- українська мова посіла друге місце в світі за мелодійністю після італійської. Також її визнали третьою найкрасивішою мовою в світі за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія та побудова речень після французької та перської мов на мовному конкурсі, що пройшов у Парижі в 1934 році...
Едвард Мерфі (Edward A. Murphy, Jr) - хрещений батько «законів підлості»
Наукових законів не вистачає на всі явища. Як пояснити те, що бутерброди падають маслом донизу? Чому апаратура завжди ламається саме тоді, коли приходить замовник? Чи існує світова змова - або це помилка влади?
Щоб систематизувати світовий безлад, люди найрізноманітніших спеціальностей формулюють власні закони, які добре приживаються. Ми вибрали одинадцять життєвих принципів і теорій (та законів які їм підпорядковуються або є похідними до них).
Закон Мерфі
«Якщо якась неприємність може трапитися, вона неодмінно трапиться»
«Закон Мерфі» відомий також як «закон підлості» і «закон бутерброда». Закон став першим емпіричним законом, серед множини інших, які отримали велику популярність в другій половині ХХ століття разом з розвитком технічного прогресу та нових соціальних відносин.
Закон був озвучений дещо саркастично групою під керівництвом Дж. П. Стаппа, яка працювала в 1949 році над проектом MX981 на базі ВПС США Едвардс в Каліфорнії за іменем майора «Еда» Мерфі (Edward A. Murphy, Jr.). Мерфі був інженером-розробником, який обслуговував вимірювальне обладнання ковзаючої платформи, яка використовувалась для дослідження прискорень у літальних апаратах і урухомлювалась ракетним двигуном. Він працював разом з інженером-полковником Джоном Стаппом (John Paul Stapp) — затятим збирачем і популяризатором повчальних висловів і законів технічної практики, давнім приятелем і другом Е.Мерфі.
Дуже детально походження назви закону описано в книзі «Історія закону Мерфі», автором якої є Нік Спарк (Nick T. Spark). Спарк прийшов до висновку, що різниця в спогадах різних учасників робить неможливим точно визначити, хто першим кинув знамениту згодом фразу «Закон Мерфі». Закон швидше за все походить зі спроби використати нові вимірювальні прилади, винайдені Едом Мерфі, і був названий його іменем у відповідь на щось сказане Мерфі про невдалу роботу приладів. У сучасному формулюванні закон був озвучений на прес-конференції декілька місяців пізніше, першим (з багатьох згодом) це зробив полковник Стапп, якого називали «найшвидша людина на Землі».
Декілька законів Мерфі:
• Те, що ви зберігаєте довго, можна викинути.
• Якщо ви щось викинете, воно вам знадобиться.
• Зубний біль, зазвичай, починається в ніч на суботу.
• Те, що загубив, можливо знайти лише в останній кишені.
• Якщо хочеш постукати по дереву, навколо виявляються лише вироби зі скла та пластику.
• Якщо ви помиєте машину, одразу піде дощ.
• Щойно ви допишете листа, в голову прийде нова ідея.
• Якщо вам щось непотрібно, його буде навкруги повно.
• Вірогідність попадання в обличчя диму від цигарки прямо пропорційна чутливості до диму.
• Якщо ви одночасно натиснули дві кнопки на клавіатурі, то відіб’ється та, яку ви натиснули випадково.
• Незалежно від того, що ви шукаєте в Інтернеті, критеріям пошуку буде відповідати хоча б один порносайт.
• В той єдиний момент, коли ви вирішите розслабитись і відпочити, з обходом по офісу пройде шеф.
• Які б негаразди з вами не траплялися, завжди знайдеться хтось, хто знав, що так воно і буде.
І наостанок — якщо на 1 вересня ви вирішили одягти красиву сукню, то обов’язково буде жахлива погода.
Висновки з закону Мерфі:
• Все не так легко, як здається.
• Усяка робота вимагає більше часу, ніж ви думаєте.
• Із усіх неприємностей станеться саме та, збиток від якої найбільший.
• Якщо чотири причини можливих неприємностей заздалегідь усунуті, то завжди знайдеться п’ята.
• Залишені без втручання, події мають тенденцію розвиватися від поганого до гіршого.
• Як тільки ви почнете робити якусь роботу, з’явиться інша, котру потрібно зробити раніше.
• Усяке рішення плодить нові проблеми.
Інші подібні «закони»
Коментар Каллагана до закону Мерфі: Мерфі був оптимістом!
Перший закон Чізхолма: Все, що може зіпсуватися, псується. Висновок: Усе, що не може зіпсуватися, псується теж.
Другий закон Чізхолма: Коли справи йдуть добре, щось повинно трапитися в найближчому майбутньому.
Висновки: Коли справи йдуть гірше нікуди, у найближчому майбутньому вони підуть ще гірше.
Якщо вам здається, що ситуація налагоджується, значить ви чогось не помітили.
Третій закон Чізхолма: Будь-які пропозиції люди сприймають інакше, ніж той, хто їх вносить.
Висновки: Навіть якщо ваше пояснення настільки ясне, що виключає будь-яке хибне тлумачення, завжди знайдеться людина, що зрозуміє вас неправильно.
Якщо ви впевнені, що ваш вчинок зустріне загальне схвалення, комусь він обов’язково не сподобається.
Перший закон Скотта: Неважливо, що щось іде неправильно. Можливо, це добре виглядає...
Перший закон Фінзігла: Якщо експеримент вдалий, щось тут не так.
Другий закон Фінзігла: В будь-якому наборі вихідних даних найнадійніша величина, що не вимагає жодної перевірки, є хибною.
Третій закон Фінзігла: Якщо робота провалюється, то будь-яка спроба врятувати її тільки погіршить справу.
Коментар Ермана до теореми Гідсберга: Перед тим, як покращитися, ситуація погіршується. Хто сказав, що вона покращиться?..
Другий закон термодинаміки Еверітта: Плутанина в суспільстві постійно зростає. Тільки дуже завзятою працею можна її трохи зменшити. Однак сама ця спроба приведе до росту сукупної плутанини.
Закон термодинаміки Мерфі: Під тиском усе погіршується.
Закон Паддера: Все, що добре починається, закінчується погано. Усе, що починається погано, закінчується ще гірше.
Теорема Стокмаєра: Якщо здається, що роботу зробити легко, це неодмінно буде важко. Якщо на вигляд вона важка, значить виконати її абсолютно неможливо.
Висновок Боярського: Будь-яку роботу виконати абсолютно неможливо.
Перший закон створення динаміки систем Зімергі: Якщо вже ви відкрили банку з хробаками, то єдиний спосіб знову їх закрити — скористатись банкою більшого розміру.
Спостереження Етторе. Сусідня черга завжди просувається швидше.
Варіант спостереження Етторе, запропонований O’Брайєном: Щойно ви перейдете в іншу чергу, ваша попередня почне рухатися швидше.
Наслідок Кентона: Ваше метання туди-сюди напружує обидві черги.
Бритва Оккама
«Не варто множити суще без необхідності»
Бритва (або лезо) Оккама також відома як «принцип ощадливості» і «закон економії». «Множинність ніколи не слід застосовувати без необхідності - стверджував англійський чернець-францисканець, філософ Вільям Оккам, - [але] все, що може бути пояснено про відмінність матерій шляхом перерахування кількох тез, - те саме може бути пояснено однаково добре або навіть краще за допомогою однієї тези».
У сучасній науці бритву Оккама розуміють як те, що згідно з принципом простоти з набору наявних еквівалентних моделей будь-якого явища слід вибрати найпростішу. У будь-якій даній моделі, принцип простоти допомагає нам відкинути («зголити») ті поняття, змінні або конструкції, які непотрібні, щоб пояснити явище.
Бритва Хенлона
«Ніколи не приписуйте злий намір тому, що цілком можна пояснити дурістю»
«Бритва Хенлона» - твердження про ймовірну роль людської помилки, як причини неприємної події.
Використання слова «Ніколи» вказує на те, що «Бритва Хенлона» по суті не що інше як парафраз презумпції невинуватості.
Цитата вперше була використана Робертом Хенлона як епіграф до збірки різних жартів, пов’язаних з законом Мерфі, опублікованої в 1980 році під назвою «Друга книга Законів Мерфі, або Ще більше причин, за якими справи йдуть погано». Епіграф був вигаданий за аналогією з «бритвою Оккама».
Аналогічний вислів зустрічається в оповіданні Роберта Хайнлайна «Логіка імперії» (1941 р.): «Ви намагаєтеся пояснити зловмисністю те, що є результатом звичайної дурості». Цей вислів був виділений в окрему цитату в 1995 році (за п’ять років до того, як Біглер приписав авторство Роберту Дж. Хенлону).
По суті, «Бритва Хенлона» є спотвореною «Бритвою Хайнлайна». Визначення «Бритви Хайнлайна» відтоді звучить як «Ніколи не приписуй зловмисності тому, що цілком пояснюється дурістю, та не виключай зловмисності».
Схожий вислів часто приписують Наполеону Бонапарту: «Ніколи не приписуй зловмисності тому, що цілком пояснюється некомпетентністю».
Ще одне подібне за змістом твердження є у Гете в романі «Страждання юного Вертера» (1774): «...непорозуміння і недбалість створюють більше плутанини в цьому світі, ніж хитрість і злість. У будь-якому разі останні два, безумовно, трапляються значно рідше».
«Теорія облажались» (англ. Cock-up theory) — поширеніша її лаконічна версія в британському варіанті англійської мови, озвучена прес-секретарем Маргарет Тетчер Бернардом Інгамом у формі — «облажались, а не змова» (англ. Cock-up before conspiracy).
Бернард Інгам говорив: «Безліч журналістів дуже ласі на теорію змови уряду. Я вас запевняю, що їхні матеріали виходили б куди більш достовірними, якщо б вони твердо дотримувалися теорії, що уряд зробить цю помилку».
Перший закон Паркінсона
«Будь-яка робота завжди заповнює весь відведений на неї час»
Іншими словами, старенька може витратити цілий день на те, щоб написати листа племінниці, навіть якщо завантажений джентльмен витрачає на це три хвилини. Цей закон був сформульований істориком Сирилом Норткотом Паркінсоном в сатиричній статті, яка вийшла в британському журналі The Economist у 1955 році. Тоді його в першу чергу цікавила бюрократія і механіка роботи підприємств та урядових кабінетів. Зокрема, Паркінсон стверджував: «Установа, в якій працюють більше тисячі співробітників, стає «вічної» імперією, що створює так багато внутрішньої роботи, що більше не має потреби в контактах із зовнішнім світом.
Згідно з Паркінсоном, у цього закону є дві рушійні сили:
чиновник прагне множити підлеглих, а не суперників;
чиновники створюють одне одному роботу.
Він також помітив, що загальна кількість зайнятих у бюрократії зростала на 5-7 % у рік безвідносно до яких-небудь змін в обсязі необхідної роботи (якщо такі були взагалі).
«Законами Паркінсона» також називають різні закони й спостереження, похідні від основного закону: так, щодо комп’ютерів закон Паркінсона формулюють у такий спосіб: «Обсяг даних росте так, щоб заповнити все місце на носії», або: «Збільшення обсягів пам’яті та носіїв приводить до нових технологій, що вимагають більше пам’яті та місця».
Принцип Пітера
«В ієрархічній системі будь-який працівник піднімається до рівня своєї некомпетентності»
Педагог Лоуренс Пітер, який вивчав ієрархічну організацію, озвучив цей принцип в однойменній книзі. Він стверджував, що людина, яка працює в ієрархічній системі, буде просуватися вгору кар’єрними сходами до тих пір, поки не досягне рівня, де вже нічого не зможе зрозуміти. На цьому місці вона застрягне і перебуватиме, поки не залишить систему (тобто не звільниться, не помре чи не вийде на пенсію).
Принцип Пітера може застосовуватися до будь-якої ієрархічної системи, в якій працівник, що первісно знаходився на нижніх рівнях ієрархії, з часом росте в посаді. Оскільки більшість організацій (включно з приватними фірмами, державними установами і підприємствами, армією, освітніми й медичними установами, церквою) є ієрархічними структурами, сфера застосування принципу Пітера дуже широка..
Принцип Пітера — це окремий випадок загального спостереження: будь-яка річ чи ідея, що гарно працює, буде використовуватися в усе складніших умовах доти, доки не стане причиною катастрофи. Зазвичай, з’являється велика спокуса користуватися далі вже перевіреною ідеєю, технологією чи річчю в змінених умовах, навіть коли умови вийшли за допустимі межі застосування цієї ідеї, технології чи речі. Лоуренс Пітер застосував ці спостереження по відношенню просування людей за ієрархією посад.
Майк Годвін (Mike Godwin)
Закон Годвіна
«У міру розростання дискусії ймовірність вживання порівняння з нацизмом або Гітлером прагне до одиниці»
Майбутній головний юрист фонду «Вікімедіа» і редактор «Вікіпедії» Майкл Годвін в 1990 році стверджував, що будь-яка гаряча суперечка в електронних мережах рано чи пізно може прийти до порівняння однієї зі сторін з нацистами. У мережі Usenet, завдяки якій Годвін зробив своє спостереження, навіть існувала традиція, згідно з якою, коли таке порівняння було зроблено, дискусія вважалася завершеною, а сторона, що дозволила його собі - такою, що програла.
Таким чином, «Закон Годвіна» практично гарантує, що всі дискусії коли-небудь завершуються. Цей закон не стверджує, що порівнювати з Гітлером, або нацизмом недоречне — просто надмірне використання саме цієї аналогії позбавляє справжнє порівняння з цими явищами необхідного впливу. Оскільки вживання порівняння з Гітлером і нацизмом означає кінець дискусії, деякі оглядачі відмічають, що «Закон Годвіна» іноді використовують цілеспрямовано для саботажу дискусії. Попри це, «Закон Годвіна» не стосується дискусій щодо тем, що дійсно відносяться до нацизму чи історії Другої світової війни.
Закон Годвіна підтвердився в суперечці Лінуса Торвальдса з розробниками GNOME у 2005 році.
Закон Гейтса
«Програми стають у два рази повільніше кожні півтора року»
Жартівливий вислів засновника компанії Microsoft Білла Гейтса - варіант «закону Вірта», який говорить: «Програми стають повільніше більш стрімко, ніж комп’ютери стають швидшими». Білл Гейтс стверджував, що причини такої закономірності елементарні: додавання непотрібних функцій, погано написаний код, небажання допрацьовувати програми, поганий менеджмент і часта зміна команди.
В свою чергу закон Вірта - похідний від «закона Мура».
Закон Мура — емпіричне спостереження, зроблене в 1965 році (через шість років після винаходу інтегральної схеми), у процесі підготовки виступу Гордоном Муром (одним із засновників компанії Intel). Він висловив припущення, що кількість транзисторів на кристалі мікросхеми буде подвоюватися кожні 24 місяці.
Створивши графік зростання продуктивності мікросхем пам’яті, він виявив закономірність: нові моделі мікросхем розроблялися через більш-менш однакові періоди (18-24 міс.) після появи їхніх попередників. При цьому їхня ємність зростала щоразу приблизно вдвічі. Якщо така тенденція продовжиться, уклав Мур, то потужність обчислювальних пристроїв експоненціально зросте протягом відносно короткого проміжку часу.
Це спостереження отримало назву «закон Мура». Існує безліч подібних тверджень, які характеризують процеси експоненційного зростання, також іменованих «законами Мура». Наприклад, менш відомий «другий закон Мура», введений в 1998 році Юджином Мейераном, який стверджує, що вартість фабрик з виробництва мікросхем експонентно зростає з ускладненням вироблених мікросхем. Так, вартість фабрики, на якій корпорація Intel виробляла мікросхеми динамічної пам’яті ємністю 1 Кбіт, становила 4 млн. $, а устаткування з виробництва мікропроцесора Pentium по 0,6-мікронних технології з 5,5 млн транзисторів обійшлося в 2 млрд. $. Вартість Fab32 заводу з виробництва процесорів на базі 45-нм техпроцесу склала 3 млрд. $
Правило одного відсотка
«На одну людину, яка публікує повідомлення в Інтернеті, припадає 99 чоловік, які жодним чином не реагують на нього»
Назва цьому правилу в 2006 році дали блогери Бен Макконнел і Джекі Хуба. Втім, явище зазначалося і до цього. Наприклад, у 2005 році дослідження форумів, присвячених джихаду, показали, що 87% користувачів жодного разу не розміщували на них повідомлень, 13% зважилося на публікації один раз, 5% створювали записи 50 і більше разів, і лише 1% робили це 500 разів і більше.
При формулюванні правила може використовуватися як співвідношення 90:9:1, так і 89:10:1, де 89 (90)% - це пасивні учасники («луркери»), 10 (9)% - відносно активні (коментатори) і 1% - власне творці вмісту.
Принцип Парето
«20% зусиль дають 80% результату, а інші 80% зусиль - лише 20% результату»
Принцип був відкритий Джозефом Мозесом Юраном, а названий ім’ям італійського економіста та соціоога Вільфредо Парето, який ще в 1897 році помітив, що 80% власності в Італії належить 20% її населення.
Принцип актуальний в менеджменті та self-менеджменті і сьогодні: будь-який стартапер повинен знати, що правильно вибравши мінімум необхідних дій, можна досягти значної частини запланованих результатів, а все інше виявиться неефективним: 20% членів робочої групи виконують 80% всієї роботи.
«Лисий - патлатий»
«За лисим правителем Росії обов’язково піде патлатий»
Російський політичний жарт, що заснований на закономірності чергування очільників держави в країні упродовж останніх 188 років. Принцип діє з 1825 року, коли на трон зійшов Микола I, який ніяк не міг похвалитися розкішними кучерями, і парадоксальним чином діє донині. Згідно закономірності, наступний президент РФ зобов’язаний бути «волохатим».
Нільс Бор і Вольфганг Паулі, 1954 рік.
Візит-ефект
«Якщо випробування бездоганно працюючої системи проводяться перед замовником, то вона обов’язково дасть збій»
Закон також відомий як «ефект присутності», «ефект демонстрації» і «ефект телемайстра». Він діє і у зворотному напрямку: несправні прилади під час візиту фахівця-ремонтника нерідко починають працювати, як годинник.
У фізиці відомий також «Ефект Паулі». Він виражається в тому, що в присутності певних людей (зокрема, нобелівського лауреата Вольфганга Паулі) ламається будь-яка апаратура, навіть якщо вони не зацікавлені в тому, щоб вона не працювала.
Руйнування після візитів Паулі стали настільки звичною справою, що колеги придумали «ефект Паулі», і репутація фізика-руйнівника швидко поширилася по всьому науковому співтовариству.
Особливо дивно те, що обладнання ламалося і збивалося навіть тоді, коли Паулі і близько до нього не підходив.
Відомий випадок, коли високоточні прилади в лабораторії Джеймса Франка в Геттінгені раптово без яких причин перестали працювати. Франк заради жарту написав листа Паулі в Цюріх, в якому описав подію.
У відповідному листі Паулі писав, що їздив провідати Нільса Бора і під час загадкової події повертався назад поїздом, який в той день як раз здійснював зупинку в Геттінгені.
Одного разу над Паулі вирішили пожартувати: за допомогою реле з’єднали вхідні двері в приміщенні, де фізик повинен був читати лекцію, з настінним годинником таким чином, щоб коли Паулі відкрив двері, годинник зупинявся. Але цього не сталося: коли вчений увійшов, несподівано відмовило реле.
Актуально
88404 перегляди
Публiкацiї за темою «Управління»:
