- Гоголь, зупиняючись у німецьких готелях, підписувався як “Гоголь-українець”. Гоголя не любили в Росії, бо героїчною і красивою показував він Україну, а нерозумною і дикою Московщину. “Киньмо Московщину… Для кого ми працюємо?… Поїдемо до Києва, адже він наш, не їхній”, – писав він у листі до другого українця – Михайла Максимовича, видатного нашого вченого-природознавця, історика, філософа, фольклориста.
Джин Шарп, автор ідеї про ненасильницьке повалення влади
Директор американського інституту імені Альберта Енштейна Джин Шарп вважається ідеологом кольорових революцій. Сам він з ледь помітною усмішкою зауважує, що ще його називають «Макіавеллі ненасильницької боротьби».
Проте пан Шарп частково спростовує міфи про свою причетність до успіху у ненасильницькому поваленні влади у багатьох країнах.
"Помаранчева революція" в Росії - майже офіційний кремлівський жах, що став головною темою на мітингах прихильників Володимира Путіна.
У грудні, відразу після багатотисячного провладного мітингу на Болотній площі у Москві Владислав Сурков (на той час відповідальний у кремлівській адміністрації за організацію внутрішньополітичного життя в Росії) заявив в інтерв’ю "Известиям", що "є бажаючі конвертувати протест у кольорову революцію".
"Вони діють буквально за книжками Шарпа і новітніми революційними методиками. Настільки буквально, що навіть нудно, - заявив Сурков. - Хочеться порадити цим панам хоча б трохи відійти від інструкції, пофантазувати".
Методи і методики Шарпа
Людина, яка написала ту саму "інструкцію", про яку говорив тепер уже колишній заступник голови адміністрації президента, як з’ясувалося, за подіями в Росії не стежить.
За півтори години інтерв’ю про те, що відбувається на пострадянському просторі, Джин Шарп взагалі примудрився не вимовити жодного імені сучасного російського політика.
"Чесно кажучи, я недостатньо знаю, щоб коментувати [події в Москві]. І взагалі я не експерт з питань Росії", - сказав 84-річний Джин Шарп на самому початку бесіди.
Інститут ім. Альберта Ейнштейна, який він очолює, діє приблизно так само, як методики Шарпа.
Штатних працівників - одиниці: зараз троє, в кращі роки там працювало 11 осіб. Зате постійно з’являються ентузіасти, готові перекладати і адаптовувати написані інститутом тексти на інші мови.
Також просто і схематично влаштовані і методики засновника інституту.
Джин Шарп вигадав своєрідну програму з відкритим кодом. Він зібрав і докладно описав майже дві сотні методів ненасильницької боротьби, а також деякі варіанти їх взаємодії. Жорсткої інструкції немає - методи можуть бути використані в будь-якій комбінації, у будь-якій країні.
Якщо говорити коротко, то в основі методу лежить принцип: жодна влада не може бути однорідною. І навіть найпотужніша вертикаль, врешті решт, складається із людей.
"Є різні культури, різні мови і релігії. Але якщо говорити про цю роботу - всі люди однакові", - говорить теоретик ненасильницького опору.
"Де витоки будь-якої влади? Чиновники народжуються з якоюсь владою? У них що, вісім рук і чотири голови? Звичайно, ні. Вони отримують владу ззовні, - розповідає Джин Шарп. - Якщо люди вірять їм, це дає владу. Якщо люди хочуть їм допомагати у тому, що вони роблять, якщо працюють в їх бюрократії, якщо поліція виконує накази тощо - там джерела влади. Але в деяких випадках вони можуть зникати".
Теорія і методика Шарпа зводиться до того, щоб знаходити слабкі місця режиму. При цьому його книжки-рекомендації написані дуже конкретно: методи пронумеровані і систематизовані.
Приміром, автор каже, що існують три категорії відмови від співпраці з владою: соціальна відмова (включає 16 методів), політична (38 методів) і економічна. Остання категорія, своєю чергою, поділяється на бойкоти (26 методів) і страйки (23 методи). І далі в тому ж дусі.
Вибір комбінацій залишається за тими, хто перетворюватиме теорію у практику. Автор лише зазначає, що успіх гарантується комплексним підходом.
"Масові демонстрації мають виключно символічний характер, - каже ідеолог кольорових революцій. - Якщо режим відносно демократичний - це працює. Але чим авторитарніший режим, тим більше необхідно робити для того, щоб відібрати у нього джерела влади".
Джин Шарп контактував із опозицією у 2004 році лише один раз
Хто влаштував "помаранчеву революцію"?
Джин Шарп каже, що його роль у подіях 2004 року в Україні була зовсім незначною. Водночас, він визнає, що підтримував контакт з українськими опозиціонерами.
"Вони десь знайшли копію "Від диктатури до демократії". Як, я не знаю, - згадує Шарп. - Цю роботу переклали, але вони були настільки бідними, що не мали грошей опублікувати переклад. Вони надіслали нам імейл: допоможіть трохи грішми".
"Ми надіслали їм, здається, 6000 доларів, - продовжує політолог. - А потім дізналися, що вони надрукували цю роботу неймовірним тиражем. Це був єдиний випадок прямого контакту і нашої участі у подіях "Помаранчевої революції".
"У нас немає організацій на місцях та філій, - твердить Джин Шарп. - Ми просто не можемо фінансувати це. Та й ми не могли б їх контролювати, тому складно побудувати робочі стосунки".
Джин Шарп каже, що йому як письменникові та автору посібників, приємно, що його тексти можуть щось змінювати у світі, але він закликає не перебільшувати роль своїх книг: "Можна надрукувати що завгодно, і це просто папірці, які лежать на столі. Натомість, люди, які роблять справу, заслуговують похвали".
Він каже, що в 2004 році перемогли громадяни України, а в 2000-му - громадяни Сербії: "Я не робив нічого особливого ані в Україні, ані в якійсь іншій країні".
Втім, є конкретні події, якими вчений пишається: приміром, боротьба за незалежність трьох балтійських республік у 1990-1991 роках, коли Шарп був там особисто і консультував лідерів руху за незалежність.
"Так, це правда. І я візьму відповідальність за це, бо вважаю це великим досягненням", - говорить він.
Група представників Інституту Альберта Ейнштейна двічі приїздила до Балтії. Американці консультували політиків, що перемогли на виборах у тоді ще радянських республіках і які прагнули відновити незалежність.
Самопоширення самовизволення?
Найзнаменитіший текст Шарпа - "Від диктатури до демократії" – писався, як твердить сам автор, для Бірми. З цією метою на початку 1990-х він перебував на контрольованих бірманськими повстанцями територіях.
"Ми вважали, що Бірмою все і закінчиться", - згадує політолог.
Але цей текст почав поширюватися у світі. За словами Шарпа, книгу знайшли у магазині в Бангкоку студенти із Індонезії і привезли на батьківщину. У Сербію примірник привезли "борці за мир із Каліфорнії", після Белграда про книжку дізналися в Україні.
Наскільки стихійно відбувалося це поширення, сказати складно. Але текст дійсно досить простий і доступний, а тема виглядає привабливою для багатьох країн.
Зараз "Від диктатури до демократії" перекладена 44-ма мовами. В інституті Альберта Ейнштейна кажуть, що перекладів буде ще більше, але спеціально їх не замовляють.
Як не замовляли, за їхніми словами, і російський переклад: його зробили невідомі ентузіасти, а інститут найняв професійного редактора, щоб перевірити текст. Щоб не відповідати на численні запитання, інститут видав додаткову інструкцію з гучною назвою "Самовизволення", яка, по суті, є роз’ясненням до того, як використовувати всі інші матеріали.
"Вибирати ненасильницькі дії є сенс не тому, що це добре, а тому що це більш ефективно", - твердить Джин Шарп.
"Потрібно вчитися діяти стратегічно, а не просто робити щось, що тобі подобається, від чого тобі стає приємно, - продовжує він. - Не займатися символізмом, а думати по-військовому, як Карл Клаузевіц!"
«Переговори - це трюк, спрямований на те, щоб опозиція здалася. Переговори, як правило, засіб маніпуляції та контролю» - Джин Шарп, інститут ім.Альберта Енштейна
Серед іншого, він вважає безглуздим вступати в переговори з режимом.
Джин Шарп каже, що сам багато чому навчився у росіян
"Переговори - це трюк, спрямований на те, щоб опозиція здалася. Переговори, як правило, засіб маніпуляції та контролю", - стверджує Шарп, додаючи, що треба бути готовим до всього, і в тому числі до того, "що в твоїх людей стрілятимуть".
Водночас, ідеолог ненасильницького опору зазначає, що "чим жорсткіше діятиме режим, тим потужнішим виявиться ефект бумерангу: все більше людей відмовлятимуть йому в підтримці, слабшатиме його база".
Російський слід кольорових революцій
Незважаючи на те, що Джин Шарп останнім часом майже не залишає Бостон, його ім’я все частіше лунає поряд із звинуваченнями на адресу Сполучених Штатів в "експорті кольорових революцій".
"Давайте не будемо плутати: американський уряд робив багато жахливих речей, в тому числі саджав своїх людей, скидав демократичні уряди, планував вбивства - наприклад, Патріса Лумумби в Конго. Люди можуть знайти безліч інших прикладів", - говорить доктор Шарп.
"США - жодним чином не ангел, - продовжує він. - Але є деякі люди, які бачать диявола навіть за добрими справами".
В Інституті Ейнштейна завжди підкреслювали, що це - незалежна організація. Втім, додає доктор Шарп, "було б перебільшенням заявити, що у нас немає нічого спільного із урядом".
При цьому розповіді про казкові умови, в яких ніби-то плануються революції в Інституті Ейнштейна, викликають у його засновника посмішку: "Шкода, що ми з вами не в моєму офісі. Ви б побачили, як ми живемо. Протягом кількох років у нас в штаті взагалі працювало тільки двоє: я і моя помічниця".
Говорити про те, що ненасильницька боротьба - американський продукт, імпортований в інші країни, на думку Шарпа, просто неправильно.
"А для росіян це просто непатріотично, - заявляє політолог. - Велика історія ненасильницького опору в Росії - проти царизму і сталінізму - дуже вражає. Я дуже багато чому навчився саме у росіян".
"Якщо росіяни відмовляються від своєї історії і кажуть, що [ненасильницька боротьба] є американським методом - це дуже погано", - каже історик.
Його помічниця додає, що раніше вони намагалися реагувати кожного разу, коли їхню організацію звинувачували у співпраці з ЦРУ. Але потім зрозуміли, що це заняття безперспективне і лише забирає час та ресурси.
Ніякої секретності в діяльності Інституту Ейнштейна немає. Але реальний Джин Шарп вже певний час має лише опосередковане відношення до того Шарпа, який живе у чужому телевізорі та іноземних газетах.
Інститут ім. Альберта Ейнштейна
Заснований у 1983 році доктором Джином Шарпом.
Займається просуванням, вивченням та застосуванням стратегічних ненасильницьких методів у різних конфліктах по всьому світу.
Цілі роботи - захист свободи і демократії, недопущення політичного насильства.
Інститут підтримує дослідницькі проекти в різних країнах. В минулому активно консультував продемократичні угруповання у Бірмі, Таїланді, Тибеті, Сербії, Білорусі, Балтійських країнах та на Палестинських територіях.
Актуально
25740 переглядів
Публiкацiї за темою «Політологія»:
