Актуально
63964 перегляди
 |
«Там все места блатные расхватали»
Володимир Висоцький
Голова, перший заступник, заступник, секретар, п’ять керівників підрозділів і двоє підлеглих. Це не штатний розпис контори Остапа Бендера «Роги і копита», а склад Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Того, що вчить нас моральності.
Для парламентських комітетів це типово: 8, 9 чи 10 керівників і 3 прості члени комітету, 6 або навіть 8 керівників і 1 рядовий!
Станом на 1 вересня 2012 року з 449 народних депутатів 279 були керівниками. Із них: керівників Верховної Ради – 3, голів комітетів – 26, їхніх перших заступників – 26, заступників – 50, секретарів комітетів – 23, голів підкомітетів – 151. Були ще й керівні вакансії.
Від скликання до скликання роль парламенту падає, кількість керівників – зростає. А керівні посади не лише задовольняють амбіції, а й збільшують платню.
Не зроблю відкриття в теорії управління, якщо скажу: обтяжлива управлінська верхівка роботі шкодить.
Не відкрию державної таємниці, якщо скажу: заступники голів комітетів взагалі зайві. Закон не передбачає для них власних функцій, лише заступати відсутнього голову комітету. Що спокійно зробить і секретар комітету, а у разі його відсутності – голови підкомітетів за старшинством.
Дрібні комбінатори
Щоб штучно збільшити кількість підкомітетів, задіяний законодавчий трюк. Частина друга статті 37 закону «Про комітети Верховної Ради України» слушно передбачає, що «Підкомітет створюється у складі не менш як трьох членів комітету».
А далі, увага фокус: «Члени комітету можуть входити до складу кількох підкомітетів».
Міжсобойчик із трьох депутатів може розлити на трьох три підкомітети: «Турботи про народ», «Про народ турботи» і «Всенародної турботи». Кожен зі спритників один підкомітет очолить, у два інших увійде членом.
Запис у трудовій книжці і зарплатній відомості – за вищою посадою. І про народ потурбувались, і про посади, і доплату за турботу з народу стягнули.
Щоб позбутись гамузу зайвих посад досить вилучити із закону лише одне речення – про членство у кількох підкомітетах.
Не складніше прибрати і зайві управлінські ланки – перших заступників і заступників голів комітетів. Достатньо внести точкові зміни до статей 6, 7, 8, 22, 34, 35, 37,43 закону про комітети та статей 16, 73, 81, 82, 83 Регламенту Верховної Ради.
Непомірна кількість керівників встановлена самою Верховною Радою, ні Президент, ні повінь, ні посуха, ні світова економічна криза тут ні до чого.
Може, народні депутати плодять стільки начальства здуру? Ця версія має право на існування, але в останню чергу. Не організовують же вони у такий спосіб власний бізнес.
Як на мене, інтелектуальні і ділові якості парламентарів є вищими за середньостатистичні, інша справа – моральні. Депутати обдумано і свідомо призначають самих себе не висмоктані з пальця керівні посади з вищою платнею, а в перспективі – і з вищою пенсією.
Що є зловживанням владою з корисливою метою, тобто корупцією. Це й маяк для бюрократії – плодіться і множтесь, без числа і без потреби.
Проблиск надії
Згідно зі статтею 16 Регламенту, перелік парламентських комітетів затверджується на першій сесії восьмим питанням, а обрання їхнього керівництва – тринадцятим.
Хотів би помилитись, але надій на новообраний парламент не покладаю. Мабуть, розпочне він традиційно – з надмірної кількості керівних посад. Якщо знову будуть обрані сотні керівників комітетів, то голоси, подані «за», можна вважати за явку з повинною.
Будуть і депутати-протестанти. Та одинаки виглядатимуть як ображені, обділені посадами. Інша справа, якщо ціла фракція принципово не візьме участі у цій ганебній справі. Це стане проблиском нової етики в українському парламентаризмі.
Як стартуєш, так і побіжиш. Сподівань на первісно корисливий парламент не залишиться, залишаться ілюзії. Такий парламент не шкода і розпустити.
Якщо ж знайдеться фракція, яка не візьме участі у посадовому дерибані, ще й проясниться за кого на дострокових виборах голосувати.
Публiкацiї за темою «Під ковдрою влади»:
