Актуально
66678 переглядів
 |
Схоже, звільнення Юрія Луценка влада розцінила як індульгенцію на продовження правового «бєспрєдєлу». Ледь встигли вщухнути обговорення з приводу позбавлення депутатського мандату Сергія Власенка, як опозиція може позбутися ще одного депутатського багнета – члена фракції «Батьківщина» Юрія Одарченка.
Якщо над Власенком хмари згущувалися кілька тижнів, і новина про можливість позбавлення його депутатства не стала такою вже великою несподіванкою, то аналогічна ситуація з Одарченком стала громом серед ясного неба. Схеми, за якими влада розправляється з незручними нардепами, щоразу відрізняються.
Так, Олександра Домбровського та Павла Балогу позбавили мандатів через фальсифікації, які начебто мали місце при підрахунку голосів у їхніх мажоритарних округах, рішення ухвалював Вищий адмінсуд (ВАСУ); Сергія Власенка – через те, що він начебто суміщав депутатську діяльність з адвокатською, рішення ухвалював той же ВАСУ; Юрія Одарченка теж хочуть побавити мандату через сумісництво – але позов спрямовано до Окружного адмінсуду Києва.
Позивачем є житель Донецька Сергій Горбатий, який вимагає від суду скасувати постанову Центрвиборчкому про визнання Одарченка народним депутатом (за законом, скасовувати такі рішення ЦВК може саме цей суд). Горбатий стверджує, що після складення присяги Одарченко був членом правління донецького ТОВ «Донецьк-аква», отже – сумісником.
Видання «Наші гроші» пов’язує цю фірму, що займалась оптовою та роздрібною торгівлею і консалтингом у сфері управління, з секретарем РНБО Андрієм Клюєвим Начебто у 2012 році Одарченко був введений до складу правління «Донецьк-Аква». Але найцікавіше те, що, згідно з даними державного інформаційно-ресурсного центру… це підприємство було ліквідоване ще у вересні 2009 року, тому жодних кадрових рішень, як і будь-якої іншої діяльності, очевидно, не могло в принципі ( відсутність діяльності також підтверджується офіційним сайтом ДПА України - "Аратта").
Але в діях нинішньої влади доцільність завжди перемагала законність, тому головне питання полягає в тому, кому може бути вигідною «справа Одарченка». Головна версія – вона пов’язана з виборами в Києві, які, схоже, все ж таки відбудуться в осяжній перспективі. Одарченко є керівником київської міської парторганізації «Батьківщини», котра висуває кандидатів на місцеві вибори. Сам Одарченко на поспіхом скликаній прес-конференції заявив, що може бути реалізований так званий «львівський сценарій».
Мова йде про місцеві вибори 2010 року, коли у львівській та київській обласних організаціях «Батьківщини» стався розкол, утворилися по дві паралельні партструктури, кожна з яких оголосила себе правомочною, а опонентів – самозванцями, як наслідок, в двох базових областях біло-сердечні взагалі залишились без представництва у органах місцевого самоврядування. Того разу було очевидно, що ініціатором та виконавцем схеми є діюча влада. Але «справа Одарченка» цілком може бути інспірована його з соратниками по опозиційному табору.
За інформацією Тиждень.ua, посаду очільника київської «Батьківщини» давно приглядів собі найближий соратник Арсенія Яценюка та «скарбник «Батьківщини» Микола Мартиненко. Одарченко поки успішно обороняв своє крісло, яке у позавиборчий період не має аж надто великої ваги. Інша справа вибори – можливість провести до Київради «своїх» людей безцінна (а «Батьківщина» потенційно може стати найбільшою фракцією міського парламенту).
Побічно на користь цієї версії свідчить дивна пасивність керівництва «Батьківщини»: ані від Арсенія Яценюка, ані від інших керівників фракції не пролунало жодної заяви по даній справі (для порівняння: за аналогічною «справою Власенка» опозиціонери одразу згенерували десятки коментарів і заяв). На участь Мартиненка у «справі Одарченка» доволі обережно натякнули співрозмовники Тиждень.ua з опозиційних кіл, при цьому зазначивши, що жодної конкретики вони не мають. «Принаймі за руку ми Мартиненка не спіймали», - сказав один із них. Тому на увагу заслуговує і друга версія подій, котра, однак органічно поєднується з першою.
Якщо в Одарченка заберуть мандат, в парламент за списком пройде майстер спорту з кікбоксингу і керівник Миколаївського облорганізації «Фронту змін» Вадим Меріков. В ЗМІ ім’я Мерікова пов’язують зі світом криміналу, сам він напередодні резидентських виборів 2010 року зі скандалом вийшов зі складу фракції «Батьківщина», напружені стосунки з місцевими біло-сердечними, за інформацією Тиждень.ua, у нього зберігаються і досі – попри те, що після формування Об’єднаної опозиції та альянсу «Батьківщини» і «Фронту змін» Меріков став керівником обласного штабу ОО.
За словами співрозмовників Тиждень.ua, у випадку потрапляння до парламенту Меріков стане чи не головним кандидатом на «тушкування», тим більше, вже наявні зрадники проходили в Раду саме по квоті Арсенія Яценюка. Але поповнення лав парламентської більшості на один додатковий багнет навряд чи варте такої комбінації, що неодмінне спричинить скандал, зокрема й міжнародний. Звільнення Луценка стримано, але дуже позитивно сприйняли на Заході – і помножити на нуль такий рідкісний в останні роки зовнішньополітичний успіх лише задля залучення одного додаткового кнопкодава навряд чи доцільно. Інша річ, що влада часто намагається вбивати двох зайців одним пострілом.
Так, «справа Власенка» дозволила не лише майже вибити з орбіти захисника Юлії Тимошенко, а й отримати зайву тушку Романа Стаднійчука, котрий зайняв в парламенті місце Власенка. Подібна схема може бути застосована й цього разу. Безумовно, «справа Одарченка» може бути частиною більшої гри – невідомий громадянин з Донецька подає позов проти відомого опозиціонера, але суд його відхиляє, - влада демонструє Європі та світу «незалежність» та «незаангажованість» українського правосуддя.
На користь цього свідчить і використання в комбінації фірми «Донецьк-Аква», котра, як зазначалось вище, вже є ліквідованою – у владі в наявності є десятки, якщо не сотні тисяч фіктивних, але діючих. кишенькових контор, і можна було б не давати приводів для звинувачень у правовому нігілізмі принаймні в цьому аспекті. Але як свідчить практика, подібні схеми відбілювання свого іміджу для влади занадто складні, або й непотрібні. До того ж і в опозиційному середовищі на перспективи справи, розгляд якої почнеться вже в найближчу середу, виглядають досить песимістично.
До теми:
