Кам’яна Могила: як виникла гора у випаленому сонцем степу

Безкраї степи Запоріжжя в народному баченні зазвичай пов’язуються зі славними традиціями українського лицарства – козацтва, і багато кого може здивувати наявність тут пам’ятки сивої давнини – Кам’яної могили – археологічного музею під відкритим небом та святого місця паломництва з тисячолітньою історією.

Багато легенд складено про це диво природи. Одна з них, татарська, оповідає: провинився богатир Богур перед Аллахом, і той покарав його: повелів вирвати руками з найближчого гірського кряжа камені і скласти з них на березі Молочної річки гору такої висоти, щоб з неї на всі боки був видний степ. Виконуючи волю Аллаха, Богур рвав з кряжа величезні камені, переносив їх на собі і складав у вказаному місці один на іншій. Щоб швидше закінчити роботу, вдався він до хитрості: нещільно складав камені. Більше половини роботи вже було зроблено, коли Богур, утягуючи чергову глибу, оступився і провалився в одну із залишених ним між каменями щілин, загруз там і помер з голоду. Така кара спіткала його за бажання обдурити Аллаха. І наказав Аллах вітру засипати піском всі щілини і накрити тіло багатиря, кістки якого і понині знаходяться там.

У безкрайньому степу поблизу селища Мирне Мелітопольського району Запорізької області здалеку видніється величний і самотній кам`яний пагорб. Обвітрені за мільйони років, оброслі зеленувато-сірим лишайником глиби піщанику дивують уяву своїми химерними і фантастичними контурами. У народі пагорб споконвіку називають Кам`яною Могилою, адже тисячі років тому прадавні мисливці, скотарі і землероби вірили, що високі кургани в степу – це могили предків.

На диво, але Кам`яна Могила – це виключно витвір природи. В наші дні висота пагорба досягає 12 метрів. На 3 гектарах площі налічується близько 3 тисяч плит. Це не безладне нагромадження піщаникових плит, а правильно розвалений кам`яний панцир, печери і гроти якого виявилися дуже зручними для культово-обрядових цілей. Для наших далеких пращурів цей пагорб був «Священною горою», місцем паломництва. Впродовж багатьох тисячоліть сюди йшли стародавні мисливці, скотарі, чисельні народи: кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, печеніги, хазари, половці. Кожен, хто приходив сюди, знаходив для себе усамітнене місце, створював своєрідний вівтар і здійснював релігійні обряди.

На стінах гротів та печер древні люди залишили тисячі малюнків – петрогліфів (з грец. – «різьблення по каменю»). Їх своєрідність в тому, що малюнки наносилися на піщаник не фарбами, як, наприклад, у Франції або на Південному Уралі, а вирізьблювалися шматком твердого каменя і лише інколи покривалися мінеральними чорними і червоними фарбами. Унікальність пам`ятки полягає в тому, що в її малюнках перетинаються сліди різних історичних епох – від епохи пізнього палеоліту до середньовіччя. Хронологія петрогліфів охоплює величезний період від XXIV-XXII тисячоліття до н.е. до X-XII століть.

Кам`яна Могила, підносячись в Приазовському степу поблизу міста Мелітополь, феноменальна сама по собі в загальнолюдському розумінні. Вона давніша за Стоунхендж, єгипетські піраміди та всі зіккурати Сходу. Тому і була вона впродовж багатьох тисячоліть місцем паломництва древніх жерців Великого Степу, які залишили тут сакральні знаки своєї релігії. Кам`яна Могила виконувала функції «світової гори», як Олімп в Древній Греції. Степовий пагорб – це своєрідна модель Світу, в якому відбилася суть космічного устрою, тобто вхід в нижній, потойбічний світ. З іншого боку, Кам`яна Могила – це своєрідний храм, що сполучає три світи, – небесний, земний і підземний. І цю роль піщаниковий пагорб виконував багато тисячоліть.

Кам`яна Могила – храм загальнолюдської культури і духовності, що зберігся на півдні України. Тут зосереджені не лише петрогліфи і живописні малюнки – міфологічні твори, а й збережені перші зразки писемності, що свідчить про високу культуру наших предків.

Кам`яна Могила – одна з найунікальніших пам`яток подібного роду. Це залишок піщанику Сарматського моря, яке займало територію Чорного, Азовського і Каспійського морів. Мільйони років назад тут була піщаникова мілина. Пізніше, коли виникло Понтійськоє море, на цьому місці утворилися вапнякові відкладення, в товщі яких був знайдений зуб мамонта (на території сучасного села Терпіння). Море пішло, запанувала пустеля. З`явилися червоно-бурі глини, залізні та марганцеві руди. Згодом тут утворилася западина річки Пра-Молочної, води якої проникли в глиб землі, а оксиди заліза й марганцю виходили на поверхню, утворюючи кам`янисту породу. Так поступово виник на цьому місці піщаниковий моноліт. У період танення льодовика на півночі (кордон його досягав району сучасного Дніпропетровська) «велика вода», стікаючи на південь, утворила долини річок. Унаслідок природного поглиблення русла річки Молочної величезний острів виявився на поверхні долини. З часом плити набули дивних форм і контурів. Сьогодні на багатьох з них можна побачити відбитки молюсків Сарматського моря.

Великий кам`яний пагорб в степу вабив людей як явище незвичайне, фантастичне. Їх свідомість, очевидно, хвилювало питання: як пагорб міг виникнути у випаленому сонцем степу? І домінувала, поза сумнівом, ірраціональна відповідь. Первісні люди обожнювали гори. У багатьох народів існував «культ гори», де нібито мешкали боги. Виникнувши в глибокій старовині, цей культ був успадкований багатьма цивілізаціями, класичним прикладом може служити старогрецька гора Олімп, на якій збирався весь пантеон античних богів.

Слідів культових відправлень Кам`яна Могила має дуже багато. Це і обрядові місця різних історичних епох, і наскальні малюнки. Саме вони, тисячі зображень, вибиті і прокреслені на плитах гротів і печер, забезпечили світову славу Кам`яній Могилі. Тут можна побачити і досить чіткі зображення, і таємничі мережива шаманських знаків: від мамонта до вершників. За прадавніми віруваннями, обряди, що здійснюються жерцями-волхвами перед зображеннями тварин, сприяли вдалому полюванню, захищали людей і їх житла від стихійних лих.

На самій вершині пагорба розташовано священне місце – древній вівтар, де здійснювалися релігійні обряди. Особливо слід зазначити такий важливий факт, що центральне святилище на Кам`яній Могилі споруджене не лише за всіма традиційними канонами – бути «звідусіль відкритим для поглядів», але й розташоване на точці енергетичного «стовпа» з позитивним зарядом.

Перші відомості про дивний пам`ятник природи і древньої культури відносяться до кінця XVIII століття: у 1778 році російський полководець А. В. Суворов призначив біля Кам`яної Могили місце для поштової станції. У 1793 році на карті Мелітопольського повіту Таврійської області пам`ятник природи був позначений як «Камень-Ююн-Таш» (у перекладі з тюркського означає «гора, збірний камінь»).

Довгий час в історичній літературі про Кам`яну Могилу та її наскальні малюнки, що зберігалися на стелях гротів і печер, не було будь-яких згадок. Лише у 1837 році, коли тут побував академік П. І. Кеппен, з`явилося повідомлення про дивний пам`ятник «Кам`яна Могила».

Через 50 років з`являється нове повідомлення про унікальний пам`ятник. Археолог, професор Санкт-Петербурзького університету, Н. І. Веселовський в кінці XIX століття побував на Кам`яній Могилі і частково досліджував древні зображення в її гротах і печерах. Приводом, за яким довелося звернути на курган увагу, послужило випадкове відкриття в піску біля однієї печери п`яти срібних монет московського періоду. В той же час поширився слух, що в печері є фрески. Веселовський з повідомлень місцевого священика, що неодноразово пробирався в печеру, дізнався, що в ній знаходяться не фрески, а висічені на стелі зображення невідомої птиці і звіра.

У дореволюційній Росії ніхто не звернув належної уваги на унікальні малюнки Кам`яної Могили. Вони були надовго забуті, хоча вже тоді могли стати в один ряд з видатними зразками первісного мистецтва Західної Європи.

Поворотним пунктом в історії вивчення пам`ятника первісної культури стали 1936-38 роки, коли в Південній Україні працювала Азово-чорноморська експедиція під керівництвом О. Н. Бадера. У 1950-х роках в Північному Приазов`ї, в долині річки Молочної, намічалося будівництво Молочанського водосховища, яке дозволило б провести зрошування степового краю. У зону затоплення потрапляв і унікальний пам`ятник. Тоді зусиллями вчених його було врятовано, і, відповідно, проведено ретельну експедицію.

В наші дні Кам`яна Могила стала місцем масового туризму, сюди приїжджають з різних кінців країни і з-за кордону чисельні любителі «сивої старовини». З північного боку біля підніжжя пагорба розташована будівля музею «Первісне мистецтво Кам`яної Могили», де зібрані унікальні експонати історії жителів південних степів від епохи пізнього палеоліту до бронзового віку і середньовіччя.

За дорученням Ради Міністрів України в 1986 році Міністерство культури України створило Державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам`яна Могила», завданням якого є вивчення, охорона і пропаганда пам`ятника. У 2007 році «Кам`яна Могила» стала Державним історико-археологічним заповідником, а наказом Президента України від 10 вересня 2008 року заповіднику присвоєно статус Національного. Сьогодні ж «Кам`яна Могила» претендує на включення в Список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Головною перепоною для заповіднику стала знову ж таки відсутність державної фінансової допомоги для гідного оформлення документації. Наприкінці 2011 року за рахунок власних коштів керівництво «Кам’яної могили» уклало з НДІ пам’яткоохоронних досліджень угоду про розробку номінаційного досьє.

У 2009 році заступник Міністра культури і туризму Микола Яковина заявив: «Кам’яна Могила має потрапити до списку ЮНЕСКО чи не першою з-поміж українських пам’яток. Але зараз вона обмежується у фінансуванні. Це не тільки криза, це наш законодавець, який урізав кошти. На Кам’яній Могилі треба провести цілу низку робіт: розчистка, паспортизація та музеєфікація пам’яток, завершення археологічних досліджень. Ці заходи, які є основою діяльності заповідника, не отримають належного фінансування». За словами заступника директора музею з наукової роботи Ольги Замотаєвої, «включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО практично нічого не дасть заповіднику з матеріального боку, але належне відношення до нього з боку державних інституцій, підтримка його в робочому стані контролюватиметься міжнародними організаціями».

Кам’яна могила – унікальний для всього світу пам’ятник природи, в який органічно вплелися сліди історії людства. І вона, беззаперечно, заслуговує на світове визнання через статус ЮНЕСКО, але перш за все вона заслуговує на визнання в себе на Батьківщині, людьми, чиї далекі пращури, можливо, тисячі років тому залишили свої сліди на стінах печер та в тихому степу…

Влада Прокаєва,
автор проекту «Наша спадщина», заступник завідуючого кафедри ЮНЕСКО Дипломатичної Академії при МЗС України, голова Фонду «Обдаровані діти – майбутнє України»

20 грудня 2024, п`ятниця

utmx_section("Headline")Кам’яна Могила: як виникла гора у випаленому сонцем степу

Кам’яна Могила: як виникла гора у випаленому сонцем степу