Актуально
89805 переглядів
 |
Немає такої господині, яка б не забула купити в магазині соду. Без неї не виходять млинці, кекси, бісквіт, пироги, печиво, омлет. Зовсім трішки соди потрібно в м’ясному і рибному фарші, щоб котлети вийшли «пухнастими» і повітряними. В Ірландії печуть знаменитий содовий хліб, в Індії його називають «Здоров’я», в Італії до нього додають чебрець і козячий сир.
Сода чистить і дезінфікує столові прилади й увесь посуд, не залишаючи на тарілках отрути, як «Фейрі» й інша хімія.
А коли у шлунку запече, багато хто без жодних сумнівів п’є соду, - допомагає. Втім, найкраща мінеральна вода «Боржомі», яку призначають всім після операцій, теж містить багато соди. Відкрили джерело солдати грузинського полку, які поверталися з Туреччини (події Російсько-турецької війни 1828-1829 рр..) у місто Горі. Зупинилися в ущелині на березі річки Боржомулі і почули звук води, що б’є з-під землі. Обмили нею рани і відчули, що легше стало. Напилися, і животи, засмучені дальнім походом, налагодилися.
Звістка про цілющу воду рознеслася далеко. Намісник царської Росії в Грузії граф Євген Головін привіз на джерело хвору доньку Катерину - і вона поправилася. З тих пір і звуть те джерело на честь Головіна, який розповів всьому світу, що ця вода набагато краще знаменитих французьких. Сьогодні добувають її з 22 свердловин, а розвідано більше тисячі. Секрет «Боржомі» в тому, що гідрокарбонатне середовище напою (сода) вбиває шкідливі бактерії і мікроорганізми, тим самим підтримуючи імунітет. Вона нормалізує кислотно-лужний баланс, а це означає, що в крові вже не можуть розмножуватися хвороботворні бактерії та ракові клітини, які так люблять кислотне середовище.
Багато хто вважає, що сода - дитя хімії. І помиляється. З глибокої давнини люди знали про соду і застосовували її. Про соду говориться в Біблії як про речовину «нетер». На Сході її називають «золою Божественного Вогню», содові родовища - місцями проживання богів, а содові поля - «попелом Великого Полум’я Небес». Такі епітети не випадкові: лужний метал натрій, який входить до складу соди, - один з найлегших і легкозаймистих.
У Стародавньому Єгипті соду добували з дна озер, вона залягала під пластом землі, як і в наші дні. Воду випарювали, сода залишалася, але домішки землі дратували, і багатьом це не подобалося. Та й товар не мав належного вигляду. Французький хімік Ніколай Леблан в 1787 році винайшов промисловий спосіб очищення соди. Але це відкриття засекретили майже на 100 років.
У 1863 році бельгійський підприємець і хімік-технолог Ернест Сольве відкрив аміачний спосіб отримання соди з кухонної солі і заснував компанію «С.», яка стала поширювати свій продукт як технологічну добавку.
Поки кондитери нахвалювали соду, народ до неї придивлявся і потихеньку почав застосовувати з лікувальною метою. В Індії рак шкіри густо присипали зволоженою содою, - і він зникав. На Півночі соду додавали до березового дьогтю і цією сумішшю змащували бляшки на шкірі при псоріазі - свербіж і висипання проходили. Хворі на виразку шлунку (при підвищеній кислотності) рятувалися содою, яка швидко нейтралізує соляну кислоту шлункового соку, створює виражений антацидний ефект. Звичайно, для прийому всередину краще сода натуральна, яка зветься «натрон».
Для хіміка формула соди природного і промислового походження однакова, але все ж вплив на організм буде різний. У промисловій соді відсутнє те, що присутнє в природній незримою могутньою силою. Яскравий приклад - алмази штучного і природного походження. Цінність і якість останніх в тисячу разів вища, ніж штучних, хоча хімічний склад і атомарна форма їх майже однакові. «Натрон» охороняє людину від багатьох захворювань. Правда, на смак сода не мед, спочатку пити її неприємно. Але якщо поступово привчити організм, то можна ніколи не дізнатися, що таке грип, ГРВІ, ГРЗ, втому і сплутаність мислення. Люди бездумно ковтають корвалол, а у нього побічний ефект - ослаблення пам’яті. Сода ж сприяє ясності мислення.
Як часто бувало в дитинстві майже з кожним, - порізаний палець швидко підносиш до рота і відчуваєш солонуватий смак на губах. Це не сіль, а сода відчувається в роті, вона входить до складу крові.
Сучасні прилади фізико-хімічного аналізу за годину видадуть кожному докладну таблицю речовин, що входять до складу чого завгодно. При аналізі крові ви будете здивовані, що наші еритроцити, лімфоцити, тромбоцити в ній буквально купаються в соді. При її нестачі кров робиться нечистою. Ось чому лікарів постійно турбує рН нашої крові, особливо онкологів, які знають: «злі» клітини обожнюють закислене середовище.
При болі в подложечке (напрузі в сонячному сплетінні) вона незамінна.
До теми:
