- Гоголь, зупиняючись у німецьких готелях, підписувався як “Гоголь-українець”. Гоголя не любили в Росії, бо героїчною і красивою показував він Україну, а нерозумною і дикою Московщину. “Киньмо Московщину… Для кого ми працюємо?… Поїдемо до Києва, адже він наш, не їхній”, – писав він у листі до другого українця – Михайла Максимовича, видатного нашого вченого-природознавця, історика, філософа, фольклориста.
Людина - це не тільки тіло і розум, а ще й душа! Щоб тіло було здоровим, потрібно займатися спортом і правильно харчуватися. Щоб бути розумним, потрібно навчатися, розвиватися, вдосконалюватися. А як бути з душею? Що потрібно робити для того, щоб на душі завжди було тепло і світло?
Як люди будуть жити всі зі світлою душею,
То сонце правди й доброти засвітить над землею.
Хай буде чистою твоя душа і вчинки всі чудові,
Будь добрим, праведним завжди в думках, на ділі, в слові.
Надія Красоткіна
Душа - це безсмертна субстанція, якась нематеріальна сутність, в якій виражена божественна природа людини. Багато вчених до цих пір сперечаються про те, де все-таки знаходиться душа? Її розташування в тілі людини визначалося головним чином багатством фантазії того чи іншого народу. Одні вважали, що душа знаходиться в голові, інші поміщали її в діафрагму, треті в серце, дехто вважав, що душа знаходиться в волоссі, а є й такі, які взагалі заперечують її існування.
Як би там не було, але душу не можна побачити чи помацати, її можна хіба що відчути. Відчуваючи радість, люди кажуть: «Душа співає». І кожна людина хоче, щоб його душа співала якомога частіше, а ще краще - безперервно. Ось кілька простих дій, які допоможуть цього досягти:
Прощайте і просіть пробачення!
Чи доводилося вам просити прощення? А ви самі прощали коли-небудь? Думаю, що так! З власного досвіду я добре знаю, що пробачити набагато важче, ніж самому попросити пробачення. Чому так? Та тому, що кожного з нас в дитинстві змушували просити вибачення, але не прощати. І далеко не всім пощастило з батьками, які самі вміли говорити дитині «пробач», визнаючи свою неправоту в тій чи іншій ситуації.
Як би не було важко, але прощати обов'язково потрібно, тому що сенс прощення у звільненні насамперед себе самого від тяжкості на душі. До тих пір, поки ви не пробачили кривдника, ви визнаєте, що він має над вами владу, що він змушує вас страждати, мучитися, носити образу в душі і тим самим руйнувати себе зсередини.
А є такі люди, яким нереально важко просити пробачення. Вони переживають те, що трапилося, дорікають собі за те, що образили людину, а сказати елементарне «пробач» не можуть. Але ж насправді це зовсім нескладно - просто підійти і вибачитися, визнати свої помилки, спробувати їх виправити і звільнити свою душу від тяжкого вантажу. Якщо зважитися на розмову дуже складно, то можна написати листа. Адже в письмовому вигляді вибачення даються набагато легше, ніж в усній.
Сповідайтеся!
Для того щоб висповідатися, не обов'язково ходити до церкви, тим більше якщо ваш спосіб життя не передбачає такого роду проведення часу. Досить просто вилити душу. Адже не даремно кажуть у народі: «Виговоритися - і стане легше». Причому виливати душу можна як близьким людям (батькам, дітям або друзям), так і абсолютно незнайомим (на інтернет-форумах), а можна навіть самому собі (якщо хтось любить вести щоденник).
Коли виговоритися будь-яким з обраних способів, то стає легше, проблеми відходять на другий план, з'являється ясність у голові, промальовуються шляхи їх вирішення. Виплеснув свою біль, ви звільняєте в душі місце для чогось хорошого, чогось, що принесе вам радість і бажання йти далі по життю легкими кроками, а не нести у себе за пазухою цілий віз проблем.
Вигулюйте душу!
Нові враження дуже важливі для вашої душі. Навіть якщо вашою місією є служіння іншим людям, ніколи не потрібно забувати про себе. Визначте для себе, що вам цікаво, що вас захоплює, від чого ви отримуєте задоволення, і час від часу влаштовуйте своїй душі свято. Це може бути подорож або похід до театру, перегляд улюбленого фільму або читання цікавої книги, в'язання, конструювання, живопис, спів, танці, спорт, шахи, шопінг і т.д. Що завгодно! Аби після всього цього у вас було дуже добре на душі.
Діліться душею!
Періодично кличте гостей у свій дім, пригощайте їх чаєм з солодощами або чим-небудь міцнішим. Головне, - не забувайте, що будь-яке застілля має бути душевним, а не зводитися до поїдання кулінарних шедеврів. Запрошуйте тих людей, яких ви любите, кому вірите, з ким вам комфортно і затишно. Діліться з ними своїми радощами, відвертими думками, обговорюйте цікаві і хвилюючі теми, співайте задушевні пісні. Все це дуже зближує і розкриває ваш внутрішній світ.
Допомагайте іншим!
Коли ми допомагаємо іншим людям, роблячи це від чистого серця, то в душі щось відбувається. Ми отримуємо відчуття задоволення і щастя, відчуваємо приплив енергії і цілеспрямованості. Виходить, що, допомагаючи іншим, ми допомагаємо одночасно і собі.
Хтось хоче врятувати цілий світ, а хтось підтримати окрему людину. Тут не має значення масштаб вчинку, - більш важливо, як те чи інше діяння вплинуло на вас самих. Якщо ви займаєтеся благодійністю, але робите це виключно для «галочки», не отримуючи від цього ніякого задоволення, то в такої допомоги просто немає сенсу.
Як бачите, дбати про власну душу зовсім нескладно, потрібно просто про неї не забувати!
Душа — за вченням давньоукраїнських волхвів — жива духовна плоть людини, що визначає її вдачу, поведінку, діяльність, взагалі — долю. Міститься в єстві людини. Волхви вважали, що бувають душі світлі й темні. Після смерті людини світла душа. — по сорока днях прощання з світом та фізичною плоттю своєю — лине у Вирій, де має постійне місце вічного райського проживання. Темна душа провалюється в підземне чорне царство (пройшовши 12 мученицьких сфер пекла) і стає слугою Чорнобога.
Волхви твердили, що є люди, котрі несуть у собі дві душі водночас — світлу і темну, які борються між собою і цим визначають поведінку людини, міру її добрих і злих вчинків (люди з подвійною душею, як правило, кінчають життя самогубством, вважали волхви).
За уявою давніх українців, більшість душ недовго перебуває у Вирії чи Підземеллі — це стосується душ діяльних («невсипущих»), тих, які «рвуться на землю», до справи. Таким Род і Чорнобог дозволяють повертатися і втілюватися в новонароджених, не повертаючи, однак, свого попереднього фізичного образу.
Відродженню і перевтіленню душі волхви надавали великого значення. За їхнім вченням, душі померлих відроджуються не лише в людях, але і в тваринах, деревах, рослинах, в нових струмках, річках тощо. Скажімо, душі мужніх воїнів і дужих ратаїв відроджуються в дубах та інших деревах. Тому волхви дозволяли використовувати на паливо лише сухе зілля та повалені Стрибогом (вітром) чи Перуном (блискавкою) дерева. Зате на будівництво житла волхви заохочували використовувати дуб. Хата, збудована з дубової деревини, на думку волхвів, містить у своїх стінах душі колишніх воїнів та орачів. Тож у такій хаті, твердили волхви, і виростатимуть добрі воїни та працьовиті орії.
Всі ті світлі душі померлих, що містилися в будівлі, підпорядковувалися ДОМОВИКУ.
Відроджуватися і перевтілюватися душа могла, на думку волхвів, обмежену кількість разів (три, чотири, сім, вісім, дев'ять і дванадцять разів — у залежності від своєї «потужності»). Далі душа «втомлювалася» і летіла до Вирію на вічне проживання.
Давні українці всіляко намагалися не допустити відродження темних душ (наприклад, обкладали місце, де могла народитися дитина, рушниками та ряднами з вишитими та витканими стрілами Перуна, зображеннями Берегині і Мокоші тощо).
З душею пов'язували загадкові явища в житті. Якщо, казали волхви, за тобою десь по дорозі унадився собака — не жени його геть, а приведи додому і нагодуй — то душа твого померлого родича чи ближнього тужить по тобі, хоче бути біля тебе... Коли до тебе під вікно прилетіла пташка та ще й стукнула дзьобиком у шибку — мерщій роздай милостиню старцям чи понеси що-небудь у дар сусідові, ближньому своєму, бо то душа померлого принесла тобі якусь звістку й нагадала про себе.
Роздавати милостиню чи робити якесь добро — то, на думку волхвів, поминати передусім душі померлих, нести їм радість і втіху тощо.
У вченні волхвів про душу відбилися первісні гуманістичні основи української народної моралі, філософії, міфології, космогонії.
Вчення волхвів про душу було втрачене після 988 року...
Актуально
35028 переглядів
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
