Актуально
14381 перегляд
|
Активісти угорської партії “Йоббік” спалюють прапор ЄС |
Міжнародна неурядова організація Freedom House б’є на сполох через погіршення процесів демократизації у деяких нових країнах-членах Євросоюзу. У представленому організацією списку так званих "консолідованих демократій" у ЄС Угорщина посідає останнє місце, опинившись позаду балтійських країн, Польщі та Чехії.
У категорію "напівконсолідованих демократій" потрапили Болгарія та Румунія. Freedom House наражає на критику лідерів цих країн, які "під приводом здійснюваних реформ систематично руйнують систему демократичних стримувань і противаг". Уже два роки поспіль Freedom House називає цю тенденцію "путінізацією" Східної та Центральної Європи. Тобто українська криза тут, власне, ні до чого.
Угорщина - від зразкової учениці до хуліганки
Найбільшим сюрпризом - власне, як і на початку єврошляху, - стала Угорщина. Роками зразкова учениця демократизації та євроінтеграції, плавно зійшла на антидемократичний та авторитарний курс, започаткований самовпевненим прем’єром Віктором Орбаном. Тримаючи під контролем дві третини парламенту його правонаціональна партія "Фідеш" може навіть змінити конституцію країни. А те, що Орбан не соромиться співпраці з антисемітською та правоекстремістською партією "Йоббік", регулярно наражає його на критику Брюсселя. Однак Орбану це аж ніяк не заважає.
Угорський прем’єр напряму називає зразками державного розвитку - Росію, Туреччину та Китай, а Владіміра Путіна - тим, хто забезпечує в Росії "право і порядок". У подібній манері Орбан також визначив ворогів Угорщини, які переслідують чужі, спрямовані проти нації інтереси та з "міжнародних фінансових кіл отримують мільйонні хабарі". Ворогами, виявляється, є активісти та неурядові організації, які опікуються захистом прав людини та меншин і критикують політичний курс політика. Офіси деяких організацій постійно перевіряє поліція, яка регулярно конфіскує у них документи та носії інформації.
Активісти дедалі частіше говорять про "путінізацію" Угорщини та вимагають реакції Брюсселя.
Румунія - національна гордість як виборча зброя
Подібних "зразкових героїв" має й румунський прем’єр-міністр Віктор Понта. Він постійно наголошує на тому, що Румунія має йти іншим шляхом, ніж західні члени ЄС. Через "рецесію Єврозони, яка затягнулась", каже Понта, Румунія має переорієнтуватись на схід.
Як кандидат на посаду президента (вибори в Румунії відбудуться 2 листопада) Понта осідлав національно-релігійного коня. Він кандидує як православний румун і наголошує на цьому у кожному медійному шоу.
Національно-релігійний дискурс посилився, коли стало зрозуміло, що найнебезпечніший супротивник Понти - Клаус Йоханніс, - за рейтингами, уже впритул наблизився до прем’єра. Колишній бургомістр міста Сібіу та нинішній очільник лібералів є німецьким протестантом.
Болгарія - туга за "старшим братом"
Уже у 2008 році - тобто через рік після вступу до ЄС - опитування у Болгарії засвідчили зниження довіри до Євросоюзу та зростання прихильності до Москви. Болгарія й сьогодні постійно нагадує про історично насичені зв’язки із Росією.
Тож пряме втручання Москви у політику Софії було тільки питанням часу. У таємному циркулярі німецького уряду, який потрапив до преси, ішлося про те, що Росія зробила з Болгарії свій плацдарм у ЄС. У Болгарській соціалістичній партії до цих пір грають першу скрипку старі комуністичні кадри, співробітники спецслужб та болгарські олігархи, які роблять бізнес з оточенням Путіна. І ці зв’язки настільки щільні, що Росія має прямий вплив на законодавство Болгарії.
Залежна від російського газу Болгарія хоч і призупинила будівництво "Південного потоку", але ж не відмовилась від участі у проекті. На якому боці остаточно опиниться країна - західному чи східному - стане зрозуміло після позачергових парламентських виборів 5 жовтня.
ЄС сів на шпагат
Як би там не було, поняття "путінізація" залишається суперечливим. З його використанням не погоджується, зокрема, голова комітету Бундестагу у справах ЄС Ґунтер Крихбаум, хоча й називає політичну ситуацію в Угорщині, Болгарії та Румунії "величезним викликом для ЄС". "Це питання надійності: чи пропагуємо ми такі європейські цінності, як свобода, демократія та правова держава, тільки за кордонами ЄС - наприклад, у процесі розширення, чи також по-справжньому сприймаємо їх у самій спільноті та живемо ними", - сказав Крихбаум у розмові з DW.
Німецький політолог Кай-Олаф Ланґ із Фонду науки і політики також не вважає, що ерозію демократичних стандартів у цих трьох країнах варто приписувати переважно російському впливові. "Я б сказав - навпаки: часткова відмова від ліберальної демократії та повертання до непрозорих схем як раз і створюють шанси для зовнішніх впливів, зокрема зі сходу та Росії", - пояснив Ланґ DW.
Реакція ЄС на ці виклики має відповідати трьом критеріям: визначенню причин відкату від демократичних цінностей, встановленню чіткої межі між демократичним та антидемократичним та застосуванням інструменту санкцій. ЄС має запровадити відповідний моніторинг - такий собі демократометр, який і визначатиме реакцію спільноти на антидемократію.
Крихбаум, однак, наголошує, що кожна країна-член ЄС є суверенною державою, яка має широке поле внутрішньополітичних можливостей. Так, Угорщина, Болгарія та Румунія залишаються "важкими дітьми" ЄС. Зсув із рейок демократії на тлі української кризи ще довго залишатиметься причиною напруги - як усередині ЄС, так і у відносинах із Росією.
Публiкацiї за темою «Політика»:
