Актуально
123481 перегляд
 |
Дещо запізнілим відлунням стала, зокрема, розширена інформація про конференцію в міській газеті "Гомін волі" від 11 січня 2005 р. заступника директора Стрийського краєзнавчого музею "Верховина" Зеновії Ханас під заголовком "Автором слів стрілецького гімну є Григорій Трух з Гірного". Мене заінтригували такі рядки з публікації: "Науковий працівник музею Романа Савчин виступила з дослідженням "Стрілецьке мистецтво і Стрийщина". Найцікавішим моментом роботи стала розповідь про історію пісні "Ой у лузі червона калина". Мало кому відомо, що автором слів стрілецького гімну є січовий стрілець Григорій Трух, родом з Гірного (село поблизу Стрия на шляху до Сколього. – Р.П.)".
Знаменита пісня, з якої починалося національне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х років, з того часу асоціювалася в моїй уяві чи то з народною творчістю, чи то з конкретним прізвищем. Тільки не з цим. Вирішив погортати авторитетні видання. Почну з найдавнішого доступного мені фотоальбому "Українські Січові Стрільці. 1914-1920", що побачив світ у Львові в 1935 р. і перевиданий там же репринтним способом в 1991 р. Так-от, на стор. 128 написано: "Найпопулярнішу пісню "Ой у лузі", з якою виходили Стрільці на війну, склав С.Чарнецький для твору В.Пачовського "Сонце руїни". В 1937 р. композитор, музиколог і фольклорист Зіновій Лисько видав у Львові збірник пісень "Великий співаник "Червоної калини", відкривши його цією піснею. Однак під заголовком стоїть лише прізвище самого маестро – чи як автора слів і музики одночасно, чи лише як обробника народної пісні. Десятий том діаспорної "Енциклопедії українознавства" (ЕУ), перевиданий 2000 р. в Україні, в статті про С.Чарнецького не подає ніякої інформації про пісню. Немає про неї згадки і в дев’ятому томі ЕУ в статті про Г. Труха. Аналогічно – і в статті під криптонімом Б.Р. "До 100-річчя Степана Чарнецького", вміщеній у квартальнику бібліографії й книгознавства "Українська книга" № 3 від 1981 р.Товариства українських бібліофілів, Українського бібліографічного Товариства Америки і Бібліографічної комісії НТШ. Натомість енциклопедичний довідник "Митці України" (К., 1992) в статті про С.Чарнецького однозначно стверджує: "1913 у виставі "Сонце руїни" В. Пачовського вперше було виконано пісню "Ой у лузі червона калина похилилася..." (слова і муз. Ч.), що стала народною".
Надовше зупинюся на статті "Ой у лузі червона калина похилилася" доктора філологічних наук, лауреата Шевченківської премії Федора Погребенника в № 5 від 1997 р. журналу "Визвольний шлях". Як відомо, він активно досліджував історію походження багатьох відомих українських пісень, видавши свої нариси книгою "Наша дума, наша пісня" (К., 1991). Автор журнальної публікації пише: "Згодом у середовищі рядових січових стрільців виникли нові строфи пісні, що відображали патріотичні почуття молодого покоління борців, прагнення галицьких українців надати допомогу єдинокровним братам визволитись з царської неволі:
Марширують наші добровольці
у кривавий тан
Визволяти братів-українців
з московських кайдан.
А ми тії московські кайдани
розірвемо,
А ми нашу славну Україну,
гей, гей, розвеселимо!
Далі Ф.Погребенник процитував спогади С.Чарнецького "Моя мандрівка з Мельпоменою" із львівської газети "Новий час" від 16 грудня 1934 р.: "Ми стали викінчувати давно вже приготовлювану до вистави драму В.Пачовського "Сонце Руїни". Автор дав мені свобідну руку скоротити предовгу, протяжну, але прекрасну свою драму. Я це й зробив, обтинаючи її більш як на одну третину та заступаючи пісню "Ой не дивуйтеся та добрії люди" новою піснею "Ой у лузі червона калина", до котрої мелодію доробив я сам, а Михайло Коссак розложив її на… інструменти…" У виставі була використана тільки одна строфа пісні", що "поширилася серед молоді, зокрема січових стрільців, загони яких саме формувалися у Стрию".
Тепер пора повернутися до прізвища Г.Труха. Львівський поет і вчений Петро Шкраб’юк видав у Львові в 2002 р. книгу "Крехів", до якої включив його спогади. На них ґрунтує свій однозначний висновок і Ф.Погребенник. Цитую за цією книгою: "Коли одного дня в серпні 1914 року мали ми збірку на площі… бурси в Стрию, я почув, як мій сусід у ряді, урядник української каси в Стрию Іваницький підспівував собі гарну пісню, що мені дуже сподобалася. Її він навчився від артистів Львівського театру… На мою просьбу він переспівав мені кілька разів одну строфу тієї пісні, я навчився її напам’ять. Слова тієї пісні, що мене так захопила, були такі:
Ой у лузі червона калина
похилилася,
Чогось наша славна Україна
зажурилася…
Оці слова так дуже підходили до тодішнього положення й так живо висказували всю нашу стрілецьку ідею, що я повторяв собі ту чарівну строфу раз у раз, а як наступного дня ми вийшли знову на вправи, я сів перед бурсою коло столика й склав три нові додаткові строфи, що разом творили ту славну "Червону калину". Ось її повний текст, нині широко відомий і багато разів друкований у різних виданнях:
Ой у лузі червона калина
похилилася,
Чогось наша славна Україна
зажурилася.
А ми тую червону калину
підіймемо,
А ми нашу славну Україну,
гей, гей, розвеселимо!
Маширують наші добровольці
кривавий тан
Визволяти братів українців
з московських кайдан.
А ми наших братів українців
визволимо,
А ми нашу славну Україну,
гей, гей, розвеселимо!
Ой у полі ярої пшениці
золотистий лан,
Розпочали наші добровольці
з москалями тан;
А ми тую ярую пшеницю
ізберемо,
А ми нашу славну Україну,
гей, гей, розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер
з широких степів,
То прославить по всій Україні
січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу
збережемо,
А ми нашу славну Україну,
гей, гей, розвеселимо!
Коли народилися нові строфи до пісні, Г.Трух там же перед бурсою кілька вечорів навчав її співати січових стрільців. Вона відразу дістала крила, всім сподобалася і полетіла від них до Стрия, а звідти – по всій Галичині. Саме в такому варіанті (хоча відомо кілька варіантів) співали цю пісню січові стрільці, наступні покоління галичан-українців, а після здобуття незалежності – й українці на Великій Україні, хоча відомо кілька її варіантів. Нині це вже – пісенна класика.
Наприкінці своєї статті Ф.Погребенник згадав збірку "Історичні пісні українського народу", видану львівським студентом Мирославом Січинським незадовго до атентату на цісарського намісника в Галичині Анджея Потоцького 12 квітня 1908 р. Цікаво, що ця збірка закінчується саме рядками приспіву до першої строфи пісні, наведених вище.
Помандрувавши сторінками цих видань, я насмілився 26 січня 2005 р. потурбувати телефонним дзвінком славного львівського довгожителя, композитора, диригента і педагога Миколу Колессу. Йому пішов 102-й рік, але пам’ять ще нівроку чіпка. З розмови з’ясувалося, що точне авторство цієї пісні невідоме і йому, хоча з його вуст теж прозвучало прізвище С.Чарнецького.
Що маємо у висліді? Хто ж насправді є автором пісні "Ой у лузі червона калина"? Якому авторові публікацій про неї, якому виданню вірити? Однозначної відповіді в них не міститься, навпаки, очевидний різнобій. Як на мене, то в кожній з них міститься частинка істини. Мабуть, ця пісня має все-таки кількох співавторів. Перший з них – сам народ в особі невідомого творця першої строфи і приспіву до неї. Роблю зовсім не остаточний висновок про них на підставі того, що С.Чарнецький не стверджує в спогадах свого авторства слів першої строфи, лише каже про заміну пісні "Ой не дивуйтеся…" новою (виділення моє), тобто іншою піснею "Ой у лузі червона калина". Чи він мав на увазі власний новотвір, чи просто заміну однієї іншою, залишається гадати. Поет також підкреслює свою "доробку" мелодії, а не придуману ним. Не маю підстав, услід за Ф.Погребенником, не довіряти й свідченню випускника Стрийської гімназії 1914 р., колишнього січового стрільця, згодом емігранта, відомого священика ЧСВВ в Канаді Г.Труха (1894-1959) про його авторство другої-четвертої строф пісні.
І все ж для беззаперечного прийняття його твердження потрібно відшукати незацікавлене свідчення принаймні ще когось із його сучасників. Воно може міститися в тодішніх публікаціях або документах, не віднайдених дослідниками і не введених у науковий обіг. А до цього навряд чи варто вважати доведеним твердження Ф. Погребенника з посиланням на В.Селезінку і вслід за ним В.Мельничука (стаття "Як виросла "Червона калина" в № 14 ж. "Україна" від 1991), ніби Г.Трух і є справжнім автором слів знаменитої стрілецької пісні, котре базується, знову ж таки, на словах самого Г.Труха.
Водночас видається помилковим судження цитованих вище видань про авторство слів і мелодії лише С.Чарнецького (1881-1944) – поета з літературної групи "Молода муза", театрального діяча і критика, автора кількох збірок віршів, оповідань і фейлетонів, цінного дослідження "Нариси українського театру в Галичині". Адже в 1913 р. на час постановки вистави "Сонце Руїни" ще не було військових формувань УСС і не почалась Перша світова війна, в якій вони взяли участь на боці Австро-Угорщини у її війні з Росією. Очевидно, все-таки найближчими до істини є слова П.Шкраб’юка з книги "Крехів" про те, що цей поет "тільки скомпонував мелодію та, мабуть, перші два рядки". До того ж мелодію він "доробив" (точніше було б сказати – запозичив) з відомої народної пісні "Розлилися круті бережечки" часів козаччини.
Зі сказаного випливає: ставити крапку над "і" в дискусії про історію пісні "Ой у лузі червона калина" наразі зарано. Її авторство далі залишається полем для продовження пошуків. Водночас новим дослідникам пісенної, і не тільки, творчості потрібна більша цілеспрямованість і навіть добрий фанатизм у цьому напрямку. Адже цілком може статися, що вже за кільканадцять років, не кажучи про кілька десятиліть, за наявності наймодерніших видів зв’язку, маси друкованих видань і т. ін., важко буде встановити авторство принаймні відомих пісень та віршів про ту ж Помаранчеву революцію 22 листопада-8 грудня 2004 р., що звучали протягом її перебігу на Майдані Незалежності в Києві, учасниками та свідками якої стали мільйони українців. Мудрий приклад пресової квартири УСС закликає починати писати історію фотооб’єктивом, пером і пензлем уже в момент її творення, як колись відомий педагог радив починати виховання дитини від першого дня її життя.
Публiкацiї за темою «Музика та виконавці»:
