Християнство призабуло про роль жінок у своїй історії
Історія
68396 переглядів
Опубліковано - 16.08.2013 | Всі публікації | Версія для друку
У перші століття християнства значну роль у поширенні нової релігії зіграли жінки. За словами авторки п’ятирічного дослідження Кейт Купер з Манчестерського університету (Великобританія), багато з них забуті не тільки істориками, а й, що найголовніше, основними християнськими церквами. У суспільстві Римської імперії жінки вели трохи більш вільний спосіб життя, ніж у християнізованій Європі середніх віків. У I-II століттях вони не лише активно проповідували нову віру в колі сім’ї та друзів, а й організовували громади, спонсоруючи їх, у тому числі власним коштом, бо володіли невеликими підприємствами. Відповідно, і християнство ставилося до жінкам зовсім не так, як згодом.
Ось кілька прикладів, які наводить пані Купер у своїй книзі.
Першою людиною, яка стала спонсором Св. Павла, була саме жінка - Лідія з Тіятира, що «торгувала багряницею» (Дії 16:14-15), яку апостол з супутниками зустріли в македонському місті Філіппи.
Перпетуя, що жила в Карфагені в кінці II століття, прославилася тим, що відмовилася відректися від віри всупереч вимозі батька, віддавши перевагу мученицькій смерті. Її щоденник, написаний у в’язниці в очікуванні страти, навіть зараз назвали б ліворадикальним текстом. Тим більше він не задовольняє поглядам сучасного християнства на те, якою має бути жінка, відзначає пані Купер.
Анонімний твір II століття «Діяння Павла і Теклі» оповідає про таку собі Теклю Іконійську , ученицю Св. Павла. Вона відмовилася від шлюбу, до якого її примушували батьки: нечувана зухвалість на ті часи. «Хоча немає жодних причин вважати, що Текля насправді існувала, ця історія мала великий вплив на уми перших християн і на вчення церкви про цнотливість і непорочність, - пояснює пані Купер. - Замість того щоб засуджувати Теклю за непослух, автори перших століть християнства вихваляли її відвагу і закликали дівчат, у тому числі своїх сестер, слідувати цьому прикладу. Вплив її історії мало далекосяжні наслідки, тим, що вона стала коренем католицької теології цнотливості і невинності».
 |
Невідомий фламандський майстер XVII століття. «Христос в будинку Марти і Марії». Париж, церква Сен-Жерве. |
У цьому сенсі християнство зробило певного роду революцію в сексистському античному світі. Але згодом, хоча всі згадані особи були канонізовані, церква переінакшила їхні діяння на власний лад: підкреслювалося, що це були акти віри, тобто, говорила церква, будь у цих жінок батьки-християни, вони б їх не ослухалися. Пані Купер трактує це по-іншому, - як акти емансипації, прагнення жінок до рівноправності.
На підтвердження своїх слів автор нагадує, що в I-II століттях жінки проповідували євангеліє нарівні з чоловіками і навіть здійснювали обряд хрещення. Тому постулат деяких сучасних течій у християнстві про те, що жінки мають право ставати священиками і відправляти обряди, не тільки віяння часу, але й відновлення історичної справедливості. Лише після того, як близько 313 року в християнство обернувся імператор Костянтин і релігія перетворилася на суспільний інститут, а священики-чоловіки набули статусу державних чиновників, жінки опинилися в християнстві на других ролях і перестали бути публічними фігурами.
Тим часом, як зазначає пані Купер, навіть у Євангеліях жінки - в числі головних персонажів: досить згадати мати Ісуса чи сестер Марію і Марфу (Лк. 10: 38-42). Сумно, каже вона, що автори і редактори цих текстів не спромоглися приділити їм більше уваги, тобто стільки, скільки, на її думку, слід було б. Доводиться читати між рядків, звертаючи увагу на малозначні, здавалося б, деталі.
«Це досить сумно, що релігія, яка почалася з матері і її чудової дитини, випробовує багато труднощів із запам’ятовуванням таких фактів, аби вшанувати внесок жінок».
Підготовлено за матеріалами Манчестерського університету.
Актуально
До теми:
