Аратта - На головну

4 грудня 2024, середа

 

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...
Курс валюти:
 урси валют в банках  иЇва
 урси валют в обм≥нниках  иЇва
 урси валют в рег≥онах ”крањни

Погода в Україні:

Наш банер

Наш банер


Жертва. Казка-притча

Філософія 60315 переглядів

Опубліковано - 20.09.2013 | Всі публікації | Версія для друку

Жертва. Казка-притча
Коридором походжають люди, притискаючи до грудей бажання, здібності, кар’єри, таланти, можливості, кохання - все те, що вони готові самовіддано принести в жертву...

- Тут займають чергу на жертвопринесення?

- Тут, тут! За мною будете. Я 852-а, ви - 853-я.

- А що, так багато народу?

- А ви думали??? Одна ви, чи що, така розумна? Он, всі, хто попереду - туди ж.

- Ой, матінко... Це коли ж черга дійде?

- Не турбуйтеся, тут швидко. Ви в ім’я чого жертву приносите?

- Я - в ім’я кохання. А ви?

- А я - в ім’я дітей. Діти - це моє все!

- А ви що в якості жертви принесли?

- Своє особисте життя. Лише б діти були здорові та щасливі. Все, все віддаю їм. Заміж кликав хороший чоловік - не пішла. Як я їм вітчима в будинок наведу? Роботу улюблену кинула, бо їздити далеко. Влаштувалася нянечкою в дитячий сад, щоб на виду, під наглядом, доглянуті, нагодовані. Все, все дітям! Собі - нічого.

- Ой, я вас так розумію. А я хочу пожертвувати стосунками... Розумієте, у мене з чоловіком давно вже нічого не залишилося... У нього вже інша жінка. У мене ніби теж чоловік з’явився, але... Ось якби чоловік перший пішов! Але він до неї не пішов! Плаче... Каже, що звик до мене... А мені його шкода! Плаче ж! Так і живемо...

- А ви?

- Я теж плачу... Страждаю оце, давно вже ... Збожеволію скоро!

- Так, життя така жорстока штука... Завжди доводиться чимось поступатися. Приносити щось у жертву...

Розчиняються двері, лунає голос: «Хто за № 852? Заходьте!».

- Ой, я пішла. Я так хвилююся! А раптом жертву не приймуть? Не забудьте, ви - наступна.

№ 853 стискається у грудочку і чекає виклику. Час тягнеться повільно, але от з кабінету виходить № 852. Вона в розгубленості.

- Що? Ну що? Що вам сказали? Прийняли жертву?

- Ні... Тут, виявляється, випробувальний термін. Відправили ще подумати.

- А як? А чому? Чому не відразу?

- Ох, люба, вони мені таке показали! Я їм - ррраз! - на стіл жертву. Своє особисте життя. Вони запитують: «А ви добре подумали? Це ж назавжди!». А я їм: «Нічого! Діти подорослішають, оцінять, чим мама для них пожертвувала». А вони мені: «Присядьте і дивіться на екран». А там таке кіно дивне! Про мене. Наче діти вже виросли. Донька заміж вийшла за тридев’ять земель, а син телефонує раз на місяць, як з-під палиці, невістка крізь зуби розмовляє... Я йому: «Ти що ж, синку, так зі мною, - за що?». А він мені: «Не лізь, мама, в наше життя, заради бога. Тобі що, зайнятися нічим?». А чим мені зайнятися, я ж, окрім дітей, нічим і не займалася??? Це що ж, не оцінили дітки мою жертву? Даремно, чи що, я намагалася?

З дверей кабінету лунає: «Наступний! № 853»!

- Ой, тепер я ... Господи, ви мене зовсім з колії вибили... Це що ж??? Ай, як вже буде!..

- Проходьте, сідайте. Що принесли в жертву?

- Взаємини...

- Зрозуміло... Ну, показуйте.

- Ось... Дивіться, вони, загалом, невеликі, але дуже симпатичні. І свіженькі, нерозношені, ми лише півроку тому познайомилися.

- Заради чого ви ними жертвуєте?

- Заради збереження сім’ї...

- Чиєю, вашої? А що, є необхідність зберігати?

- Ну так! У чоловіка коханка, давно вже, він до неї бігає, бреше весь час, прямо сил ніяких немає.

- А ви що?

- Ну, що я? Мене-то хто питає??? З’явилася в моєму житті інша людина, ніби як стосунки у нас.

- Так ви ці нові стосунки - в жертву?

- Так... Щоб сім’ю зберегти.

- Чию? Ви ж самі кажете, у чоловіка - інша жінка. У вас - інший мужчина. Де ж тут родина?

- Ну то й що? Адже за паспортом ми - все ще одружені! Отже, - сім’я.

- Тобто вас все влаштовує?

- Ні! Ні! Ну як це може влаштовувати? Я весь час плачу, переживаю!

- Але проміняти на нові відносини ні за що не погодитеся, так?

- Ну, не такі вже вони глибокі, так, проведення часу... Загалом, мені не шкода!

- Ну, якщо вам не шкода, тоді нам - тим більше. Давайте вашу жертву.

- А мені казали, у вас туту кіно показують. Про майбутнє! Чому мені не показуєте?

- Кіно тут різне буває. Кому про майбутнє, кому про минуле... Ми вам про сьогодення покажемо, хочете?

- Звичайно, хочу! А то якось швидко це все. Я і підготуватися морально не встигла!

- Вмикаємо, дивіться!

- Ой, ой! Це ж я! Боже мій, я що, ось так виглядаю??? Та брехня! Я за собою доглядаю.

- Ну, у нас тут не соцреалізм. Це ваша душа таким чином на зовнішності відбивається.

- Що, ось так відбивається??? Плечі донизу, губи в лінію, очі тьмяні, волосся повисло розпатлане...

- Такий вигляд завжди мають люди, якщо душа плаче...

- А це що за хлопчик? Чому мені його так шкода? Славненький який... Дивіться, дивіться, як він до мого живота притискається!

- Не впізнали, так? Це ваш чоловік. У проекції душі.

- Чоловік? Що за дурниця! Він доросла людина!

- А в душі - дитина. І притискається, як до матусі...

- Та він і в житті так! Завжди до мене прислухається. Тулиться. Тягнеться!

- Отже, не ви до нього, а він до вас?

- Ну, я з дитинства засвоїла - жінка повинна бути сильнішою, мудрішою, рішучішою. Вона повинна і сім’єю керувати, і чоловіка направляти!

- Ну так воно і є. Сильна, мудра рішуча матуся керує своїм хлопчиком-чоловіком. І насварить, і пожаліє, і приголубить, і пробачить. А що ви хотіли?

- Дуже цікаво! Але ж я йому не матуся, я йому дружина! А там, на екрані... Він такий винуватий, і до лахудри своєї ось-ось знову побіжить, а я його все одно люблю!

- Звичайно, зрозуміло, так воно і трапляється: хлопчик пограє в пісочниці, і повернеться додому. До рідної матусі. Поплаче в фартушок, покається... Гаразд, кінець фільму. Давайте завершувати нашу зустріч. Будете кохання у жертву приносити? Чи не передумали?

- А майбутнє? Чому ви мені майбутнє не показали?

- А його у вас немає. При такому сьогоденні - втече ваш «малюк», який подорослішає, як не до іншої жінки, так у хворобу. Або зовсім - в нікуди. Загалом, знайде спосіб вирватися з-під маминої спідниці. Йому ж теж зростати охота...

- Але що ж мені робити? Заради чого я тоді себе буду в жертву приносити???

- А вам видніше. Може, - вам бути матусею шалено подобається! Більше, ніж дружиною.

- Ні! Мені подобається бути коханою жінкою!

- Ну, матусі теж бувають коханими жінками, навіть часто. Так що? Готові принести себе в жертву? Заради збереження того, що маєте, і щоб чоловік так і залишався хлопчиком?

- Ні... Не готова. Мені треба подумати.

- Звичайно, звичайно. Ми завжди даємо час на роздуми.

- А поради ви даєте?

- Охоче ​​і з задоволенням.

- Скажіть, а що потрібно зробити, щоб мій чоловік... ну, виріс, чи що?

- Напевно, перестати бути матусею. Повернутися обличчям до себе і навчитися бути Жінкою. Звабливою, хвилюючою, загадковою, бажаною. Такій квіти дарувати хочеться і серенади співати, а не плакати у неї на теплих м’яких грудях.

- Саме так? Ви думаєте, допоможе?

- Зазвичай допомагає. Ну, це в тому випадку, якщо ви все-таки виберете бути Жінкою. Але якщо що, - ви приходьте! Нові стосунки у вас просто чудові, ми їх із задоволенням візьмемо. Знаєте, скільки людей у ​​світі про такі стосунки мріють?!! Так що, якщо надумаєте пожертвувати на користь нужденних - ласкаво просимо!

- Я подумаю...

№ 853 розгублено виходить з кабінету, судомно притискаючи до грудей стосунки. № 854, завмираючи від хвилювання, заходить в кабінет.

- Я готова пожертвувати своїми інтересами заради того, щоб тільки матуся не засмучувалася...

Двері закриваються, далі нічого не чути. Коридором походжають люди, притискаючи до грудей бажання, здібності, кар’єри, таланти, можливості, кохання - все те, що вони готові самовіддано принести в жертву...

Переклад українською - «Гармонія»

 

 
Share/Bookmark
 
Публiкацiї за темою «Філософія»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Підозр у людини тим більше, чим менше вона знає”
Френсіс Бекон

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на aratta-ukraine.com обов`язкове.