Актуально
114045 переглядів
|
Аерокосмічний знімок трипільського поселення біля села Небелівка на Кіровоградщині |
Ще наприкінці 19-го століття на Київщині були знайдені поселення, які й досі є однією з найбільших історичних загадок людства. Єгипетських пірамід ще не було й у проектах, коли на території сучасної України вже існували велетенські міста з десятками тисяч мешканців.
А недавня знахідка археологів не території Кіровоградської області доводить - трипільці у своїх містах будували величезні громадські будівлі, у них існував розподіл праці, ремесла і система передачі знань від покоління до покоління. Саме на виробах трипільців уперше з’явилися символи інь-янь, які згодом лягли в основу давньо-китайської філософії та медицини. І саме на території нашої країни зароджувалася європейська цивілізація.
Це аерокосмічний знімок трипільського поселення біля села Небелівка на Кіровоградщині. Ось ця найбільша споруда стала для археологів дивиною: нічого подібних розмірів раніше розкопувати не доводилося. І що то таке - могли тільки здогадуватися.
Людмила Сивак, журналіст:
- Я тут не просто так присіла серед поля. Це місце вже стало історичним, тут знаходиться вхід до трипільського храму. Його знайшли вперше за 100 років розкопок.
У полі посеред соняхів, копають вже шостий тиждень українські та британські археологи, і не припиняють дивуватися. Двоповерховий храм був велетенський навіть за сучасними мірками, а його ж збудували більш як 7 тисяч років тому. 60 метрів довжина, 20 ширина і приблизно 8 - висота.
Михайло Відейко, археолог:
- Така споруда копається вперше. Раніше вважалося, що в Трипіллі таких храмів не було, бо не могло бути, що вони не будували таких громадських будівель. Зараз ми маємо докази, що це було. Уявіть собі, головний вівтар мав форму хреста і от довжина однієї лопаті понад 4 метри. А в цьому храмі цих вівтарів було кілька. Ми тут сперечаємося їх було 5 чи 7, але в будь-якому випадку це була дуже складна споруда.
Що більше ми дізнаємося про трипільців, то очевидніше стає, що хрестоматійні уявлення про них, як про первісних людей, дикунів, - неправильні - каже Михайло Відейко. Він автор багатьох наукових праць та книг про історію трипільської цивілізації.
Михайло Відейко, археолог:
- 100 років тому Хвойка малював трипільців, як дикунів: голими, які сидять біля своїх землянок і ліплять горщики. Тепер ми бачимо, що це були люди, які можливо першими на нашій землі почали робити тканний одяг, вони прикрашали цей одяг. Посуд, який ми тут знаходимо, він виготовлений ремісниками, і він випалений у справжніх горнах. Там температура випалу понад 800 градусів. Це випал не в домашній печі, тобто поділ праці - це теж ознака цивілізованого життя.
Вражений результатами розкопок і керівник британської частини експедиції Джон Чапмен.
Джон Чапмен, керівник британської частини експедиції:
- Це дуже велике поселення - найбільше в Європі. Трипільська культура цікавила мене багато років. Вона найдавніша у світі - виникла сім, а може й більше ніж сім тисячоліть тому. І у них традиція будівництва таких селищ як це проіснувала майже 12 століть. І для мене дуже цікаво з’ясувати, як передавалися знання.
Ось це приблизні межі поселень трипільців в 5-тому тисячолітті до нашої ери. Чи існувала в ті часи така розвинена цивілізація де-інде? Приміром, у Європі.
Михайло Відейко, археолог:
- Рим знаходився за межами цивілізованої Європи 7 тисяч, 6 тисяч років тому. Рим був за межами взагалі цивілізованого світу. Можливо люди, які жили там не знали слова хліб. А в той час на землях, які тепер називаються Україною, існували сотні поселень давніх хліборобів.
Для сучасних дослідників загадка, як трипільцям вдавалося бути ситими. А те, що вони не голодували очевидно: тільки ситі могли творити шедеври.
Олена Якубенко, провідний науковий співробітник Національного музею історії України:
- Не виходить прогодувати скільки насення, якби було мотичне землеробство, тобто це було орне землеробство. По кістках знайдених з’ясовно, що були вже воли - худоба чисто робоча.
Трипільці на своїх полях вирощували 12 культур, до того ж мали м’ясну та молочну худобу і коней.
Владислав Чабанюк вивчає трипільські поселення мало не з дитинства. Він родом з Легедзино, на Черкащині, місця, де за 5 тисяч років до Різдва було селище на 450 гектарів, в якому мешкало приблизно 10 тисяч людей.
Владислав Чабанюк, археолог:
- Ми входимо у великі сіни, і потім у велику кімнату. Заходимо через поріг з правої сторни - піч, з лівої – вівтар, піфоси для збергігання зерна.
І ось так виглядала трипільска хата зовні. В Легедзиному такі розкопують і нині, - в кукурудзі.
Владислав Чабанюк, археолог:
- Площа поселення була десь 450 гектарів, і тут було десь біля трьох тисяч таких от жител як оце ми розкопали. Це залишки двоповерхового трипільського будинку. Перший поверх, ми вважаємо, що був як зруб, а другий - полегшена дерев’яно-глинобитна конструкція.
Копають недарма, вдалося знайти унікальну річ.
- Оце вперше за сто років знайшли, і я оце тримаю.
Археолог розповідає, це моделі саней, якими користувалися трипільці. Так от кузов, у вигляді горщика дослідники бачать вперше, думають в ньому перевозили якусь рідину.
Михайло Відейко, археолог:
- В ті часи, коли було це небелівське поселення залишалося майже півтори тисячі років до будівництва Єгипетських пірамід.
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Єгипет - це всього-навсього дві тисячі вісімсот років. Це перші єгипетські династії, це коли почався вибух цивілізаційний, коли з’явились оці пам’ятки - фантастичні піраміди і т.д.
Олександр Поліщук - директор приватного музею Трипілля, біля Києва. У своїй колекції зібрав різні види трипільського посуду. Ось в такому банячку він вважає, трипільські жінки варили борщ.
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Щоб оце втримати - треба мати силу добру, дівчата мали добрі м’язи.
Однак, є знахідки, про призначення яких дослідники досі тільки будують гіпотези, бо дійти єдиної думки не можуть. От для чого оце по-вашому?
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Унікальне явище в світовій цивілізації, яке існує тільки у нас це біноклевидна посудина. Чому? Тому що вона не має дна. Ясно що це ритуальна посудина. То людина просила щось у Бога, тримаючи її в руках, можливо жінка з чоловіком тримали, тому що у них взагалі була гармонія сімейна, у них не було ні матріархату, ні патріархату.
Ще одна загадка для дослідників - знаки, які залишали трипільці на своїй кераміці.
Олена Якубенко, провідний науковий співробітник Національного музею історії України:
- В кожному житлі інший набір чогось, думали так, що є сталий набір: рослина з хвилястою лінінєю, або взята в коло, а виявилося, що воно не повторюється. Ті самі знаки, але вони в інших сполученнях ісунють.
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Ці спіралі майже завжди на чотири сторони світу. Є горшки, де просто окремо взяті 4 спіралі: оце життєвий цикл людини, суспільства, села, міста. На той час трипілля мало самі великі міста світу, в світі ще не було міст, були поселення людські.
Олександр Поліщук вважає, що трипільці, які через кліматичні зміни змушені були покинути свої поселення, рушили в різні боки, найбільше в Грецію, де здійснили свій вплив на культуру, мистецтво, релігію.
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Грецькі боги народилися в Україні, і стали тим олімпом після приходу туди індоєвропейців арійців із середнього подніпров’я. Ті, хто прийшов і приніс культуру кераміки, культуру розпису, культуру обробки металу, культуру всього, але головне космогонію. На основі космогонії трипільських орнаментів і народилася космогонія грецьких божеств.
Ще одна суперечлива тема для дослідників - чи є сучасні українці нащадками тих трипільців, що жили тут майже сім тисяч років тому. І якщо це так - то чим це не об’єднавча національна ідея?
Михайло Відейко, археолог:
- Якщо вірити генетикам, то половина населення сучасної України може вести свій родовід від трипільців.
Олександр Поліщук, директор приватного музею:
- Якщо ми говоримо українській людині, що на нашій території наші предки народили всю європейську цивілізацію білої раси, то це і може існувати як національна ідея, яка підносить людину до вершин і не дозволяє їй опускатись до плінтуса, стаючи ким завгодно: наркоманами, п’яницями і так далі.
До теми:
