До і після хрещення. Вісім маловідомих фактів про життя в Київській Русі
Історія
101281 перегляд
Опубліковано - 28.07.2014 | Всі публікації | Версія для друку
У День хрещення Київської Русі ми вирішили нагадати про вісім маловідомих фактів про державу, від якого веде свої історичне коріння сучасна Україна.28 липня українці відзначають День хрещення Київської Русі - України, свято, що було засноване в 2008 році президентом Віктором Ющенком. Указ глави держави наказував відзначати цей день кожен рік двадцять восьмого липня, "в день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира - хрестителя Київської Русі".
Хрещення жителів Києва й цілої країни залишається одним з найбільш дискусійних моментів в історії. Багато дослідників відзначають, що факти про ту епоху були не раз спотворені через соціальні і політичні перетворення, у тому числі й самою церквою, яка прагнула зміцнити свій вплив і значимість.
Ми вивчили погляди українських, російських і зарубіжних істориків на культуру, побут і політику Київської Русі періоду до і після хрещення, склавши добірку цікавих маловідомих фактів.
Високі технології
Київська Русь була відома мистецтвом збройових майстрів. За запевненням істориків, саме на цих землях вперше були створені шестопер, наруч, гак для натягування арбалета, кольчуги з плоскими кільцями, сталева маска для коней, шпори з пластинчастим козирком і шпори з коліщатком, а також пластинчаста броня. Відзначилися і ювеліри - рівень роботи міських майстрів не поступався витворам лідерів світового мистецтва тієї епохи у Візантії і на Близькому сході. Фахівці із золотих і срібних справ прагнули максимально поліпшити гру світла, для чого відтіняли срібло черню і позолотою. Іноді для цього ювелірні прикраси навіть покривали тисячами мініатюрних кілець, напаюючи на кожне трохи срібла.
Малий бізнес
Заняття ремеслом на Русі було популярним і затребуваним. Умілий гончар або коваль міг обслуговувати три-чотири населених пункти. Київська Русь була однією з найбільш "урбанізованих" країн тодішньої Європи: в 9-10 століттях там було не менше 25 міст, а в 11 столітті їх число підбиралося до сотні. Через це в скандинавських сагах ці землі називають Гардарикой, країною міст. Середньовічний "бізнес" активно розвивався - і на зміну худобі і бурдюків в ролі грошей прийшли монети із золота та срібла, а також срібні злитки - гривні.
Поп-музика
Ще до хрещення в Київській Русі було безліч "сказителей", співаків, які грали на гуслях, виконуючи пісні на героїчну тематику - походи на Візантію, на Балкани, битви з загарбниками, подвиги народних богатирів. Історики пишуть також про ще більш ранні скорботні пісні, - зокрема про трагічну долю слов’янського князя IV в. Буса, полоненого в битві з готами і болісно убитого ними.
Випивка
У Київській Русі не знали горілки і не гнали спирту. Ключовими хмільними напоями були квас, мед і вино. Перший найчастіше був зовсім безалкогольним або ж зі слабким градусом, його виготовляли з житнього хліба, отримуючи схожий на пиво напій. Про нього згадує ще в п’ятому столітті візантійський мандрівник нарівні з медом. Останній був найбільш поширеним - після хрещення Русі він почав виготовлятися і в монастирях. Мед (
напій, що сучасникам більш відомий як "медовуха" - прим."Аратти") варили різних сортів на будь-який смак: сухий, солодкий, з перцем. Варений мед як напій був нижчої якості порівняно зі ставленим. Останній витримували по 10-15 років і більше - його отримували завдяки природному бродінню бджолиного меду із соком лісових ягід.
Писемність до кирилиці
Вчені наводять безліч доказів на користь присутності писемності в Київській Русі задовго до Кирила і Мефодія. На їхню думку, місцеві жителі писали "рисами" і "резами" - локальним варіантом рун - за допомогою яких "читали і ворожили". Про писемність древніх слов’ян пишуть також арабські і німецькі джерела. Хронікери повідомляли про пророцтва на каменях, підписах до пам’ятників і про дипломатичну пошту на "російських письменах".
Кохання
До хрещення на землях Київської Русі переважало багатоженство, як правило, дружин було від двох до чотирьох. На думку істориків, жорсткого підпорядкування в сім’ї не було, більше того, "нелюбимі" дружини могли практично відкрито зраджувати чоловіку або ж йти до іншого, який проявляв більше уваги. Маврикій Стратег, візантійський історик 6-го століття, дивувався однією з інтимних практик слов’ян - заняття любов’ю у воді, на озерній або річковій обмілині. Він також писав про розваги місцевої молоді і вільних звичаях - на святах часто практикувався груповий секс.
Боротьба за мораль
Однією з перших обурюватися вільними звичаями молоді почала княгиня Ольга, яка перша з можновладців прийняла християнство. Проте, довго її заборони на галасливі гуляння не протрималися через обурення народу. Варто відзначити, що за однією з легенд Ольга та її майбутній чоловік Ігор познайомилися за малоромантичних обставин. Князь був на полюванні, переправлявся через річку, тоді як перевізником виявилася Ольга, чомусь в чоловічому вбранні. Ігор розгадав її маскування і негайно зробив нескромну пропозицію псковчанці, але та зухвало відмовилася, заявивши, що краще кинеться в річку.
Торги політичними посадами
Перед хрещенням Русі відбулася війна з Херсонесом (Корсунем), звідки Володимир привіз священиків і святині, в тому числі шановані мощі святого Климента. Заволодіти містом йому допомогла зрада попа Анастаса, який вказав Володимиру на водогін, який постачав місто. Князь винагородив зрадника: Анастас став настоятелем київської Десятинної церкви, ікони та начиння в якій були завойовані в Корсуні (
чи не тому, у подальшому, доля Десятинної церкви склалася вельми трагічно? - прим."Аратти").
Актуально
До теми:
