Стародавні скелети «розповіли» про генетичну спадщину європейців

Період неоліту був часом бурхливого поширення культури

Нове дослідження ДНК, отриманих від 39 стародавніх скелетів з Центральної Європи, проливає світло на доісторичні події, що сприяли появі сучасної європейської популяції.

За даними дослідників, генофонд сучасних європейців був закладений близько 4,5 тисячі років тому, коли мисливці-збирачі, що складали основне населення континенту впродовж майже 30 тисяч років, були витіснені мігрантами-хліборобами з Близького Сходу.

Вчені досі не розуміють, що призвело до такої різкої зміни генофонду.

Історія Європи через призму мітохондріальної ДНК

Вивчення скелетів, знайдених в центральній Європі, змусило вчених припустити, що основа сучасного генофонду була закладена в період між 5450 і 2200 роками до нашої ери, в епоху енеоліту.

Результати цього дослідження опубліковані на сайті Nature Communications.

Багаторічні дослідження ДНК сучасних європейців виявили два основних періоди, в ході яких генетичний фонд європейців закладався, а потім значно змінювався.
Це період первісного заселення континенту мисливцями і збирачами 35 тисяч років тому (палеоліт) і хвиля міграції ранніх хліборобів з регіону Близького Сходу близько 6 тисяч років тому (ранній неоліт).

Генеалогічне древо

Аналіз мітохондріальної ДНК кісток з доісторичних поховань в центральній і північній Європі показує, що генетична спадщина ранніх мисливців і збирачів рослинної їжі була практично стерта пізнішими міграціями.

Найбільший вплив на генофонд сучасних європейців зробили події, що відбувалися вже після початкового появи в Європі хліборобів з Месопотамії.

Міжнародна група дослідників піддала аналізу мітохондріальну ДНК, яка несе стійку інформацію, що передається від матері до дітей майже без змін.

Дослідження таких ДНК в популяціях людини дозволило обчислити "мітохондріальну Єву", гіпотетичну прародительку всіх людей, що живуть в даний час.

У даному випадку дослідники зосередили увагу на гаплоїдних клітинах типу H, які найчастіше зустрічаються в мітохондріальній ДНК в Європі. На даний час понад 40% європейців належать до цього генетичного "клану", причому набагато частіше на заході, ніж на сході континенту.

Дослідники відібрали 37 комплектів кісткових останків в Німеччині і 2 набори з Італії, причому всі вони належали до мітохондральної (Y-ДНК) гаплогрупи H.

Ці останки належать до періоду в 3,5 тисячі років, від раннього неоліту до початку Бронзового віку (енеоліту). Виокремилення мітохондріальних геномів в останках цих 39 людей виявило динамічні зміни в структурі ДНК.

Дослідники встановили, що генетичні структури людей з раннього неоліту майже не зустрічаються серед сучасних європейців.

І лише близько 19% аналізів останків періоду раннього неоліту з центральної Європи вказували на приналежність до гаплогрупи H.

Однак з початку середнього неоліту структури ДНК починають нагадувати сучасні, що вказує на велике і досі невідоме науці зрушення в характері населення, яке відбулося приблизно за 4 тисячі років до нашої ери.

"Дивним видається той факт, що генетичні маркери першої пан’європейської культури, яка явно була вкрай успішною, раптово зникають близько 4,5 тисяч років тому, і ми поки не знаємо, чому", - говорить учасник дослідження професор Алан Купер з університету Аделаїди в Австралії.

Материнська ДНК «людей кубків» вельми нагадує ДНК сучасних іспанців і португальців

Хвиля міграцій

ДНК "людей кубків" вельми нагадує ДНК сучасних іспанців і португальців

Значний внесок у генофонд сучасного європейського людства був зроблений в пізньому неоліті популяціями, пов’язаними з так званою культурою дзвоноподібних кубків. Підтипи гаплогрупи Н, які поширені сьогодні, вперше з’явилися серед саме цих людей, а загальний відсоток людей, що належать до гаплогрупи Н, різко зростає саме в цей час.

Походження "людей кубків" викликає запеклі суперечки серед археологів. Хоча останки, які піддані аналізу в рамках даного дослідження, були знайдені в Німеччині, їхня ДНК демонструє близьку спорідненість із сучасними мешканцями Іспанії та Португалії.

Інші останки, які належать до Унетицької культури пізнього неоліту або початку Бронзового століття (енеоліту), свідчать про зв’язки з більш східними популяціями.

"Ми встановили, що генетичні основи сучасної Європи сформувалися в період середнього неоліту, після великого генетичного зсуву близько 4 тисяч років тому", - заявив учасник досліджень, доктор Вольфганг Хаак.

"Ця генетична різноманітність була потім ще більш трансформована кількома прийшлими культурами з Іберійського півострова і зі східної Європи в період пізнього неоліту", - вважає він.

Аналіз ДНК стародавніх людей може пролити світло на походження сучасного європейця

Родовід європейських чоловіків прямує у кам’яний вік

Аналіз ДНК стародавніх людей може пролити світло на походження сучасного європейця

Дослідження, проведене в Британії, розвінчує теорію про те, що більшість європейських чоловіків ведуть своє походження від землеробів, які мігрували з Близького Сходу 5-10 тис. років тому.

Отримані вченими дані розходяться з колишніми дослідженнями, які стверджували, що генетична сигнатура землеробів витіснила характерні генетичні особливості споконвічних європейців, що займалися полюванням.

Тепер вчені схиляються до думки, що більшість європейських чоловіків все ж ведуть своє походження від мисливців, які жили в кам’яному столітті.

Дані цього дослідження, проведеного групою вчених з різних країн, опубліковані в журналі Proceedings of the Royal Society B ("Праці Королівського товариства, Розділ: Біологічні науки").

Культурний шок епохи неоліту

Археологічні знахідки говорять про те, що предки сучасних людей вперше оселилися на території Європи приблизно 40 тис. років тому, в епоху палеоліту.

Ці мисливці-збирачі близько 20 тис. років тому пережили Льодовиковий період, пішовши на південь континенту в порівняно теплі райони, а потім, з потеплінням клімату, знову просунулися на північ Європи.

Однак через кілька тисяч років континент пережив своєрідний культурний шок: з території сучасної Туреччини (чи з затоплених територій, які захопило щойноутворене Чорне море? - прим.«Аратти») прийшли землероби (відомі нам як представники енеолітичної культури Кукутень-Трипілля - «Аратта») і принесли як нові економічні відносини, так і новий стиль життя.

Чиїх генів більше в сучасних європейців - мисливців-збирачів, що спочатку оселилися тут, - або ж прийдешніх пізніше землеробів, - це предмет запеклих суперечок, оскільки результати досліджень різняться залежно від інтерпретації і того, які саме генетичні маркери розглядаються.

Гаплогрупа R1b найбільш поширена в Західній Європі

Куди подорожувала хромосома

У ході щойно проведених досліджень вивчалася Y-хромосома ДНК, яка визначає чоловічу стать і передається практично без змін від батька до сина.

Вчені вважають, що гени мисливців-збирачів кам’яного століття дійшли до наших днів

Y-хромосоми сучасних чоловіків можу бути розділені на кілька типів або гілок родоводів (гаплогруп), які в певній мірі відображають їхню географічну приналежність.

У більш 100 млн європейських чоловіків зустрічається тип R1b (M269), тому, щоб зрозуміти походження європейців, необхідно простежити, як саме поширювався цей тип хромосоми.

Гаплогрупа R1b найбільш поширена в Західній Європі, зустрічаючись в 90% і більше випадків в Іспанії, Ірландії та Уельсі. Веде своє походження від гаплогрупи R1, як і «арійська» гаплогрупа R1a, яка більше поширена в Центральній і Східній Європі, в Середній Азії (таджики, пуштуни, киргизи, індійці).

Однак, як пише у своїй науковій роботі, опублікованій в 2010 році, Патрісія Балареск у співавторстві з іншими вченими з Лестерського університету, генетична різноманітність R1a (M269) зустрічається частіше в міру просування на схід Європи, досягаючи піку в турецькій Анатолії.

Більша різноманітність дає більш давня генеалогічна гілка, і саме цей принцип використовується для визначення віку популяції.

Коли група вчених Лестерського університету вивчила вік R-M269 в різних європейських популяціях, то виявилося, що він більш-менш збігався з періодом розселення європейців в епоху неоліту, що відбувалися 5-10 тисяч років тому.

Ці дані підкріплювалися також висновками, опублікованими в серпні 2010 і червні 2011 року.

Важкий вік

Однак нове дослідження Крістіана Капеллі і Джорджа Базбі з Оксфордського університету, засноване на зразках генетичного матеріалу 4500 чоловіків з Європи і з заходу Азії, не виявило відмінностей в R1b в залежності від місця проживання.

Якби ця генетична гілка поширилася з приходом землеробів з Анатолії, то така географічна залежність була б очевидна.

Більше того, Капеллі і Базбі припустили, що не всі маркери R1b однаково надійні для визначення віку ДНК, тому нинішні методи інтерпретації не годяться для визначення того, коли саме відбулося розповсюдження цього типу хромосом.

Капеллі підкреслює, що проведений його групою аналіз поки не може відповісти на запитання, коли саме R1b попрямувала по Європі - для цього потрібні подальші дослідження.

"Поки неможливо що-небудь з упевненістю стверджувати з приводу віку цієї хромосоми. Я б сказав, що ми вирішили знову почати з вихідної точки", - сказав Крістіан Капеллі в інтерв’ю Бі-бі-сі.

За матеріалами російської служби Бі-бі-сі.

20 грудня 2024, п`ятниця

utmx_section("Headline")Стародавні скелети «розповіли» про генетичну спадщину європейців

Стародавні скелети «розповіли» про генетичну спадщину європейців