Актуально
46744 перегляди
|
- Ну яка різниця між нашими дівками, які продають себе в тій самій Словенії та журналістами – джинсовиками? Наші дівки навіть чесніші. |
З «ГНІЗДА КУЧМИ» ВИЛІЗЛИ ВСІ ПОЛІТИКИ ПО ОБИДВА БОКИ БАРИКАДИ
- Романе, ти щойно повернувся з відпустки. Де ти відпочивав?
- Мене вже 5 років запрошував однокласник до Словенії, і ось нарешті я зібрався та поїхав. Він живе у Любляні. Моя мрія здійснилася. Я знайшов таке місце в Європі, де немає совків. Мені ця відпустка вдалася, тому я щаслива людина. Цю країну можна з впевненістю називати Раєм на землі. Там навіть немає «повноцінного» кримінального життя і кримінальної хроніки. Це країна, в якій дивитися випуски новин – це жахливо нудна річ. Там, врешті, коли втопився один рибалка, вони два дні давали це як «топову» новину.
- А потім ти приїхав сюди… Шок?
- В принципі, я трохи адаптувався ще там, оскільки дивися «5 канал». Я поетапно відстеждував ліквідацію Ющенком поста Президента і ліквідацію Ющенком України, як самостійного проекту. Переведення її в режим Україна точка ру.
- А як загалом ти оцінюєш цю ситуацію?
- Ну я не Касандра. Але якщо дивитися на склад Кабміну, то мене охоплює шок, починаючи з «серверного» Клюєва, появою лідера з продажу окулярів для пенсіонерів Папієва. Ну а коли там з’явився ще й «росукренергійний» Бойко… Мені дуже бракує Кучми, щоб була гармонія, хоча його просто можна поставити почесним Президентом.
В принципі, це все шокувало не так мене, як моїх друзів, які вже давно займаються системним бізнесом в Словенії. Вони не можуть зрозуміти багатьох речей, як в принципі і німецькі та хорватські бізнесмени, з якими я спілкувався. Вони бояться, що великий друг українських філологів Азаров може знову повернути «Маски-шоу» в податковій. Окрім того, вони бояться тепер працювати з Україною, оскільки розуміють, що вся тусовка бандитів буде працювати на експорт, отже, почнуть валити гривню. Вони також не розуміють, як можливо, щоб представники мафії з представниками сталінської антиукраїнської партії разом робили блок.
- Український феномен…
- Ми завжди робимо своє ноу-хау, але я не вважаю, що це український феномен. Цей проект дуже довго курувався з Росії. Я говорю про кумулятивний ефект, який реалізується вже 15 років. Це країна, яка здала свою національну безпеку, інформаційний простір ще в 91-му. Ми маємо сьогодні молоде покоління, яке більш совдепівське, ніж те, яке будувало БАМ і ГУЛАГ. Це все назбиралося і конвертувалося у вигляді тих же самих політиків. Все їх можна назвати «гніздо Кучми». З нього вилізли всі політики, які знаходяться по обидва боки барикади. І їх вибирали такі ж совдепівські люди. За короткий час ми побачимо величезний відкат на старі позиції.
Я дивуюся, як безпорадно попередня влада не могла розшифровувати оці торги та поїздки Мороза до Путіна, мінєти Симоненка в Кремлі. Ці речі має курувати СБУ, Рада Нацбезпеки. Навіть у тварини є інстинкт самозбереження, а в держави тим паче має бути.
ПРОСТИТУТКИ В СЛОВЕНІЇ ЧЕСНІШІ ЗА НАШИХ ЖУРНАЛІСТІВ
- Одним із завоювань помаранчевої революції – була свобода слова. Що тепер? Ми повертаємося до того, з чого починали?
- Це буде по-новому. Це не відкат в сторону темників, а абсолютно російський стандарт журналістики. Це – «раболєпіє». У нас навіть нема відповідного терміну. Я вже із задоволенням хочу подивитися в новому телевізійному сезоні проросійські телевізійні проекти, які у нас називають національними каналами. Ми побачимо щось нове. Я думаю, що ми будемо рухатися в сторону якогось гібриду російського та білоруського телебачення. Багато газет залишиться на рівні нормальних ЗМІ, оскільки вони змогли все-таки вирватися на бізнес-формулу інформації. Але багато хороших журналістів підуть в Інтернет.
Мені цікаво, як тепер будуть працювати медіа з Донецька та Луганська. Вони таки не встигли зробити те, що зробили тут, у Києві, ми. Мені шкода колег…
- А як буде працювати «5 канал»? Люди при владі змінюються, тож чи зміниться політика каналу?
- Це питання швидше до топ-менеджерів. Але подача новин не зміниться. У країні, де політика візантійського типу, тобто підкилимна, люди все більше будуть цікавитися новинами. І чим більше вони про політику дізнаються, тим більше їм хочеться докопатися: а що ж там ті політики вночі без нас підписали? У нас політика знову повернулася в режим «бандіто-ганстеріто», тому що тільки бандити всі серйозні акції планують в ніч з 2 до 4 ранку, коли у нас найміцніший сон.
- Під час виборів дуже багато говорилося про джинсу. Після виборів її менше не стало, але про неї не говорять…
- Навіть писали джинсу про джинсу. Вже дуже багато журналістів запропонували свої послуги найновішій владі. Це навіть не була джинса. Це був аванс - подивіться, як ми можемо джинсу робити, не забувайте про нас. Так пропонують себе проститутки при дорозі потенційним клієнтам. Я зробив такі висновки за останні два дні, коли помоніторив канали. Фактично, Глєбушка Павловський може повертатися до України й очолити якісь інформаційний проект чи ток-шоу. Йому тепер буде комфортно, як і на кремлівському НТВ…
- Тобто, фактично, про яку об’єктивність чи свободу слова ми можемо говорити… Помаранчева революція пройшла і «темники» повертаються…
- Ті, хто не були блядями, той ними й не буде. Джинса – це проституція. Ну яка різниця між нашими дівками, які продають себе в тій самій Словенії та журналістами – джинсовиками? Наші дівки навіть чесніші. Вони приїздять туди за контрактом, платять податки, мають медичне страхування, формують бюджет, працюють в клубах і формують добробут європейської держави. Наші бляді в Словенії більш чесні, ніж журналісти з дипломами, своїми конвенціями, підписанням листів та акціями в Україні. Ми просто знову повернулися в країну абсурду. Чим гірше працювала державна машина, і чим більше сралися між собою політики – тим кращі показники були у нашій економіці. Парадокс. Чим кращі показники економіки, тим більше незадоволені своїм життям громадяни країни, у якій найбільше Мерседесів, лексусів та Майбахів (то такі дорогі машинки, на яких у Європі не їздять. Дорого.)
- На «5 каналі» є проститутки?
- Я не відповідаю за всіх журналістів. Я вже півтора роки не працюю, як шеф-редактор новин. Лише – як редактор програми «Новий час» та «5 копійок». У мене журналісти – добре відомі люди. Я вважаю, що це вони мені зробили послугу, працюючи у моїй команді, адже це – Таня Малярчук. Світлана Поваляєва. Справжні письменниці, яких читають. Вони мають відкриті нерви. І коли їм кажеш, що у нас у студії буде сидіти ось такий подонок і такий напівподонок, а говоритимемо про таку-то тему, то вони роблять сюжети, які є мініфільмами.
Але так чи інакше, я буду відстоювати ті стандарти, які ми запропонували в Україні. При чому, ці стандарти, абсолютно нормальні. Вони практично наближуються до стандартів BBC. Інша справа, що суспільство не готове до цих стандартів.
Я ж – людина безпонтова. Якщо мені треба стати в чергу – я стану. Ось одного разу стою я, а за мною стоїть жінка і буквально до рота мені заглядає.
«О! – каже вона. – Ви з п’ятого? Я вас вітаю, дуже рада вас бачити. Я вашу програму люблю, але вас всіх ненавиджу!». Питаю ж чому? «Ідеологічно – це для мене чужий канал». Але ж наш канал ідеологічно не заангажований і показує усе й усіх. «Так, але це не відповідає моїй ідеології».
Тобто фактично люди сприймають інформацію через ідеологічне сито своїх стереотипів. Зараз країною править «еліта», яка представляє лише дві області і ми знаємо, як формувалося населення цих областей. Великий пласт людей, які є носіями ментальності, яку легко вкласти в серіал «Бандитский Петербург». Вони й обрали нами правити людей, які у цьому серіалі були б «звьоздамі». Яка ментальність – таке й сприйняття світу…
- Але я знову повернуся до «5 каналу». Одні й ті ж самі обличчя. Одні й ті ж самі люди ведуть декілька передач. Це нестача кадрів чи небажання випускати нових людей на екран?
- Це – стабільна команда. На українському ТБ ведучі працюють за таким принципом, як клубні футболісти. Вони ходять, торгуються, переходять з одного каналу на інший. Ми ж більше цінуємо, коли люди залишаються і почувають себе природно в колективі однодумців. Я так себе відчуваю на «5 каналі». Я добре знаю робочі стосунки та атмосферу в ньюс румах на інших каналах. Я вже був в советской армії – вижив. І ще раз не хочу повертатися в систему постійного виживання у тераріумі заклятих колег.
- А на «5 каналі» мир та злагода….
- Ну не мир та злагода. У будь-якому колективі завжди будуть виникати конфлікти, Справа не в конфліктах, а як з них виходять.
- Ти підтримуєш стосунки зі Скрипіним та Шевченком?
- Я з ними товаришую з самого початку заснування нашого каналу. Ми разом починали.
- Тобто зараз ви зустрічаєтеся?
- Нема часу на зустрічі. Підтримувати стосунки – це значить регулярні зустрічі, хоча б на пиві. Андрій тепер в Парламенті, Роман готується до нового телевізійного сезону. Ми його скоро побачимо на одному з телевізійних каналів. Правда не скажу на якому – не буду відкривати карти.
- Як ти думаєш, що Андрій Шевченко тепер може зробити в Парламенті?
- Це тепер питання. Я просто хочу зрозуміти, як тепер буде функціонувати Національна рада, Комітет з питань свободи слова в режимі уряду, де 2/3 ключових фігур весь час мали проблеми з цими стандартами демократичного суспільства.
Але Андрій – боєць. Він ніколи не здається. В нього дуже «прикольна» заступниця по комітету. Принаймні, він не буде мовчати.
- Але чи зможе він зробити щось реально? Те, що він хотів? Громадське телебачення?
- Тепер доведеться корегувати з огляду на реалії. Я думаю, що ідея суспільного телебачення тепер похована надовго. Щоправда, цій ідеї яму копав ще Ющенко. Він дав обіцянку покійному Сашкові Кривенку, що коли буде повалено кучмізм, «Громадське радіо» вийде в ефір. Кривенко загинув, а його дітище було поховане. З цього моменту почалися проблеми в реалізації проекту суспільного телебачення. А громадське телебачення - це ж грандіозний проект для всієї нації. Політичної нації немає, та й політичної волі для цього проекту не чути. Я знаю, що це мрія життя Андрія Шевченка. Чим зможем – допоможем.
ЧИ ЗНАЙДЕМО МИ СОБІ ПОДІБНИХ?
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
