Актуально
39683 перегляди
 |
Сонячна Трійця
З глибокого філософського осмислення сил і принципів Сонця прийшла концепція Трійці, як вона розуміється сьогодні. Доктрина Триєдиного Божества притаманна не лише християнській або Мойсеєвій теології, але утворює помітну частину догм великих релігій як стародавнього, так і сучасного світу.
У персів, індусів, вавилонян і єгиптян були свої Трійці. У кожному випадку вони представляли потрійну форму одного Верховного Розуму. У сучасному масонстві Божество символізується рівностороннім трикутником, три сторони якого подають первинні прояви Вічного, приховане полум'я, що назване євреями Іюд. Якоб Беме, тевтонський містик, називає Трійцю Трьома Свідками, за допомогою яких Невидиме стає відомим видимим осяжним Всесвітом.
Витоки Трійці зрозумілі всім, хто спостерігає щодобові появи Сонця. Ця куля, будучи символом Світла, має три різні фази:
- схід Сонця (світанок),
- час, коли Сонце стоїть у зеніті (опівдні),
- та захід.
Філософи, відповідно, розділили життя речей на три різні частини:
- зростання,
- зрілість
- і занепад.
Між сутінками сходу і вечірніми сутінками є час блискучої слави - опівдні.
Бог-Отець, Творець всього світу, символізується світанком. Його колір блакитний, бо Сонце під час сходу одягнене в блакитний туман.
Бог-Син, Просвітлений, посланий бути свідком Свого Отця перед усіма світами, є небесною кулею опівдні, сяючою і блискучою, золотоволосим Спасителем Світу. Його колір - жовтий, і влада Його безмежна.
Бог Дух Святий є захід, коли денна куля в червоному вогняному вбранні зупиняється на момент на лінії горизонту, і потім зникає у темряві ночі для поневіряння по нижчим світам, і пізніше виникає тріумфально з обіймів пітьми.
Для єгиптян Сонце було символом безсмертя, бо, вмираючи щоночі, воно повстає з кожним світанком.
Але Сонце робить не тільки цю щоденну подорож; воно відправляється також у своє річне паломництво, під час якого проходить через дванадцять небесних осель, залишаючись в кожній тридцять днів. На додаток до цього є ще й третій шлях Сонця, який називається прецесією рівнодення, в ході якого воно здійснює поворотний шлях через дванадцять знаків Зодіаку по одному градусу за кожні сімдесят два роки.
Щодо проходження Сонця раз на рік через дванадцять небесних осель, Роберт Хьюітт Браун , “32 °”, робить таке наступне ствердження:
"Сонце, здійснюючи свій шлях серед цих "живих створінь" Зодіаку, якщо говорити мовою алегорій, або приймає природу знака, або торжествує над знаком. Сонце, таким чином, стає Биком у Тельці і обожнюється у такому вигляді єгиптянами під ім'ям Апіса, асирійцями - як Бел. У сузір'ї Лева Сонце стає переможцем Лева, Геркулесом, в Стрільцах - Лучником. У Рибах воно риба - риба-бог Дагон у филистимлян або Вішну в індусів".
Ретельний аналіз релігійних систем язичництва дає багато свідчень того, що їх жерці служили сонячній енергії і що їх Верховним Божеством в кожному випадку був Божественне Світло в персоніфікованому вигляді. Годфрі Хіггінс після тридцяти років вивчення витоків релігійних вір дотримується тієї думки, що "все боги античності розчиняли себе в сонячному вогні, який виступав іноді як сам Бог, іноді як емблема або шхінах (присутність Всевишнього, у тому числі і в фізичному аспекті) цього високого принципу, відомого під ім'ям творчого Буття чи Бога".
Єгипетські жерці на багатьох церемоніях носили шкури лева, які були символом сонячної кулі, оскільки Сонце піднесено, величаво і найбільш вдало розташоване в сузір'ї Лева, яким воно править і яке певний час є основним принципом небесної дуги. Знову-таки Геркулес є Сонячне Божество, оскільки цей могутній мисливець здійснює свої дванадцять подвигів, і Сонце, подорожуючи по дванадцяти домівках зодіакальної стрічки, здійснює дванадцять важливих і благодійних для людської раси справ, корисних і для Природи в цілому. Геркулес, подібно до єгипетських жерців, носить шкуру лева на поясі. Самсон, єврейський герой, як випливає з його імені, також є сонячним божеством. Його сутичка з нубійським левом, його битва з филистимлянами, що представляють Сили Темряви, і його подвиг з унесеними воротами Гази - все це відноситься до сонячної діяльності. Багато стародавніх народів мали кілька сонячних божеств; насправді все боги і богині, принаймні, частково, поділяли з Сонцем його променистість.
Орнаменти золотом, що використовувалися жрецтвом в різних релігіях, знову-таки є тонкою вказівкою на сонячну енергію, те ж відноситься і до царської корони. У стародавні часи вістря корони розходилися назовні, подібно сонячним променям, а в нинішній час вістря або зовсім прибрані, або загнуті всередину, і в точці їх зустрічі поміщена куля або хрест. Багато стародавніх пророків, філософів і знаті носили скіпетр, верхній кінець якого закінчувався кулею, що випускає промені. Всі царства на землі були копіями царств Небесних, які, в свою чергу, найкраще символізувалися сонячним царством, де Сонце править, планети утворюють його раду, а всі мешканці Природи є підданими його царства.
Багато божеств були асимільовані з Сонцем. Греки вірили, що Аполлон, Вакх, Діоніс, Сабазіс, Геркулес, Ясон, Улісс, Зевс, Уран і Вулкан поділяють або видимі, або невидимі атрибути Сонця. Норвежці вважали Бальдера Прекрасного сонячним божеством, а Одін часто асоціювався з небесною кулею, особливо через своє одне око. У єгиптян Осіріс, Ра, Анубіс, Гермес і навіть таємничий Аммон мають схожість з сонячним диском, Ісіда була матір'ю Сонця, і навіть Тифон, Руйнівник, брав форму сонячної енергії. Єгипетський сонячний міф концентрується навколо особистості таємничого божества, званого Серапісом. Два центрально-американських божества Тескатліпока і Кецалькоатль, які часто асоціювалися з вітрами, поза всяких сумнівів були сонячними божествами.
У масонстві Сонце мало багато символів. Одним з виразів сонячної енергії був Соломон, чиє ім'я Сол-Ом-Он(він) є іменем Вищого Світу на трьох різних мовах. Хірам Абіфф є також сонячним божеством. Вражаючі приклади важливої ролі, що відводиться Сонцю в символах і ритуалах Масонства, дані Джорджем Олівером в його "Словнику символічного масонства".
"Сонце сходить на сході, і схід є місцем для Боготвірного Майстра. Оскільки Сонце є джерелом всього світла і тепла, остільки і Боготвірний Майстер оживляє і зігріває братів в їх роботі. У стародавніх єгиптян Сонце було символом божественного провидіння".
Жерці Містерій були прикрашені багатьма знаками з емблемами сонячної сили. Золота вишивка на спині шати католицьких священиків означає, що вони є емісарами та представниками Sol Invictus, Сонця Непереможного.
До теми:
