Актуально
24597 переглядів
 |
В Україні ж і влада, і опозиція можуть виявитися не тільки близнюками за поглядами та діями, але й за "обличчями політиків", які встигають побувати і там, і там.
Оскільки на нинішніх виборах як базовий пропонують традиційний поділ на "владу" і "опозицію", хочеться дати трохи інформації для роздумів на тему: наскільки коректним є такий поділ?
Ідеологія
Більшість політичних сил далекі від декларованих ними під час попередніх виборів програм. Проте на перевірку як владна Партія регіонів, так і опозиційна ВО "Батьківщина" належать до лівоцентристів, однією з ознак ідеології яких є активне втручання держави в суспільне та економічне життя.
І хоч інший учасник "Об’єднаної опозиції" "Фронт змін", офіційно представляє ідеологію прагматичного лібералізму, її лідер Арсеній Яценюк під час минулої президентської кампанії активно пропагував відновлення зв’язків у межах колишнього СРСР, а в своїх агітаційних буклетах відзначав позитивні сторони "радянської системи" соціального захисту.
Таким чином, формально і "влада", і "опозиція" представляють одне ідеологічне поле. Проте на практиці вони швидше дотримувалися ідеології "робити і казати те, що вигідно зараз", і не мали стійких принципів – про що далі.
Політика
Єдина ознака, за якою чітко можна диференціювати владу і опозицію, – це хіба конкретний момент, в який та чи інша сила перебуває біля керма держави. Але й перебуваючи по різні боки владних барикад, і Партія регіонів, і БЮТ-Батьківщина вміли об’єднати зусилля для досягнення результату у важливих для них питаннях.
Прохідний бар’єр. У липні 2006 року Олександр Турчинов разом із головним юристом БЮТу, а нині – соратником президента Януковича, Андрієм Портновим, запропонували підвищити прохідний бар’єр на парламентських виборах до 7%. Цю ж пропозицію повторив у 2008 році інший представник команди БЮТ, Михайло Поживанов.
У 2011 позитивно щодо підвищення прохідного бар’єру до 7% висловився й голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов.
Метою як перших, так і других було усунути "дрібних гравців" та встановити двопартійну систему, за якої б обидві партії забезпечили поділ влади на двох. У результаті бар’єр підвищили до 5%.
Зміни до Конституції й обмеження повноважень президента. Чомусь мало хто про це згадує, але наприкінці 2008 року практично сформувалася коаліція Партії регіонів і БЮТ, яку журналісти назвали "ПРіБЮТ". Її головною метою було внесення змін до Конституції, які передбачали обрання президента парламентом.
Це означало, що Україна перетворювалася на парламентську республіку, де президент, на той час – Віктор Ющенко, перетворювався на декоративну постать, а вся повнота влади контролювалася більшістю, на той момент – БЮТ та Партія регіонів, і прем’єр-міністром, на той час – Тимошенко.
Першим кроком до формалізації коаліції "проти президента" стало голосування на початку вересня 2008 року за закон про спеціальні слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України, що зробило можливою процедуру імпічменту президента.
Статус російської мови. Існує міф, що фактично державний статус російської мови – результат дій проросійськи орієнтованої чинної влади.
Але "мовна картина" буде неповною, якщо не згадати результати голосування 19 вересня 2008 року, коли фракція БЮТ спільно з фракціями Партії регіонів, КПУ та Блоку Литвина підтримали в першому читанні проект закону "Про державну службу" (№1400), автором якого був народний депутат Віктор Янукович.
Документ передбачав вимогу обов’язкового володіння претендентами на державну службу, крім державної, також російською мовою. Імовірно, на виконання цього закону Кабмін Тимошенко скасував обов’язкове дублювання українською мовою синхронів у новинах на Першому національному.
НАТО. Перебуваючи на прем’єрських посадах, і Тимошенко, і Янукович змушені були виконувати програму співпраці з НАТО. Щоправда, у 2008 році, за словами першого заступника Секретаря РНБО Володимира Огризка, уряд Тимошенко скоротив фінансування усіх програм співпраці з НАТО до мінімуму.
Щодо офіційної позиції, то в липні 2009 року на брифінгу Тимошенко заявила, що питання вступу в НАТО може бути вирішене лише через всеукраїнський референдум – хоча під час виборчої кампанії-2006 вступ до НАТО був однією з головних зовнішньополітичних цілей БЮТ.
А от референдум щодо НАТО, починаючи з 2005 року, був вимогою… Партії регіонів.
Грузія. Коли у серпні 2008 року російські війська ввійшли на територію Грузії, однозначну оцінку акту агресії, як цю подію можна класифікувати згідно із міжнародним правом, дав тільки чинний тоді Президент Віктор Ющенко.
Він же вимагав від Росії дотримуватися умов базування ЧФ РФ, зокрема недопущення його участі в бойових діях, оскільки це робило Україну співучасником військового конфлікту.
На початку вересня 2008 року фракція БЮТ, як і Партії регіонів, відмовилися заявою засудити акт агресії. Голова фракції БЮТ Іван Кириленко заявив, що його фракція не може оцінювати дії Росії як агресію, "тому що агресію почала Грузія, а ми не сторона конфлікту".
Він також заявив, що не може визнати неправомірне використання території України, зокрема ЧФ РФ, для нападу на Грузію.
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович пішов ще далі – закликав визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії. А Партія регіонів прагнула провести негайне розслідування постачання українських озброєнь напередодні конфлікту у Грузію.
Тож позиції БЮТ і ПР з геополітичної точки зору були ідентичними – вони прийняли російське трактування війни у Грузії.
Визнання УПА. Якщо Партія регіонів повністю відмовляється визнавати УПА як учасників боротьби за Незалежність, то в БЮТ висловилися за визнання – але лише після проведення розслідувань діяльності УПА.
При цьому ні та, ні інша сила не вимагають розслідування злочинів НКВС. Таким чином, обидві позиції погоджуються із збереженням стутусу-кво та відносять історичну справедливість до питань "другого ешелону".
Не виключено, що тут відіграє роль кадровий склад політичних команд.
"Дивлюся список сьогоднішньої опозиції… Маємо генерала КДБ Кожем’якіна, цілий оберемок партійних і комсомольських діячів радянського активу... Його дід "наводив порядок" – звільняв Західну Україну від "бандформувань" ОУН-УПА, його батько так само працював у КДБ", – стверджує колишній рухівець Ярослав Кендзьор.
Він також цитує голову НРУ Бориса Тарасюка щодо розбіжностей між БЮТ і НУ під час створення коаліції у 2006 році: "Затягуються переговори, бо Тимошенко з Морозом проти "Нашої України" зайняли спільну позицію, щоб в угоді не було згадки про ОУН-УПА, НАТО, української мови".
Московські газові угоди 2009 та Харківські 2010. Хоча БЮТ і Партія регіонів нищівно критикують одне одного в питанні газових угод, особливо складно зрозуміти логіку цього конфлікту.
Як відомо, газові угоди, підписані з ініціативи Тимошенко в Москві на початку 2009 року між НАК "Нафтогаз" та РАО "Газпром", забезпечили Україні найгірші умови отримання російського газу.
Цьогоріч Україна платить 560 доларів за тисячу кубів, тоді як Туреччина за той же російський газ платитиме не більше 190 доларів за тисячу кубів. Харківські угоди 2010 року, проведені через парламент Партією регіонів, надали цій угоді статусу міждержавної.
Історичні постаті. 4 липня 2007 року фракція БЮТ в Одеській міськраді у повному складі, спільно з "регіоналами", голосувала за встановлення пам’ятника Катерині ІІ в Одесі.
А в Полтаві місцеві бютівці називали спробу встановити пам’ятник Івану Мазепі "провокацією".
Спочатку висуванець БЮТ на посаді міського голови Андрій Матковський відмовлявся від грошей, виділених з державного бюджету на встановлення пам’ятника, потім – від пожертв, які зібрали з усієї України, а насамкінець вдався до фізичного спротиву робітникам, які проводили будівельні роботи.
Офіційна позиція представників Партії регіонів відома – вони підтримують версію Російської православної церкви про "анафему зрадника".
Публiкацiї за темою «Політологія»:
