РПЦ?
- Дуже правильне порівняння! Путінський Євразійський союз, звичайно ж, слід порівняти з улюбленою ідеєю святійшого патріарха Кіріла про "Русскій мір". "Русскій мір" - це трохи модернізована традиційна панславістська концепція, що закликає об'єднати під владою Московського патріарха всіх пострадянських православних слов'ян. І знову-таки, цей концепт "спіткнувся" об Україну. Євразійський союз - концепція не панславістська, а євразійська, мотивована не геокультурними, а геоекономічними і частково геополітичними аргументами.
До теми:
