- в місті Батурин (Чернігівська область) 5 листопада 1702 року у генерального писаря Пилипа Орлика народився син Григор. Згодом вони будуть змушені покинути Україну. Пилип Орлик буде гетьманувати понад тридцять років, але більша частина його гетьманства пройде в еміграції. Григор Орлик стане визначним державним і військовим діячем Франції, генералом і довіреною особою короля Людовіка XV, отримає графський титул і велику кількість європейських нагород. В 1747 році Г.Орлик одружиться на Луїзі-Олені де Брюн де Дентельвіль і стане володарем значних земель у Франції. Під Парижем він буде мати замок. В середині ХХ ст. на землях, що колись належали Григору Орлику буде побудований міжнародний аеропорт “Орлі”...
Стаття відомого економіста про те, чим небезпечні ідіоти і чи можна з ними боротися. Ми рекомендуємо всім своїм читачам з профілактичною метою ознайомитися з цією статтею. Хто знає, в який саме момент кожен з нас може зіткнутися з дурнем?
Італійський історик-економіст Карло Чіполла вельми ґрунтовно підійшов до питання про природу дурості. Довгі роки досліджень привели вченого до того, що він сформулював п’ять універсальних законів, що працюють в будь-якому суспільстві. Виявилося, що дурість сама по собі набагато небезпечніше, ніж ми звикли про неї думати.
“Є дві безмежні речі — Всесвіт і людська дурість, хоча щодо Всесвіту я маю сумніви”
Альберт Ейнштейн
Перший закон дурості
Людина завжди недооцінює кількість ідіотів, які її оточують.
Звучить як розмита банальність і снобізм, але життя доводить його істинність. Як би ви не оцінювали людей, ви постійно будете зіштовхуватися з наступними ситуаціями:
Людина, яка завжди виглядає розумною і раціональною, виявляється неймовірним ідіотом;
Дурні весь час виникають в найнесподіваніших місцях в найбільш невідповідний час, щоб зруйнувати ваші плани.
Другий закон дурості
Імовірність того, що людина дурна, не залежить від інших її якостей.
Роки спостережень і дослідів затвердили мене в думці, що люди не рівні, одні дурні, інші - ні, і ця якість закладається природою, а не культурними факторами. Людина є дурнем так само, як вона є рудою або має першу групу крові. Вона такою народилася з волі Провидіння, якщо хочете.
Освіта не має нічого спільного з імовірністю наявності певного числа дурнів в суспільстві. Це підтвердили численні експерименти в університетах над п’ятьма групами: студенти, офісні службовці, обслуговуючий персонал, співробітники адміністрації і викладачі. Коли я аналізував групу низькокваліфікованих співробітників, число дурнів виявилося більшим, ніж я очікував (Перший закон), і я списав це на соціальні умови: бідність, сегрегацію, брак освіти. Але піднімаючись вище соціальними сходами, таке саме співвідношення я побачив серед білих комірців і студентів. Ще більш вражаючим виявилося побачити те ж число серед професури - брав я маленький провінційний коледж або великий університет, - та ж частка викладачів виявлялася дурнями. Я був так вражений результатами, що вирішив провести експеримент над інтелектуальною елітою - Нобелівськими лауреатами. Підсумок підтвердив суперсили природи: та само певна кількість лауреатів були дурнями.
Ідею, яку висловлює Другий закон, складно прийняти, але численні експерименти підтверджують її залізобетонну правоту. Феміністки підтримають Другий закон, оскільки він свідчить, що дуреп серед жінок максимум, ніж дурнів серед чоловіків. Жителі країн третього світу утішені тим, що розвинені країни не такі вже й розвинені. Висновки з Другого закону лякають: чи почнете ви обертатися в британському вищому суспільстві або переїдете до Полінезії, заприятелювавши з місцевими мисливцями за головами; чи заточите ви себе в монастирі або проведете решту життя в казино в оточенні продажних жінок, вам скрізь доведеться стикатися з такою ж кількістю ідіотів, яка (Перший закон) завжди буде перевищувати ваші очікування.
Третій закон дурості
Дурень - це людина, чиї дії ведуть до втрат для іншої людини або групи людей, і при цьому не приносять користі власне чинному суб’єкту або навіть обертаються шкодою для нього.
Третій закон передбачає, що всі люди діляться на 4 групи: простаки (П), розумники (Р), бандити (Б) і дурні (Д).
Якщо Вітя робить дію, від якої несе втрати і при цьому приносить зиски Вові, то він відноситься до простаків (зона П). Якщо Вітя робить щось, що приносить зиски і йому, і Вові, він розумник, бо діяв розумно (зона Р). Якщо дії Віті несуть йому зиски, а Вова від них страждає, то Вітя - бандит (зона Б). І нарешті, Вітя-дурень знаходиться в зоні Д, - в мінусовій зоні по обох осях.
Неважко уявити масштаби шкоди, який здатні завдати дурні, потрапляючи в управлінські органи і володіючи політичними і соціальними повноваженнями. Але окремо варто уточнити, що саме робить дурня небезпечним.
Дурні люди небезпечні тому, що раціональні люди вельми важко можуть уявити логіку нерозумної поведінки. Розумна людина здатна зрозуміти логіку бандита, бо бандит раціональний - він всього лише хоче отримати більше благ і при цьому недостатньо розумний, щоб заробити їх. Бандит передбачуваний, тому проти нього можна вибудувати захист. Спрогнозувати дії дурня неможливо, він нашкодить вам без причини, без мети, без плану, в найбільш несподіваному місці, в найбільш невідповідний час. У вас немає способів передбачити, коли ідіот завдасть удар. У конфронтації з дурнем розумна людина повністю віддає себе на милість дурня, рандомному створінню без зрозумілих розумнику правил.
Атака дурня зазвичай застає зненацька.
Навіть коли атака стає очевидною, від неї складно захиститися, тому що вона не має раціональної структури.
Це те, про що писав Шиллер: «Проти дурості безсилі навіть боги».
Четвертий закон дурості
Не-дурні завжди недооцінюють руйнівний потенціал дурнів.
Зокрема, не-дурні постійно забувають про те, що мати справу з дурнем, в будь-який момент часу, в будь-якому місці і за будь-яких обставин - означає здійснювати помилку, яка дорого обійдеться в майбутньому.
Простаки із зони П зазвичай не здатні розпізнати небезпеку дурнів із зони Д, що не дивно. Дивно саме те, що дурнів також недооцінюють і розумники, і бандити. У присутності дурня вони розслабляються і насолоджуються своєю інтелектуальною перевагою, замість того, щоб терміново мобілізуватися і мінімізувати збиток, коли дурень що-небудь викине.
Поширений стереотип - що дурень шкодить лише самому собі. Ні. Не потрібно плутати дурнів з безпорадними простаками. Ніколи не вступайте до альянсу з дурнями, уявляючи, що можете використовувати їх заради своєї вигоди - якщо ви так вчините, то очевидно, що ви не розумієте природи дурості. Так ви самі надаєте дурневі поле, на якому він може розгулятися і завдати більшої шкоди.
П’ятий закон дурості
Дурень - найнебезпечніший тип особистості.
Наслідок:
Дурень небезпечніший, ніж бандит.
Результат дій ідеального бандита - простий перехід благ від однієї людини до іншої. Суспільству в цілому від цього ні холодно ні жарко. Якби всі члени цього соціуму були ідеальними бандитами, воно б тихо гнило, але катастрофи б не сталося. Вся система зводилася б до трансферу багатств на користь тих, хто чинить заради цього дії, і оскільки ідеальними бандитами були б усі, система насолоджувалася б стабільністю. Це легко бачити на прикладі будь-якої країни, де влада корумпована, а громадяни постійно обходять закони.
Коли на сцену виходять дурні, картина повністю змінюється. Вони завдають шкоди, не витягуючи вигоди. Блага знищуються, суспільство бідніє.
Історія підтверджує, що в будь-який період країна прогресує тоді, коли при владі перебуває достатньо розумних людей, щоб стримувати активних дурнів і не давати їм зруйнувати те, що розумники створили. У регресуючій країні дурнів стільки ж, однак серед верхівки спостерігається зростання частки дурних бандитів, а серед решти населення - наївних простаків. Така зміна розкладу незмінно посилює деструктивні наслідки дій дурнів, і вся країна котиться до біса.
Актуально
71869 переглядів
Публiкацiї за темою «Філософія»:
