- в містечку Заліщики (Тернопільська область), після нападу Німеччини на Польщу в 1939 році, деякий час перебував польський уряд. А вже після вступу у війну Радянського Союзу, цей уряд через Румунію евакуюється в Англію, й до 1945 року вважався легітимним урядом Польщі...
Традиційно в українській мові співіснують два близьких поняття – “любов” і “кохання”. Над ними, як і над багатьма абстрактними речами точаться дискусії і суперечки. Тут, очевидно, головну роль відіграє не наукове трактування і термінологія, а суб’єктивне розуміння і уявлення людей про ці поняття.
“Поклади ти мене, як печатку на серце своє,
як печать на рамено своє, то сильне кохання,
як смерть, заздрощі непереможні, немов той огонь, -
його жар – жар огню, воно полум’я Господа!”
«Пісня над піснями»
В цій статті я буду намагатись розглянути ці два поняття із різних точок зору, і спробувати визначити, чи ці поняття є синонімічними, чи все ж це два різних терміни для позначення двох різних почуттів, чи то пак станів душі.
Отже, Любов чи Кохання?
З точки зору української мови ці слова є синонімами, що підтверджують словники. Проте, маємо зазначити, що слово “кохати” набуло дещо інших відтінків, його парадигма значень доповнилась таким чином, що термін “кохати” більш широко використовується для позначення виявлення почуття до протилежної статі, чи то скорше просто до іншої людини, в контексті статевого потягу, а не дружніх чи родинних почуттів.
Дієслово ж “любити” традиційно використовується в більш широкому значенні, де об’єктом любові може бути будь-що і будь-хто, починаючи від пива, і закінчуючи Батьківщиною.
З іншого боку, маємо згадати що такий розподіл утвердився радше неофіційно і з плином часу в сучасних умовах. На давніших етапах розвитку мови різниці між цими поняттями не існувало. Наведемо приклади:
Шевченкове “Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями…” навряд доносило нам подробиці вибору партнерів для статевих відносин, але тут малося на увазі саме “не любити” тих, хто потенційно може розбити серце…
Також давній український вираз “кохатися в чомусь” (напр. – кохатися в книжках) – це не те, що ви подумали, це означає “любити книги”.
Корінь цього аспекту лежить у тому, що слово “кохати” є запозиченням і прийшло в початковому виді як синонім до “любити”.
Інтерлінгвістичний аспект цього питання також є досить цікавим. При дослідженні термінології кожен порядний дослідник повинен послуговуватись занннями аналогічної термінології з інших мов.
Беремо дієслово “любити” на різних мовах і отримуємо картину: рос. – любить, англ. – to love, нім. – lieben, поль. – Kochać, ісп. – amar, італ. – amare, лат. – amo.
І лише в деяких мовах, як то українська, для цього поняття існує більше одного терміна. Сюди відноситься і польська мова,
Нерозривний звязок і синонімічність цих двох понять підтверджує також факт наявності дієслова “розлюбити”, подібного якому не можна утворити від дієслова “кохати”. Звідси маємо “Любити – розлюбити”, “кохати – розлюбити”.
Звідси ми не можемо дійти висновку, що лише “обрані” вміють “кохати”, а вся решта народів позбавлені цього “прекрасного почуття”. Ви ж не думаєте, що і німці і англійці і росіяни не вміють “кохати”?
За основу ми беремо абстрактність цього поняття. Оскільки поняття не нове, а досить стале, робимо висновок, що описується той самий стан/процес/почуттів. В любові вже віками не вигадали нічого нового (окрім термінів хіба), і це є один з найнезмінніших людських почуттів. Отже, бачимо, що поняття таки одне.
З огляду на вищесказане, можу припустити, що люди самі шукають способів розширити рамки цього поняття, і описати за допомогою синонімів, в які вкладають додатковий зміст, різні його аспекти.
Теорія відмінності понять. Таку теорію, саме як теорію, частіше за все ми можемо почути саме від людей, і рідше як конкретне дослідження фахівців. І тут починається найцікавіше: вступає в гру старий добре відомий факт – «Quot capita, tot sententiae» (лат. – скільки людей стільки думок). Тут не йдеться про лише дві протилежні позиції, а про тотальний плюралізм.
Хоча дві основні позиції виділити таки можна:
- частина людей свято вірить, що “кохання” – це найвищий ступінь “любові”,
- інша ж доводить, що “любов” – найвищий ступінь “кохання”.
Суть і масштаби цієї дискусії розтягаються різними деталями, як то наявність чи відсутність штампа в паспорті/шлюбу в церкві, кількість часу разом, наявність/відсутність “хімічного потягу” та інші.
Дехто одним із цих термінів намагається описати стан, коли після Х років, саме почуття як таке пройшло, або як часто кажуть “трансформувалось” і перейшло на новий рівень – це стан, коли любов перейшла у стан, де є сукупність звички, поваги, турботи, розуміння і решта всього, як правило спостерігається після 3-4 років, або в подружньому житті.
Поняття “закоханості” ми не розглядаємо, адже це вже стосується трохи іншої теми. Хоча, як для прикладу, нагадую, що саме рос. “влюбленность” має український відповідник - “закоханість”.
Горедослідники любовної термінології. Дуже сумно спостерігати, коли до справи беруться так звані “знавці” української мови і починають вигадувати свої теорії. Якщо то йдеться про нешкідливі дискусії між людьми зі різними поглядами, то це цікаво і пізнавально, але коли в це починають лізти люди з претензією на авторитет - письменники, псевдолінгвісти, псевдопатріоти та інші, це все виглядає не лише неприємно, але й негарно зі сторони, бо така інформація, як правило. знаходиться в публічному доступі.
Особливо огидно, коли за таке беруться люди з яскраво вираженою русофобією, як то пан Андрухович. Адже саме він прилюдно зробив певні заявочки, які вам і наводжу без коментарів:
“Дієслово “кохатися”. Це не зовсім те саме, що “кохати”. Не можу знайти йому російського відповідника. Як російською перекласти “кохатися”? “Трахаться”? “Заниматься сексом”? Дуже хотілося б знайти відповідь на це запитання, бо інакше я буду підозрювати, що росіяни не кохаються, тому і слова в них немає”.
Такі привселюдні виступи неодмінно викликають справедливу реакцію. Наприклад у статті Олександра Гайдамаки “Андрухович. Лидер среди гнили” у відповідь на цю цитату читаємо наступне:
Вот хотел обозвать Андруховича моральным уродом, но слово моральный к нему не клеится. Поэтому просто: урод. Урод, а заодно носитель лингвокретинизма. Начнем с широко употребимого «заниматься любовью». Впрочем, это калька с английского, однако же она есть. Тем более, что «кохатися» тоже – не шибко украинское слово. Но это мелочи. Куда важнее, что «кохатися» – это лингвистическое недоразумение. Потому как ближе всего по смыслу к нему глаголы, обозначающие мастурбацию. Ну, смотрите – суффикс «ся», «кохати себе»… А чем эта логика хуже Андруховичевской?
Як бачимо, спекуляції навіть на таку гарну і чисту тему, як любов, можуть бути використані для розпалювання міжетнічної чи міжнаціональної ворожнечі, бо для людей немає нічого святого.
Різноманітні аспекти як термінології, так і самої любові, ще довго непокоїтимуть уми людської раси. І певна річ, любов – це як і віра, і мораль, і решта абстрактних речей – завжди трактуватиметься кожним індивідом суб’єктивно-індивідуально. І кожен завжди залишиться при своїй думці… бажаю всім нам віднайти свою власну істину!
Актуально
79418 переглядів
Публiкацiї за темою «Філософія»:
