 Актуально
 Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Заліщики (Тернопільська область), після нападу Німеччини на Польщу в 1939 році, деякий час перебував польський уряд. А вже після вступу у війну Радянського Союзу, цей уряд через Румунію евакуюється в Англію, й до 1945 року вважався легітимним урядом Польщі...
 Курс валюти:
 Погода в Україні:
|
 |
Ліля Мусіхіна: «Народна магія – це частинка кожного з нас»
Література 72833 перегляди
Опубліковано - 29.10.2012 | Всі публікації | Версія для друку
Теоретично Ліля Мусіхіна – літературний дебютант, бо лише цього року почала видаватися. Але насправді вона вже десять років не лише займається фольклористикою, а й «вариться» у книговидавництві – як редактор, упорядник поетичної збірки, автор народознавчого календаря…Звичайно, рано чи пізно це мало закінчитися виданням власної книжки. Нею стала «Магія українців вустами очевидця» – результат кропіткої дворічної праці, яка включала спілкування з мольфарами і ворожбитами, книга і не художня, і не наукова, але, безсумнівно, цікава. Як же ж було проґавити нагоду вдивитися в це нове обличчя української літератури?
– Тепер ви офіційно належите до цеху українських письменників – давно знали, що так станеться?
– Мріяла завжди. З дитинства. Дуже любила читати, тому найважливішою професією у світі для мене було письменництво. Але хотілося швидше зробити щось важливе, написати щось потрібне і корисне людям, а не просто стати письменником. А що може бути важливішим, ніж вивчати підвалини людського духу, спостерігати зміну світогляду, перехід від тваринного до людського і показувати це всім?
– Чи змінилися ваші стосунки з українськими письменниками після того, як вони стали вашими колегами?
– Письменники – люди самотні. Особливо провінційні письменники. Коли працюєш, часу на «тусовки» не вистачає. Щастя спілкування – це книжкові виставки, Форум видавців. Я знайома з дуже невеликою кількістю письменників, але, наскільки можу судити, всі вони добрі, порядні, мудрі люди. Якби не підтримка Братів Капранових, Лесі Романчук, Олега Покальчука, Форум було б пережити важче. Книга виходить – і тільки починається її самостійне життя, хвилюєшся, як мама дочки-випускниці на шкільному випускному: «Все добре? Сукня пасує? А дитині ще ж поступати, йой-йой!» – так чекаєш на критику. Тому без підтримки колег, які вже пережили десятки таких «випускних», було би набагато важче.
– Коли ви писали «Магію українців вустами очевидця», не боялися накликати гнів якихось темних сил за розголошення таємниці?
– Я не розголошувала жодних таємниць. Я просто зібрала відомі факти (правда, в різних регіонах України) під одну палітурку і проаналізувала. Комусь рано чи пізно потрібно ж було це зробити! До речі, мої інформатори, навпаки, просили зберегти їх знання і передати їх нащадкам. Так що все радше навпаки.
– Як змінила вас робота над цією книжкою?
– Додала терпіння. Навчила обходитися три-чотиригодинним нічним сном. Подарувала море подорожей і цікавих знайомств. Навчила цінувати близьких, які розуміють усю важливість моєї роботи і… терплять, чекають, люблять…
І, якщо жартома, додала сивини, «посадила» очі, «подарувала» проблеми зі спиною.
На презентації книги у Тернополі
– Чи вірите ви в дива? Яке найбільше диво з тих, що вам довелося побачити?
– Багато… Пісні на світанні в горах, дзвін у тумані, потоптання у хмарах на Бребенескулі, зірки, що падають у нічну глибінь Дніпра. Кожен день дарує диво… Хіба у вас не так? Народна магія – теж диво, диво поезії, диво казки. Прадавнє, майже забуте. Щось таке, як промінь сонця на запилюженому горищі з сімейними раритетами. Народна магія – це частинка кожного з нас, це те, що ріднить нас із сотнями поколінь предків.
– У «Магії українців вустами очевидців» ви зокрема пишете про різні календарні свята – але ж багато серйозних дослідників робить поправку на те, що відбувся певний зсув у часі святкування. Класичний приклад – свято Купала, яке традиційно святкувалося в ніч із 21 на 22 червня, але з прийняттям християнства «переїхало» на 6 липня… Як прокоментуєте такі неточності?
– Ви помітили, що в книзі аналізую магію як вона є або була в недалекому минулому, тому й не роблю поправки на зміну календаря. Пишу так, як святкують зараз, коли постять, коли трави збирають і подібне. Я боюсь реконструювати – поганий реставратор не поверне до життя картину, а лише знищить її. Краще менше, але точніше.
– Чи буде продовження «Магії українців вустами очевидця»? Або принаймні доповнене й уточнене видання? Адже інформація, викладена в цій книзі, не вичерпна…
– Працюю. Якщо буду жива – наступні книги доповнять і продовжать теми окремих розділів. Принаймні, так поки що «вимальовується».
– Друга ваша книжка, яка цього року побачила свій у видавництві «Богдан» – «Магія гір». Чи означає це, що ви писатимете лише про магію? Якою бачите свою наступну книжку?
– Звичайно ж, ні. Відкрию невеликий секрет – наступна книга, вона вже написана, відредагована і навіть заверстана – «Звірослов. Міфологема тваринного світу українців» чекає на свій вихід у видавництві «Богдан». Розглядаю теми тотемізму, нагвалізму, зоолатрії. А на «Зелений Пес» чекає «сюрприз» на тему тіла і тілесності – що таке гігієна тіла, що таке шлюбні взаємини, їх різновиди, як ставились наші предки до дівочої цноти, що таке врода і потворність…Аналізую подібні речі на фольклорних джерелах, роботи море, але тема цікавезна. Думаю, читачі будуть здивовані. Працю ще над кількома темами – не можу писати щось одне. Мені все цікаво, а чим «глибше копаю», тим ще цікавіше. До того ж три роки поспіль пишу компаративні календарі християнських та народних свят. Цьогорічний виходить у видавництві «Мандрівець» під назвою «Золотий Корінь». Оце завтра-післязавтра вже, сподіваюся, потримаю його в руках.
– А яка реакція читачів на ваші книги?
– Поки що чекаю «злого критика». Дякують, просять ще писати, допитуються, коли ще щось буде. Книга, до речі, вартувала мені і друзів – багато хто відвернувся, злякавшись теми, мучили мене: «Кидай, воно тобі треба!». Зараз читачі просять щось художнього на ту ж тему.
 До теми:
 Публiкацiї за темою «Література»:
- «NOVA ЕНЕЇДА» (закінчення)
Юрій ШКОВИРА Гумористична точка зору на новітню історію України. - Ліля Мусіхіна: «Народна магія – це частинка кожного з нас»
Атанайя Та, «Друг читача» Теоретично Ліля Мусіхіна – літературний дебютант, бо лише цього року почала видаватися. Але насправді вона вже десять років не лише займається фольклористикою, а й «вариться» у книговидавництві – як редактор, упорядник поетичної збірки, автор народознавчого календаря… - Феномен української жінки або Катастрофа з надміру
Леся РОМАНЧУК Уривок з другої книги роману Лесі Романчук “Чотири дороги назустріч”. - «NOVA ЕНЕЇДА»
Юрій ШКОВИРА Гумористична точка зору на новітню історію. - Тиха сенсація, або Як ми проспали бестселер
Атанайя Та, «Друг читача» Отже, ви й досі вважаєте найбільшим накладом України книжки Шкляра, Костенко чи Дашвар? Тоді ви глибоко помиляєтеся. - Де вони — кордони української душі?
Микола Головатий, «Персонал Плюс» Як і десятиліття, століття тому, нині шукаємо відповідь на сакраментальне питання — що то за феномен «українська душа». Ю. Липа доводить, що для українця завжди «центральним пунктом світу є Україна, українські люди й українські землі». - Один з найвідоміших австрійських письменників виявився... українцем
Олександр ГАВРОШ, «Високий Замок» Його ім’я нічого не скаже Україні. А поміж тим, 77-річний Андреас Окопенко є одним з найвідоміших сучасних письменників Австрії. - Хроніка застиглого часу
Андрій Кокотюха, proUA.com До Різдвяних та Новорічних свят усі, в тому числі українські виробники книжок, намагаються приготувати якійсь подарунок споживачам. - «Доки безхребетне «народолюбство» не обернеться в агресивний націоналізм, доти не стане Україна нацією»
Сергій АЙБАБІН, «Українська газета Плюс» До 80-річчя виходу праці Дмитра Донцова «Націоналізм». - Євген Сверстюк: “В нашому зазомбованому і несміливому світі нам бракує таких постатей”
Олена Каганець, "Аратта-Україна" 27 жовтня у видавництві “Смолоскип” відбулася презентація книжок, які вийшли до 100-річчя з дня народження їхніх авторів. Ці автори – дуже різні і водночас дуже подібні українці-націоналісти Олена Теліга та Іван Багряний. І якщо, за визначенням Євгена Сверстюка, Іван Багряний – це націоналіст козацького складу, то Олена Теліга – аристократичного.
|
 |
 Публікації:
 Останні новини:
 Популярні статті:
|