Актуально
20312 переглядів
 |
Я перепробував уйму робіт, на кожній з них щось зароблялося, на кожній з них отримувався якийсь досвід. Але завжди мене гнітив один факт - я працюю не на себе. Тому я всі ці роботи просто-напросто кидав. Хоч деякі з них мені подобалися, але я жодного разу не пошкодував про те, що я залишив попередню роботу. Все тільки на краще, нема чого шкодувати про минуле. Такий мій принцип і так воно є.
Я дуже коротко це все говорю, тому що життя дуже різноманітне, а блоги не люблять многабукафф. Нарешті я добився свого - став підприємцем. Нарешті я скопив якусь копійку, стартовий капітал, щоб стати відносно незалежним.
Я - відносно незалежний. Мене їпе держава з своїми ненормальними податками, але це - терпимо. Я маю те, чого прагнув. Але я не маю того, про що мріяв. Повної свободи. Зараз я стикнувся з розумінням того, що всі мої намагання - це фікція. Будь-який вася може прийти і забрати мій невеличкий бізнес. Будь-який вася, який має посаду. Я отут пишу блог і не впевнений, що цим самим не провокую якихось васів.
А найбільше моє розчарування - це те, що я досі вірив, буцімто в Україні малий бізнес може перерости в середній. Я колись дивився фільм про американця, який розпочав з одного долара і створив всесвітньо відому зараз корпорацію. У мене нема таких амбіцій. Для мене головне, щоб я міг повезти своїх дітей десь у Болгарію, не задумуючись над тим, дорогі там гамбургери, чи ні.
Так от, щоб мені розширити свій бізнес хоча б в два рази, не враховуючи побутові стягнення на сім’ю, мені треба десь років 15. Це при тому, що я вгаратав у це купу грошей, пішов на величезний ризик, а бізнес порівняно з конкурентами можна назвати дуже навіть успішним.
Коли мені хтось говорить, що створив за кілька років великий (та навіть середній) бізнес в наших реаліях законним шляхом - я ржунімагу.
Публiкацiї за темою «Людина і влада»:
