Актуально
23356 переглядів
|
Так виглядає типовий відділок поліції в Грузії. Громадяни бачать, що роблять поліцейські, крізь скляні вікна-“стіни” - що демонструє справжню прозорість влади |
Нещодавно президент Віктор Янукович категорично заявив, що грузинський досвід реформ Україні не підходить. Мовляв, населення лише Донецької області більше за все населення Грузії. При цьому Віктор Федорович послався на власний "37-річний" досвід реформування Донеччини. Компетентність цього фахівця оцінить кожен, хто бував на Донбасі. Хай там як, але цей скепсис щодо "грузинського рецепту" мав значний резонанс. Тож заслуговує на розгорнуту відповідь по суті.
Для початку наведу елементарний контраргумент. Потреба в дерегуляції соціальної системи й обмеженні бюрократизму стоїть тим гостріше, чим більшою є система (країна) фізично. Таким чином, спрощення й уніфікація адміністративних механізмів економіки, що блискуче пройшло в 4-мільйонній Грузії, значно більше потрібні 45-мільйонній Україні чи 143-мільйонній Росії. Саме великою країною, пане професоре, неможливо ефективно управляти в азаровський командний спосіб. А от невеликою – можливо, про що свідчить досвід сучасних монархій.
Найголовніше: менталітету українців найкраще відповідає саме ліберальна реформа за "грузинським" (насправді – західним) зразком. Нашому народу віками не таланило з власною державою. Українець завжди працював і воював, не відчуваючи за собою власної дружньої влади. Був воїном, але не солдатом. Це унікальне історичне горе, або щастя, якого не знають імперець-росіянин, колоніст-британець, промисловецьнімець. Або й той-таки грузин. Інші народи одностайно визнають нас хазяйновитими індивідуалістами. Українці – типові лібертаріанці за своїм духом.
Совєти робили усе можливе, щоб заглушити в наших людях цього вільного господаря-підприємця. Вони чітко прорахували, як найлегше знищити генетичне єство українців. І певного успіху в цьому вони досягли. Ми й досі живемо в пострадянській патерналістській парадигмі економіки. Суспільство 20 років розраховує на подачки у вигляді пільг і дотацій, якими влада годує плебс із корисливими розрахунками на виборчі голоси. Провина людей у цьому значно менша, бо вони не знають, як може бути інакше. А можновладців усе влаштовує. Все це відбувається за рахунок визискування паростків бізнесу. Ми звикли очікувати від держави всеохопної турботи й відповідальності. Приміські поїзди їздять раз на добу зі швидкістю 20 кілометрів на годину. Але ми за звичкою вдячні турботливій державі за 26 категорій пільг на проїзд. Село розвалене так, що вже скоро не буде вітчизняних харчів. Проте втішаємося, що їжу можна зварити на державному газі вартістю 7,82 гривні на місяць.
Досить дурити себе. Справжній економічний потенціал українця вивільнить лише швидка й глибока антибюрократична реформа "грузинського" типу. Реформа в інтересах сильної, вільної особистості – підприємця. Людини, відповідальної за свою долю й долю тих, із ким вона на свій розсуд вступає в прозорі економічні стосунки. У центрі нової грузинської держави стала людина. Не та пасивна безправна людина, яку Азаров годує капустою по телевізору. А людина, яка хоче вкласти у Грузію власні гроші. І не вкладе, якщо до неї ставитимуться порекетирському – так, як в Україні.
До теми:
