Актуально
28585 переглядів
|
Ігор Каганець |
Сьогодні в нашій студії ранковий гість директор інституту метафізичних досліджень “Перехід – 4” Ігор Каганець. І ми, повертаючись до теми круглого столу, який сьогодні продовжиться, спробуємо принаймні знайти підходяще слово для позначення процесів, що нині що нині відбуваються в Україні. Політики та політологи називають це кризою – хто – парламентською, хто суспільно-політичною. Пересічні люди вже втомилися від намагань розібратися, що це, а тому просто спостерігають за процесом.
- Пане Ігорю, можливо, метафізика допоможе поставити точніший діагноз тому, що відбувається в Україні?
- Зараз відбувається завершення великого природного історичного циклу і формується нова цивілізаційна система. У зв‘язку з цим цілком природньо, що на етапі, коли завершується старий цикл, реалізуються найнижчі потенції цього циклу. Тобто, стара система повинна показати свою непридатність, вона повинна показати свою абсурдність. І от зараз відбувається саме ця річ для того, щоб українці вже не сумнівалися в тому, що треба закінчувати старе життя і починати жити по-новому.
Сам цей перехід-перетворення супроводжується серйозними змінами на рівні свідомості, світогляду, а також на рівні соціальної організації та технологічної бази. От зараз у зв‘язку з цією політичною кризою ми бачимо не що інше, як руйнування старої системи управління. І з цього всього, що відмиратиме, будуть виростати паростки нової системи управління.
- Тобто, це все нормально і криза – це добре?
- У сенсі розвитку це добре, тому що це дає суспільству можливість вийти на вищий рівень.
- Ще зовсім недавно політики, які наполягали на запровадженні пропорційної системи виборів до парламенту, переконували нас у тому, що така виборча система змусить політиків та партії бути більш відповідальними перед народом. Закон ухвалено, перші вибори за ним уже відбулися, відповідальності не додалося. Чому?
- Така штука є, що відповідальність – це річ, яка не ділиться. Де відповідає більше одного, там не відповідає ніхто. Вся наша політична система побудована на принципі так званого розподілу влад, а там, де влада ділиться, відповідальності немає. Відповідальність може бути лише персональна. Зараз немає з кого спитати: президент може показувати на парламент, парламент на президента, а всі разом – на уряд. Потрібна нормальна відповідальна система. Вона повинна бути чітко прописана в Конституції і тоді можна буде з когось запитати. Взагалі, коли робиться будь-яка справа чи пишеться будь-який закон, поставте перше запитання: хто за це відповідає, і вже тоді можна спрогнозувати результат.
- Яка політична система відповідає українській ментальності та традиціям? Така, як зараз, чи її треба міняти?
- Система існує тоді, коли існує мета. Є мета – є система. Немає мети – немає системи. Нація – це система. Отже, повинна бути національна мета. І зараз проблема саме в тому, що немає виразно сформульованої національної мети. Мета – це чітка сукупність параметрів, яких потрібно досягнути. От коли вона буде сформульована, тоді можна оцінити відповідальність політиків, зокрема відповідальність президента за досягнення цієї мети.
- Хто повинен сформулювати мету? І що може бути метою для українців?
- Мета повинна бути закладена в Конституції, так само, як у статуті будь-якої корпорації має бути прописана мета. Мету можна визначити досить досить чітко. Є методика, розроблена ООН, яка називається індекс людського розвитку. Ми туди повинні додати ще індекс народжуваності і тоді будемо мати національний індекс людського розвитку. Це дасть можливість слідкувати, наскільки ефективною є влада в досягненні мети. Коли Верховна Рада займається абстрактною законотворчістю, це одне, а зовсім інша справа, коли парламент випрацьовуватиме національну стратегію заради досягнення національної мети. Тоді все буде зрозуміло, який закон потрібний, а який ні, який працює на національні інтереси, а який лобіює чиїсь приватні бізнес-інтереси. Коли ми говоримо про мету України, про національну мету, то формулюється вона дуже просто: українці повинні бути багатими, культурними, здоровими і їх повинно бути багато.
- Вчора президент досить часто вживав слово “національний”. Він скликав круглий стіл задля досягнення загальнонаціонального порозуміння і закликав політиків створити коаліцію національної єдності. Чи можливе це за теперішніх умов?
- Знову ж таки потрібно поставити питання заради чого створюється ця коаліція. І ще є один момент надзвичайно важливий. Існує таке уявлення, що головна проблема криється в українських політиках. От вони всі такі, мовляв, трохи недолугі, недостатньо навчені, треба їх трохи підучити десь там у Європі чи Америці і тоді вони будуть нормально працювати. Насправді ж проблема в системі, яка безвідповідальна. І коли цих політиків, навіть хороших людей, ставити в безвідповідальну систему, вони в певний час розкладаються. Треба міняти Конституцію, міняти систему управління, створювати систему відповідальності, формулювати чітко мету, формувати систему контролю і тоді буде все нормально, політики будуть відповідальними, а коаліції хорошими.
- Але ж писати нову Конституцію повинні ті політики, які є зараз. Виходить якесь замкнене коло.
- Це має бути серйозне обговорення на загальнонаціональному рівні. На загальнонародному референдумі має бути прийнята мета національна. І тоді вже можна буде приймати Конституцію.
- Це поки що теорія. А якщо повернутися до пропозиції Віктора Ющенка, то чи може бути зараз створена коаліція національної єдності?
- Як її можна створити, якщо невідомо, для чого вона робиться? Якщо для того, щоб ділити й далі народне майно, то яка там коаліція, коли вони між собою конкурують у тій справі. Потрібна мета. Мета формує систему. Буде система, тоді буде й коаліція, і національна єдність. І коли ми говоримо про перехід до нової системи, то треба, щоб вона будувалася на принципах науки і управління. І з другого боку є такий дуже важливий момент, як український звичай, українська традиція. Традиційна система, яка в Україні показала свою життєздатність, це так звана гетьманська система, гетьманат. Ми зараз говоримо про перехід до Третього гетьманату. Ця ідея поступово поширюється. До речі, ми вже бачимо навіть, як з‘являється відповідна термінологія. Універсал національної єдності. Що таке універсали? Це ті документи, які видавав гетьман. А гетьман – це відповідальний президент. Гетьманат – це система, побудована на забезпеченні національних інтересів.
- Ну а якщо на посаді президента опиниться слабка і безвідповідальна людина? Що тоді робити з її гетьманськими повноваженнями?
- У Конституції повинно бути прописано, яким чином президент несе персональну відповідальність за свої справи. Відповідальність не повинна бути абстрактною, наприклад “президент несе велику моральну відповідальність”. Це несерйозно. Відповідальність повинна бути конкретна. Гетьман повинен відповідати власним майном, власною свободою і власним життям. Так, як це є в нормальних корпораціях, в нормальних товариствах. Якщо ти завдав шкоди товариству, ти повинен це компенсувати. Якщо гетьман (чи президент) призвів до негативних результатів, повинен це компенсувати як мінімум своїм майном.
- Колись письменник Яворівський риторично запитував “Та що ж ми за народ такий?” Помаранчева революція реабілітувала народ в очах того письменника, за його власним визнанням. Тепер бачимо, як ніколи раніше, проблему з елітою. Що відбувається з нею, чи принаймні з тими людьми, які називають себе політичною елітою?
- Передусім треба чітко визначати терміни. Зараз елітою дуже часто називаються не найкращі представники народу, а владна верхівка, так званий істеблішмент. І тому треба чітко розділяти ці два поняття. Причому еліта не є абстрактна, вона є конкретна – духовна, бізнесова, професійна і владна еліта. Серед нинішнього істеблішменту еліти мало хоча б тому, що еліта за визначенням є кращою частиною народу. А українська владна верхівка, яка претендує на звання еліти, дуже далека від народу. Вони далекі духовно, соціально, за рівнем доходів. Вони живуть зовсім іншим життям, як на іншій планеті. Це скоріше не еліта, а псевдо еліта і навіть контр еліта, бо там чимало таких, хто свідомо працює на розвал державної системи.
- Що з нею робити, з такою елітою та як виховати справжню?
- Треба цих людей, які вони не є, “вставити” в систему відповідальності. Коли буде система відповідальності, тоді можна буде контролювати, які плоди ти приносиш для цього народу. Якщо позитивні, то тебе можна вважати елітою. А якщо тільки шкода, тоді вибачте, до побачення.
Розмову вела Ольга Бурда
До теми:
