- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.
У жахливій Швеції, де баби до того розперезалися, що становлять більше половини кабінету міністрів, черговий повзучий наступ на традиційні цінності. Цієї осені чотири шведських кінотеатри оголосили, що надалі будуть публічно ставити штамп схвалення на фільми, які проходять так званий «тест Бехдель».
Ініціативу гаряче підтримала міжнародна некомерційна організація «Жінки в кіно і телебаченні». Viasat Sverige, шведський провайдер кабельного ТБ, пообіцяв штампувати анотації фільмів у себе на сайті. Ганна Сернері, директор Шведського кіноінституту (державне агентство, що займається фінансовою підтримкою і розкручуванням місцевого кінематографа), написала, що пишається своєю країною.
- Стривай, - скаже читач. - що це за тест такий? Навіщо він потрібен?
Пояснюю. «Бехдель» з назви тесту - американська художниця Елісон Бехдель. У 1985 році вона намалювала комікс під назвою «Правило». Ідею «правила» Бехдель запозичила у подруги по імені Ліз Уоллес, а подругу надихнуло есе Вірджинії Вулф «Своя кімната», що було написане аж у 1926 році. Як яасто буває, в пам’яті широкої громадськості осіло ім’я популяризатора, а не винахідників.
Як би то не було, в коміксі Бехдель одна жінка емансипованого виду повідомляє іншій, що ходить у кіно, тільки якщо фільм відповідає трьом вимогам:
1. У ньому не менше двох жінок.
2. Жінки розмовляють одна з одною.
3. Жінки хоча б раз розмовляють НЕ про чоловіка.
Цю формулювання можна назвати канонічним. Сьогодні більше в ходу версія, що вимагає, щоб у жінок, які розмовляють одна з одною, були імена.
Саме цій версії дотримується сайт bechdeltest.com, де оцінку за Бехдель заробили вже понад чотири з половиною тисяч фільмів. Саме цією версією будуть керуватися шведські кінотеатри і кабельний провайдер Viasat Sverige.
Інший простодушний прихильник традиційних цінностей, тобто мужиків, не побачить у тесті Бехдель нічого кримінального. Махне рукою: мовляв, нешкідлива жіноча забаганка. Мовляв, тож нехай утруться своїми критеріями. Там же у них не сказано «п’ять жінок на державних постах», «обговорюють політику» або «обороняють Сталінград». Баб в кіно повно, тріщать вони без кінця, - рука втомиться штампи ставити!
Але не варто недооцінювати підступність противника, любі мої. Візьмемо наше все - старі фільми про головне, зняті в часи, коли в кисільних берегах програми «Час» текли молочні ріки планової економіки. Пройдемося з клеймом Бехдель по першій двадцятці радянських блокбастерів, від «Війни і миру» до «Піратів XX століття».
Першими вилетять саме «Пірати». У цьому шедеврі рідного кінематографа, який подивилися 87,6 мільйона радянських глядачів, жінок рятують, цілують, викрадають і улещують батогом біля стовпа, але поговорити одна з одною їм не дають жодного разу. За «Піратами» пролітає «Людина-амфібія», де ім’я має лише красуня Гуттієре, а жінки в цілому займають місце в одному переліку з рибами і перлами: вони мовчазні, красиві, і за ними полюють мужики.
З аналогічним гуркотом тест провалюють «Нові пригоди невловимих» і «Кавказька полонянка». У «Джентльменах удачі» найближчий еквівалент спілкування двох жінок - діалог випадкової перехожої і Савелія Крамарова, убраного в хустку і жіночу шубу: «Дівчина, вас як звати?» - «Таня». - «А мене Федя». - «Ну і дурепа».
Далі пропускаємо «Табір іде в небо» з натовпом співаючих циганок, всі розмови яких вичерпуються закликом «чаяв, залазь!» У «Короні Російської імперії» безіменна черниця кілька секунд заспокоює безіменних пацієнток. Поки «Іван Васильович змінює професію», жінки встигають лише поговорити по телефону - в особі безіменній «подруги режисера Якіна» і невидимої, а також нечутної Анюти-Галочки. Зміст розмови - варіації на тему «Я зараз відлітаю до Гагр із самим Якіним!»
Уже вісім фільмів з двадцяти, а у нас навіть двох критеріїв не набереться. У «Діамантовій руці» справжні жінки з іменами нарешті обмінюються репліками прямо в кадрі, але розмовляють вони про Семена Семеновича. В «Афоні» жінки балакають про Афоню і заради Афоні - в цілому, секунд тридцять.
У середній новелі з «Операції «И» та інших пригод Шурика» студентка Ліда двічі просить у тітки Зої ключ від квартири, щоб позайматися. Правда, тітка Зоя при цьому впевнена, що «займатися» Ліда буде з Шуриком, так що дідько його знає, ставити штамп чи ні. Та ж біда з «Весіллям в Малинівці»: там Триндичіха цілих дві секунди кричить на Комариху через прокисле молоко, але відбувається це під час розмови з Нечипором. Якщо вже і ставити штамп, то на самий краєчок.
«Екіпаж», «Калина червона», перші дві серії «Щита і меча», а також перша і четверта серія «Війни і миру» проходять тест Бехдель в дусі Триндичіхі - Комариха: жіночі репліки не про мужиків укладаються в лічені миті, і майже завжди в розмові приймають участь персонажі чоловічої статі.
«Війна і мир» взагалі вражає уяву: на 373 хвилини екранного часу доводиться близько двох з половиною хвилин жіночих розмов, які не стосуються ні князя Андрія, ні Анатоля Курагіна. І це я ще порахував підслуханий монолог Наташі (48 секунд), під час якого помітний винятково Болконський, і слова Соні про палаючу Москву (50 секунд), які Наташа не слухає, тому що думає тільки про Болконського.
Без застережень, натяжок і секундоміра поставити печатку Бехдель можна на «Мачуху», «Службовий роман», «Москва сльозам не вірить» і «А зорі тут тихі». Чотири з двадцяти. Це, до речі, багато. У першій двадцятці американського прокату до 1991 року включно настільки ж упевнено тест проходять лише «Віднесені вітром», і цілих тринадцять фільмів не проходять взагалі - проти наших десяти.
І якщо ви до цих пір думали, що в прогресивній Швеції двадцять першого століття кіноекрани вгинаються від лесбіянок з неголеними пахвами і голеною головою, що гучно сперечаються про феміністський деконструктивізм, то ось вам свіжа інформація: з тридцяти найкасовіших шведських фільмів останнього десятиліття тест Бехдель завалили двадцять.
Тепер, сподіваюся, масштаби загрози очевидні всім. Сьогодні жінки ставлять штампи, завтра почнуть ходити тільки на фільми, які пройшли тест, післязавтра гряне апокаліпсис. Прийдеш в кінотеатр, а відсоток мужиків серед акторів, які розмовляють, - 28,4. Відсоток фільмів, де жіночих персонажів більше чоловічих, - 94. Баби на екрані працюють, п’ють, подорожують, пишуть книги, крадуть, ловлять крадіїв, волочаться за мужиками, рятують світ, руйнують світ і при цьому розмовляють, розмовляють, розмовляють про спорт, бабло і сенс життя. А ти сидиш і видивляєшся собі місце в цьому бабському світі.
Злякалися? Правильно злякалися. Це реальні відсотки по сотні найкасовіших американських картин 2012 року. Правда, там все навпаки. У тому сенсі, що не мужики живуть при такому апокаліпсисі. Інша половина людства. Вже не першу тисячу років.
А тест Бехдель, дорогий читачу, потрібен, щоб ти це помітив. Хоча б у кіно.
Актуально
69903 перегляди
Публiкацiї за темою «Кіномистецтво»:
