Актуально
58046 переглядів
 |
- Як би ти взагалі змалював психологічний портрет бійця «Беркута»?
- Система дуже впливає на тих, хто потрапляє до МВС. Кілька місяців і це зовсім інші люди. З’являється чіткий поділ у сприйнятті оточуючих: є «ми» і ті хто без погон. Кожного «цивільного» вони сприймають, як потенційного порушника правопорядку. Патріотизм правоохоронців – прорадянський. Носять «георгієвські стрічки», пишаються «Великою перемогою». Навіть україномовні хлопці з сіл з Центральної України проходять цю світоглядну еволюцію. Їм, як людям, що працюють в Системі хочеться, щоб Система була великою і потужною. Тому є певна ностальгія за СРСР.
- Але яка їхня мотивація? Чому вони працюють за невеликі гроші? Чи мають вони якісь «ліві» доходи?
- Більшість бійців за будь яку ціну мріють стати киянами з квартирою. Вони цінують стабільність в органах. Вони знають, що якщо з ними щось станеться – ними попіклуються. Існують різноманітні спонсорські фонди, куди з різних джерел надходять кошти (або від колишніх бійців, що пішли в бізнес, або витиснуті з когось). З цих грошей йде закупівля всього необхідного для «беркутівців», що потрапили в халепу. Вони бачать, що начальство хоч і має зарплату в кілька тисяч гривень, але їздить на дорогих машинах. Тож бачать перспективу для себе саме у побудові кар’єри в Системі. Дехто з моїх знайомих звільнявся, але за деякий час все одно повертався в МВС.
- Під час акцій протесту під Українським домом, протестувальники намагалися переагітувати бійців. Чи можуть мати заклики ігнорувати «злочинні накази» хоч якийсь успіх?
- Мінімальний. Вони можуть послухати. Але якщо буде наказ – виконають без вагань. Єдиний аргумент для них – чисельність. Якщо людей буде десятки-сотні тисяч – вони бездіятимуть.
- Але чому бійці не змогли розігнати пікет під Українським Домом?
- Тому що не було наказу. Ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Командир Беркуту, ймовірно, вимагав письмового наказу, але не отримав його. Тактика застосована під Українським домом – це тактика блокування, а не розгону.
- А яка тактика розгону?
- Вони мали бути зі щитами. Спершу б попередили про «зачистку», попросили розійтися. Далі б почали стукати кийками по щитам і поступово витісняти. Людей з перших рядів висмикували б і лупцювали, далі – в автозак. Під Українським домом роботи було максимум на 20 хвилин. Якщо «Беркут» іде на штурм, найкраща порада – тікати. Професіоналам протистояти без спеціальної підготовки – нереально. Який сенс їхати до ІТТ?
- Ну, але ж вони кинулися на «штурм».
- Ну знову ж таки – командир не мав письмового наказу, тому не захотів ризикувати і відповідати за ймовірну кров чи жертви. Тому, мабуть, була дана команда «полякати», «поштовхатися». А раптом би вони самі розійшлися? В МВС дуже бояться, що проллється кров. Адже це потім важко зупинити. Дехто не виключає українського «Єгипту». Хоча з іншого боку ніби й не вірять у такий сценарій. Не розуміють, чому людям не подобається нинішня ситуація в державі.
- А як ти оцінюєш те, що протестувальники почали чинити опір?
- Засвідчили серйозність намірів, показали гарний приклад іншим. Це новий досвід – мовляв, таки можна їм протистояти.
- А яка реакція на такий опір у колег тих бійців, що постраждали від протестувальників?
- Звісно ж обурення. Тут спрацьовує дуже сильний корпоративний дух. Можуть помститися тим, кого було ідентифіковано.
- Тобто в майбутньому найкращий спосіб уникнути сутичок з «Беркутом» – це збиратися лише в кількостях від ста тисяч?
- Міліцейські керівники дуже прагматичні. Там працюють люди, які пережили зміну кількох режимів, починаючи з 1991-го. Вони гадають, що працюватимуть за будь-якої влади. Тому коли стане зрозуміло, що суспільство вже не на боці влади, опору люди, ймовірно, не зустрінуть. Я бачив особисто таке і під час ГКЧП, і – Помаранчевої революції. За жодну владу вони не будуть стояти «до кінця».
- То справді у них є очікування якогось серйозного народного протесту?
- Вже довший час. Багато хто з хвилюванням чекає осені. Адже результати виборів за будь-якого розвитку подій не сподобаються багатьом учасникам. Тому будуть масові протестні зібрання. А чим це закінчиться? Ніколи не знаєш, що стане каталізатором. Кажуть, навіть англійська розвідка не змогла спрогнозувати «арабську весну».
До теми:
