Актуально
35940 переглядів
 |
Оскільки на весіллі присутнє усе село в повному складі, а від сусідніх — делегації, то графік шлюбів узгоджується заздалегідь, бо ще ж є й проводи до армії. І кочує село з одного двору до другого без вільних субот і неділь, аж доки не переженять усіх бажаючих і не проведуть призовників до армії.
В літературі весілля та звичаї, що живуть століттями, описані й без мене. А я згадаю неповторний та винятковий для народних гулянь 1985 рік. Країна поринула в боротьбу з пияцтвом. По сільрадах, профкомах та виробничих підрозділах йшли засідання громад «За тверезість». І в цих тяжких умовах наближалась така довгождана осінь — шлюбна пора.
Безалкогольне весілля на селі! Такий був вердикт райкому партії у світлі рішень пленуму ЦК КПРС. Нагляд за виконанням рішення пленуму, як на крайнього, лягав на плечі секретаря колгоспної партійної організації. Як не крутили питання, з якого боку до нього не підходили, та мета пленуму ніяк не збігалася з метою весілля.
На дуже розширеному партійному зібранні думку думали, раду радили не годину і не дві, та й надумали застосувати політику подвійних стандартів. Ухвала парткому — боротися, ухвала поза парткомом — святкувати. Опрацювання подробиць було покладене на окрему підпільну креативну групу. До групи ввійшли «стійкі бійці за тверезість» та дільничний інспектор для врахування його думки.
В дусі часу з’являлися нові плакати: на колгоспній конторі — «Тверезість — норма життя» , на крамниці -" Бій — пияцтву", на клубі — "Пияцтву ганьба «. У сільській сатиричній газеті вже вічний персонаж — тітку Марію, яка несе з ферми додому банку молока, змінили завзяті шанувальники оковитої. А паралельно, то там, то тут, курився по садках і вишняках димок з літніх плит, і запах браги плив по селу… Під грушами та вишнями закопувався свіжий продукт найвищого ґатунку, збільшувався раціон кабанчикам та свинкам, чию долю було вже вирішено. Дільничний, для видимості своєї роботи, згідно з графіком, штрафував окремих господарів за домовленістю. Отак село боролося за тверезість і готувалось до весільної пори.
Перше безалкогольне весілля… Дядько Гнат і тітка Олена віддають дочку Галину за парубка Степана.
Викупивши насухо за цукерки та карбованці наречену, в причепуреній колгоспній „Волзі“, в супроводі зграї дітей, Степан віз Галину сільськими вулицями до сільради. Родичі вирушили коротким шляхом, через город, позаяк сільрада межувала з плантацією гарбузів в кінці садиби батьків нареченої. Попереду йшов, перев’язаний рушниками, сват, з сумкою мінеральної води та лимонаду. За ним човгали інші, з прісними обличчями , в роздумах над незвичністю.
Без традиційного розігріву почала розпис молодят секретар сільради. Читала прийнятий текст, кореспондент записував і фотографував, баяніст на тверезо рипав на баяні. Щасливі молодята, щойно об’явлені подружжям, одягали обручки одне одному.
Публiкацiї за темою «Україна - це Я!»:
