Чи можуть ужитися разом лід і полум’я? А екстраверт і інтроверт? І хто взагалі це такі? Як діти так і дорослі.Поняттями «екстраверт» і «інтроверт» в психології описуються два різних типи особистості. Вперше ці терміни з’явилися в роботі К. Г. Юнга «Психологічні типи» (1921).
Психолог Катерина Бурмістрова докладно розповідає про відмінності між екстравертами і інтровертами, про складнощі спільного життя з представниками цих типів особистості, про шляхи подолання цих труднощів.
Різниця темпераментів
Екстраверти («екстра» - назовні) - це люди, у яких всі основні події лежать у зовнішньому світі, - в основному в царині міжлюдських відносин.
Екстраверт справляє враження надто товариської людини, у нього може бути величезна кількість знайомих, і при цьому всі такі знайомства можуть бути не надто глибокими і не надто надійними.
Для людей інтровертного типу більш значним і важливим є те, що знаходиться у них всередині.
Якщо людина - інтроверт, це не означає, що вона сидить цілими днями вдома, втулившись у книгу, комп’ютер або картину, що вона малює. Така людина може бути сильно соціалізованою. Але найважливіші для неї події - це ті, що відбуваються в її внутрішньому світі. В інтровертів не буде 438 друзів в різних соціальних мережах (чи в реальному житті), це може бути два-три друга, але зате це відносини - якісні, надійні, що зберігаються іноді на все життя.
Екстраверту, для того щоб пережити подію, потрібно про неї комусь повідомити, хоча б по телефону, або набити коротенький пост в соціальній мережі. І тоді подія буде вважатися такою, що відбулася.
А для інтроверта відразу розповісти про подію, - це як ластиком її стерти. Йому спочатку потрібно цю подію в собі пережити, вибудувати своє до неї відношення, і вже потім він зможе нею ділитися.
Джерела енергії екстраверта
Енергетичними джерелами екстравертів, в першу чергу, є люди. Якщо немає можливості поділитися враженнями та почуттями, то настрій у них падає, - якщо хронічно відсутня можливість поділитися своїми переживаннями, людина може стати буркотливою. Дитина-екстраверт - задоволена, щаслива і може себе пристойно поводитися, коли у неї є можливість спілкуватися з іншими дітьми.
Потреба в людях - це не комплекс неповноцінності, вона існує не тому, що людина в себе не вірить і їй потрібні інші. Дитині-екстраверту, як і дорослому, часто потрібні люди, щоб відчувати себе живим.
Для екстраверта спілкування - це джерело енергії, акумуляторна батарея, яка повинна періодично підзаряджатися. Певний час він може не практикувати спілкування, а занурюватися в себе, але навіть занурений в діяльність або систему поглядів, що не вітає спілкування, екстраверт все одно знайде можливість себе застосувати, реалізувати своє прагнення до спілкування з іншими людьми.
Перекривати ці канали безглуздо і жорстоко. Наприклад, батьки можуть бути пристрасними противниками дитячих закладів, не бажати віддавати дитину в садок, школу. Саме по собі це бажання не добре і не погане. Але цей вибір не всім дітям підходить. Дитина-екстраверт, поки ви її в садочок не відведете, вам «винесе мозок». Тому що все спілкування, яке йому необхідне, він буде вибивати, витягувати з вас.
Наступне джерело екстраверта - чудове, але не всі дорослі це усвідомлюють. Це - похвала, бажано словесно виражена або відчутна - начебто медалі. Екстраверт каже: «Я посуд помив». Правильна реакція не «угу», а медаль. Інтроверту теж потрібна похвала, але якщо ви будете хвалити його так, як екстраверта, то у нього виникне відчуття, що ви потішаєтеся над ним. Похвала і коментарі повинні бути доречними і тонкими.
Дорослих екстравертів, що вже все розуміють, дуже надихає похвала, у них від неї сили додається. Похвала для екстраверта - зворотний зв’язок, позитивне підживлення.
Третє джерело енергії екстраверта - сприяння в розмірковуванні шляхом розмови. Екстраверти думають, коли розмовляють. Якщо їм щось заважає обговорити, - їм складно додумати. Щоб щось вирішити, з ними потрібно обов’язково поговорити. Екстраверти не базікають, це просто роздуми вголос.
Джерела енергії інтроверта
Енергетичне джерело інтроверта - по-перше, час на самоті. Якщо в родині є інтроверт, повинна бути виділена зона, в яку людина зайшла - і це стає маркером: «до мене не чіпляйтеся». Добре, якщо формується «законодавство», щоб в цій зоні людину не чіпати.
Наступне джерело інтроверта - вільний простір. У нас дуже часто, навіть у великих квартирах, немає ні в кого власного місця. Інтроверту воно конче необхідне. Часто такими місцями усамітнення стають ванна або туалет, єдині приміщення, які зачиняються...
Наступне джерело енергії інтроверта - час на роздуми. Наприклад, вам потрібно повести в театр дитину-інтроверта, а вона не надто вже й любить кудись ходити. Для того, щоб не виникло утруднення, можна використовувати систему східчастих оповіщень: «Знаєш, у місті є один цікавий театр. Взагалі, театр - це таке цікаве місце...» Не відразу пропонувати, а колами ходити, - дати час звикнути, що театр є, що він має відношення до людей, і до нього він (інтроверт) теж може мати стосунок. Дати час на осмислення факту, особливо, якщо це пов’язане зі збільшенням кількості людей, зовнішнім заходом.
Вимагаючи негайної відповіді у інтроверта, ви ніби відбираєте у нього енергію. Вимагаючи негайної розмови про враження - також. Дуже часто неврахування цієї особливості в спілкуванні є початком тріщини і збільшенням дистанції в подружніх стосунках. Чоловік-інтроверт приходить з роботи, - дружина: «Ну як справи?» Чоловік: «Нормально». На 1001-е «нормально» вже питань не виникає.
Головне, - в одного склалося враження, що з ним не хочуть ділитися, а в іншого - враження, що його трясуть як липку і з нього хочуть щось отримати. Треба дати чоловікові час. 40 хвилин на вході - це золоте правило. Дітям, навіть маленьким, можна пояснити, що тато чи мама приходять з роботи втомлені, вони зараз не можуть спілкуватися, татка можна поцілувати і дати йому можливість «відкиснути».
І останнє джерело енергії інтроверта - це можливість не відволікатися. Зазвичай, коли є сім’я і господарство, доводиться робити багато справ одночасно. І тільки жінки-інтроверти розуміють, що це сильно втомлює - однією рукою помішувати суп, іншою підмітати підлогу, третьою - дитину тримати, четвертою брати телефонну слухавку.
Спробуйте інтроверту будь-якої статі, що занурився в якесь заняття, сказати: «Слухай, сходи, будь ласка, молоко вимкни!» Нормальне прохання, нічого особливого, але це може призвести до катастрофічних наслідків, тому що це переривання повертає інтроверта на нульовий рівень у справі, від якої його відірвали.
Можна навести класичний приклад зі шкільного життя: старша школа, учень (або учениця) відповідає у дошки: «Це завдання можна вирішити 6-ма способами. Перший спосіб такий-то. Другий спосіб, - а він в цій ситуації може бути кращим, - такий-то». «Так, Петренко, швидше давай вже». Петренко переривається. «Це завдання можна вирішити 6-ма способами. Перший спосіб такий-то ... » Людина повернулася в нульову точку. У неї думки вишикувані, вона не може перескакувати. Це не шкідливість, не патологія, не розумовий дефект, а особливість мислення людини такого типу.
Якщо інтроверт заговорив, значить у нього в голові вже вибудована схема.
І дитині, і дорослому потрібно, усвідомивши типологію, вчитися підзаряджатися. Вчитися бачити, коли сили вичерпуються, і вчитися, виходячи з тих ресурсів, які є на даний момент, шукати нові сили. Потрібно знати, які ситуації найбільш виснажують той чи інший типаж.
 |
Спробуйте вгадати - де екстраверт, а де - інтроверт? |
Увага, стикування!
Як зістикувати ці різні способи жити? Перший крок - усвідомити, що ви маєте в наборі. Чистих типів немає, але якісь риси повинні окреслитися. Потрібно зрозуміти, що саме у вашій родині пов’язане з цією типологією.
Друге - дати назву ситуації. Назвати - це на 30% її видозмінити. Наприклад, так, - у нас є вечірній пік конфліктів: «Один прийшов, і йому треба посидіти на самоті. Другий насидівся вдома і йому хочеться поговорити. Що ми зможемо зробити?»
Наступний крок - усвідомити свої нормативні конфлікти і поміркувати про них з точки зору відмінності типологій. Може, мамі потрібно взяти спортивний абонемент у який-небудь фітнес-клуб, і тоді вона отримає враження? Або дешевше буде увімкнути дитині шкідливого мультика, щоб обидва інтроверта змогли прийти в себе? Ідея в тому, щоб кожного члена родини навчити тримати свій тонус в прийнятному стані і не заважати робити це інакше. А дитині допомогти, - якось навчити, підказати, зорганізувати. Сама вона цього зробити не зможе.
Дуже важливо, щоб на вас не впливала така «чудова» ідея, що ніби людину можна перевиховати. «Зараз вона така, тут ми на неї натиснемо, пояснимо, що краще по-іншому жити. І тут вона зміниться, і буде нам всім щастя». Типологія довільно не змінюється. Її потрібно усвідомлювати і враховувати.
Що найскладніше при взаємному врахуванні типології в родині? - особисті інтереси. Основна перешкода - аргумент «я постарався більше». «Я на лекцію сходив. Все записав, намагаюся це втілити, а він (вона), гад, пальцем не поворухнув». І це може досить сильно впливати на стосунки в родині, - ніби якщо я буду щось робити, від мене убуде. Насправді переможених не буде. Хоча, звичайно, хочеться симетричності дій.
Чоловік думає, що дружина сходила на лекцію, їй там якась тітка щось у вуха наговорила, і тепер вона хоче його просвітити.
Але інформація не передається вгору по системі сімейних сходів. Нав’язлива передача без запиту не може працювати. А якщо хоч на йоту змінюється ваша поведінка, то джерело інформації, яке посприяло реальній зміні поведінки, стає все більш достовірним, буде оточене все більшою повагою.
Для того, щоб інша людина щось сприйняла, потрібно спочатку отримати дозвіл на вхід - чи готова вона поговорити. Активне нав’язування - це один з типових нормативних конфліктів між інтровертами і екстравертами.
Є такий тип в психології - недобровільний пацієнт: це коли один іншого привів на прийом до психолога за руку. Це суцільна шкода і для відносин, і для людини. Тільки коли у вас є запит - ви слухаєте.
Розширення в пізнанні психології можуть бути і корисні, і шкідливі для сім’ї. Це не повинно стати відбійним молотком, способом впливу на ближнього в сторону його покращення. Головне - не позбавляти іншого того, що йому потрібне і не потрібне вам. І не нав’язувати те, що йому не потрібне. Не потрібні інтроверту заняття в колективі. Нічого він не отримує, крім втоми. Він сидить у товаристві незнайомих людей, простору немає, купа не потрібних йому вражень. А екстраверту потрібно прийти, на світ подивитися, себе показати, - і він уже відпочив.
Реакції на стрес
У екстраверта й інтроверта є дві можливі реакції на стрес, перевантаження, чи щось надмірне в житті. Є можливість відреагувати екстрапонятивно (назовні) - накричати, поділитися по телефону, розповісти двадцяти особам про те, що з тобою сталося.
Екстраверти так чинять досить часто.
Але у них є можливість прореагувати на стрес іншим, інтропонятивним чином. Це реакція, що спрямована всередину, коли якась подія надмірно посилює внутрішнє переживання.
Для екстравертів більш небезпечними можуть бути прояви першого роду. Ці люди і так надто експресивні, і, якщо вони в стресі виражають себе назовні, ця експресивність може виплескатися в агресію.
Для інтровертів небезпечною може бути занадто сильна реакція всередину, адже у них і так є велика тенденція занурення у внутрішні переживання. Під час стресу реакція всередину може призвести до повного занурення в себе, до чогось, схожого на депресію, до ізоляції, відриву від світу (
аутизму - прим. «Аратти»).
Прийняття типології дитини
Типологію потрібно приймати як зовнішність дитини. Це не завжди проста справа - прийняти дитину такою, якою вона є (
власне, це стосується і дорослих - прим. «Аратти»). Дуже важливо усвідомити темперамент своєї дитини не в негативних термінах. У кожного темпераменту є і сильні, і слабкі сторони. Не можна сказати, що один тип краще іншого, що інтроверт краще екстраверта. Це різні люди, по-різному сприймають світ, і у них різні ходові переваги.
Наприклад, дитина прокидається рано вранці, збудлива. - іншими словами, жайворонок. До неї причіплюється ярлик - «фашист», - тому що не дає батькам поспати. Часто певна незручна чи погано зрозуміла риса характеру отримує негативне найменування, нормальна нейтральна якість отримує конкретно негативну ознаку. А самосвідомість і самооцінка маленької дитини будується зовні й усередину. «Мама каже, що я дурень, значить я дурень. Розумний хлопчик - значить я розумний хлопчик».
Дитина про себе думає так, як ми про неї говоримо: ми, Марія Іванівна в дитячому садочку і кілька друзів. І тільки в більш пізньому віці вона може додуматися і сказати: «Сама дурепа». Малеча буде все слухати, вбирати, будувати свою самооцінку.
Темперамент можна прийняти, і від цього буде всім користь, тому що ви будете розуміти, що це і як можна буде це використовувати, де сильні сторони.
Або можна його не прийняти. А оскільки сховати його нікуди не можна, дитина (або дорослий) буде невротизована, а ККД буде меншим. Це як проти вітру плювати, плисти проти течії. Якість темпераменту можна використовувати як рушійну силу. А боротися з цим так само марно, як боротися з вітром.
Нераціональні способи у вирішенні проблем
Комп’ютерна гра - спосіб для інтроверта побути наодинці з самим собою. Будь-яка екранна залежність буде мати за джерело те, що «поки ти тут, тебе не чіпають». Ти усамітнився, мочиш своїх монстрів, вони віртуальні, їх насправді немає, вони від тебе нічого не хочуть, не вступають в контакт з тобою. І всякі інші звички, - типу куріння і алкоголю, теж можуть мати подібне підґрунтя.
Був випадок: прийшла пара на сімейний прийом до психолога, у чоловіка початкова стадія алкоголізму. Стали з’ясовувати, коли він п’є. Чоловік каже: «Працюю повний робочий день, підходжу до під’їзду (а вдома - кілька дітей, дружину мені шкода, вона за день втомилася, намучилася, зараз треба їй допомагати), я як про це подумаю, не можу не випити пляшечку». І він біля під’їзду п’є.
Дуже хороша сімейна людина, дуже відповідальний тато. До поганого у них не дійшло, але стало зрозуміло, звідки пляшка. Або приходить він додому. Діти на нього липнуть, а йому б посидіти 20 хвилин. І він «доганяється» ще і вдома. Він як вип’є, - контури реальності розмиваються, і він фактично один.
Алкоголізм може бути ще й від того, що людині складно вступити в контакт, вона дуже стримана, застебнута на всі гудзики. А вип’є трошки - розслабиться. Таких випадків чимало.
Зміна типології
Впродовж життя переважання екстра-та інтровертованих рис може змінюватися. Не за день або тиждень, але за певні тривалі проміжки часу може змінюватися значно.
Зміна типології - актуальне в наш час явище (
і дуже небезпечне, оскільки така зміна відбувається під впливом негативних соціально-психологічних чинників і тим самим порушується закладений в генах психотип людини - прим.«Аратти»). Часто хронічно перевантажені екстраверти починають проявляти риси характеру інтроверта. Наприклад, чоловік екстравертованого типу хронічно перевантажений роботою, а робота в нього пов’язана з великою кількістю спілкування. І він на цій роботі проводить не вісім годин в день, а більше, без вихідних і тривалих відпусток, залишаючись ще й в режимі online після того, як закінчив перебування на роботі. А вдома у нього дружина з маленькими дітьми, і це теж передбачає спілкування.
За кілька років такого життя характер у нього може сильно змінитися. Він не зіпсується, але потреба отримувати враження із зовнішнього світу буде в нього так перенасичена, що може почати перероджуватися в щось інше. Хронічно перевантажений екстраверт починає поводитися як засмиканий інтроверт.
Записала і підготувала Тамара Амеліна. Переклад - «Аратта-Україна»
Актуально
196089 переглядів
До теми:
